Справа № 953/12453/23
н/п 2/953/1354/24
25 січня 2024 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої - судді Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судових засідань - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якої просить розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований Київським районним управління юстиції м. Харкова (свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1 ), про що складений актовий запис № 508 від 17.08.2002.
В обгрунтування позову позивачка посилається на те, що 17.08.2002 між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Київським районним управління юстиції м. Харкова. Під час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на час подання позову вже повнолітня. Вказує, що фактично сім'я припинила своє існування, збереження шлюбу між сторонами неможливе. З відповідачем подружні відносини не підтримує протягом останніх двох років. Кожен з них має різні погляди на сімейне життя і виконання подружніх обов'язків, шлюбні відносини між ними припинені, спільного господарства не ведуть. Вважає, що збереження шлюбу суперечить її інтересам та є перешкодою у реалізації її прав, а тому звертається до суду з відповідним позовом. На час звернення до суду спору щодо спільного майна сторони не мають. Підстав, які б перешкоджали звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, передбачених ст. 110 Сімейного кодексу України - відсутні. Після розірвання шлюбу просить суд залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2023 справу передано для розгляду головуючій судді С.М. Лисиченко.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 26.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка у судове засідання, яке призначене на 25.01.2024, не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена судом у встановленому законом порядку. Представником позивачки подано до суду заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника, позовні вимоги щодо розірвання шлюбу підтримують в повному обсязі та просять суд позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання, яке призначене на 25.01.2024, не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом у встановленому законом порядку. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов про розірвання шлюбу просить задовольнити.
Згідно із частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до даних свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.08.2002, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , укладено шлюб, зареєстрований 17 серпня 2002 року відділом реєстрації актів громдянського стану Київського районного управління юстиції м.Харкова, актовий запис №508. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 .
Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з статтею 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Суд зазначає, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 Сімейного кодексу України ).
Згідно із статтею 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, на час розгляду даної справи вони спільного господарства не ведуть, разом не проживають.
Збереження шлюбу суперечить інтересам як позивачки, так і відповідача. Будь-яких доказів на підтвердження того, що після розірвання шлюбу будуть порушені особисті та майнові права сторін, а також права їх дітей, суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, та визнання позову відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 113 Сімейного Кодексу України, суд залишає позивачці ОСОБА_1 - прізвище ОСОБА_5 .
Керуючись статтями 12, 13, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 17 серпня 2002 року відділом реєстрації актів громдянського стану Київського районного управління юстиції м.Харкова, актовий запис №508.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище - « ОСОБА_5 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 25 січня 2024 року.
Суддя - С.М. Лисиченко