Справа № 953/11586/23
н/п 2/953/1149/24
25 січня 2024 року Київський районний суд м.Харкова
у складі головуючого судді Колесник С.А.,
за участю секретаря судового засідання Півоварової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 953/11586/23 за позовною заявою Комунального підприємства «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, -
Представник позивача КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» Панасенко І.О. звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 14 894 грн. 35 коп., із них: за наданні послуги з централізованого водопостачання за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2022 року у розмірі 8 619 грн. 96 коп.; за наданні послуги з централізованого водовідведення за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2022 року у розмірі 4 742 грн. 23 коп.; інфляційні витрати - 1130 грн. 57 коп.; 3% річних від простроченої суми - 401 грн. 59 коп. та стягнути судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Однак в порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не здійснюють, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість: за надані послуги централізованого водопостачання за період з 01.01.2017 по 31.01.2022 у розмірі 8 619 грн. 96 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.07.2017 по 31.01.2022 у розмірі 4 742 грн. 23 коп. У зв'язку з наявністю заборгованості на прострочену суму позивачем також нараховано інфляційні витрати - 1 130 грн. 57 коп.; 3% річних від простроченої суми - 401 грн. 59 коп.
У зв'язку з викладеним представник позивача звернулась до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.
Ухвалою суду від 27.11.2023 відстрочено Комунальному підприємству «Харків-водоканал» сплату судового збору до ухвалення судового рішення та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, разом з позовною заявою подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати за її відсутності та у разі неявки відповідача розглядати справу з винесенням заочного рішення, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.14).
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлялися своєчасно та належним чином (а.с.37), відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Частиною 1 ст. 131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачі обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надали, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачів.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до ухвали суду від 25.01.2024, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26).
З матеріалів справи вбачається, що у КП «Харківводоканал» за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що свідчить про надання позивачем відповідачу послуг з централізованого водопостачання і водовідведення (а.с. 9-11).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ст. 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.
Приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 68 ЖК України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживачі зобов'язані оплачувати комунальні послуги. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 11 Правил № 630, плата за послуги нараховується згідно показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.
За відсутності приладів обліку холодної і гарячої води нарахування здійснюються у відповідності до вимог п .21 Правил № 630, згідно встановлених норм водоспоживання та водовідведення з розрахунку на кількість проживаючих людей.
Оплата за надані послуги вноситься щомісячно, згідно норм і тарифів встановлених обласними державними адміністраціями.
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Згідно з п. 8 «Правил надання населенню послуг по водо-теплопостачанню і водовідводу», послуги надаються відповідно до умов договору. Але це не означає, що під час відсутності такого договору, відповідачі мають право користуватися послугами, що фактично надаються і не оплачувати їх.
Це випливає з положення ст. 11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.
Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Оскільки відповідач офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовився від послуг, які надавало їй КП «Харківводоканал», то в нього виник обов'язок сплатити ці послуги.
Відповідач належним чином свої зобов'язання щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не виконував, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.01.2017 по 31.01.2022 у розмірі 8 619 грн. 96 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.07.2017 по 31.01.2022 у розмірі 4 742 грн. 23 коп., що підтверджується розрахунком суми заборгованості (а.с. 9-10).
Доказів того, що послуги відповідачу не надавались, що вона не користувалась наданими послугами і потреби в таких послугах не мала, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
Розрахунок боргу, наданий позивачем, сумніву не викликає та приймається судом.
Досліджуючи вимоги позивача в частині періоду виниклої заборгованості, суд зазначає наступне.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Застосування судом строків позовної давності можливе лише за заявою відповідача, зробленою до винесення рішення по справі, проте відповідачами такого клопотання не заявлено.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У зв'язку із простроченням відповідачами сплати комунальних послуг, позивачем нараховано 1 130 грн. 57 коп. - інфляційні витрати та 401 грн. 59 коп. - 3% річних від простроченої суми (а.с. 11).
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як напідставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги КП «Харківводоканал» про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивачу КП «Харківводоканал» на підставі ухвали суду від 11.10.2023 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, судовий збір пілягає стягненю на користь Державного бюджету з відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з відповідача користь Державного бюджету підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2 147,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 13, 15, 16, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265, 280, 282 ЦПК України, ст. 526, 625 ЦК України, ст. 68 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (місце знаходження: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715) заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 14 894 (чотирнадцять тисяч вісмсот дев'яносто чотири) гривень 35 копійки, з яких: заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.01.2017 по 31.01.2022 у розмірі 8 619 грн. 96 коп., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.07.2017 по 31.01.2022 у розмірі 4 742 грн. 23 коп., інфляційні витрати в розмірі 1 130 грн. 57 коп. та 3% річних в розмірі 401 грн. 59 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Повне судове рішення складено 25.01.2024.
Суддя Колесник С.А.