Справа № 127/1686/24
Провадження №11-сс/801/83/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 січня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
та його захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2024 року у кримінальному провадженні за №12024020000000039, внесеного до ЄРДР 15.01.2024,
якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_9 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з моменту затримання до 14.03.2024, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красний Лиман Донецької області, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє 17.05.2017 Мозирським районним судом Гомельської області Республіки Білорусь на 6 років 6 місяців позбавлення волі,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024020000000039 від 15.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що починаючи з 17 години 14.01.2024 ОСОБА_7 разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебували за місцем проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_2 , де разом вживали алкогольні напої.
Під час спільного вживання алкогольних напоїв близько 20 години 14.01.2024 між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 через малозначимий привід розпочалась словесна суперечка, під час якої, ОСОБА_7 наніс ОСОБА_10 декілька ударів долонею руки по обличчю.
ОСОБА_11 з метою недопущення загострення суперечок у своєму будинку, запропонував ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з'ясовувати свої стосунки в іншому місці. На його зауваження останні припинили суперечку, та, взявши із собою пляшку горілки, залишили вказане домоволодіння.
Надалі, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_10 попрямували від будинку ОСОБА_11 по АДРЕСА_3 , між ними знову розпочалась суперечка, що переросла у бійку, під час якої у ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи, що посягає на життя іншої особи, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого, прикладаючи значну фізичну силу, кулаками наніс численні удари ОСОБА_10 по голові та обличчю, від яких він впав на землю. Після цього ОСОБА_7 , діючи умисно та прикладаючи значну фізичну силу, ногами та ліктями обох рук продовжив наносити удари ОСОБА_10 по голові і обличчю, спричинивши тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці.
Надалі, ОСОБА_7 , намагаючись приховати сліди вчиненого злочину з метою уникнення кримінальної відповідальності, підпалив труп ОСОБА_10 та зник з місця події.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 5 від 15.01.2024, причиною смерті ОСОБА_10 є закрита черепно-мозкова травма.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Красний Лиман Донецької області, українець, громадянин України, не працюючий, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_7 15.01.2024 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами огляду місця події від 15.01.2024, протоколом огляду трупа ОСОБА_10 від 15.01.2024, показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Метою застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 у відповідності до ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий умисний злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а тому усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне. Крім того, на даний час проводяться слідчі (розшукові) заходи спрямовані на виявлення та фіксацію доказів, що можуть мати доказове значення під час досудового розслідування та судового розгляду, що також дає підстави вважати, що перебуваючи на волі він може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Крім того, ОСОБА_7 відоме місце проживання всіх встановлених свідків у даному кримінальному провадженні, а тому перебуваючи на волі він зможе на них незаконно впливати, так як отримає можливості здійснювати на них тиск, з метою їх спонукання шляхом погроз, вмовляння до дачі неправдивих показань або відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування та його результати.
ОСОБА_7 ніде не працює і у нього відсутні стійкі соціальні зв'язки. Стан здоров'я та вік підозрюваного ОСОБА_7 дозволяють утримувати його під вартою.
Враховуючи викладене вище, а також те, що ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий умисний злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а вчинений ним злочин поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, є усі об'єктивні підстави для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні. Крім того, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не забезпечать його належної поведінки та запобігання вищезазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили слідчого суддю застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі у виді домашнього арешту.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2024 року клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_9 - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вирішено, що строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_7 , тобто до 06 години 10 хвилин 14 березня 2024 року.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 14 березня 2024 року.
У своїх висновках слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_7 не одружений, непрацюючий, має постійне місце проживання. Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення. А тому, враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально-стримуючих факторів, тому слідчий суддя дійшов висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - обґрунтована.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі поданій в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2024 року скасувати та постановити нову про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього в певний період доби з 22:00 до 06:00 годин за адресою: АДРЕСА_4 .
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 до притягнення його до кримінальної відповідальності офіційно працював робочим в СТОВ «Ніва» в с. Писарівка Ямпільського району ТГ Могилів-Подільського району Вінницької області. Має соціально-стримуючі зв'язки, в с. Писарівка проживав із сім'єю матері. При обрані запобіжного заходу просив застосувати відносно нього домашній арешт, оскільки вказував на те, що повністю визнає себе винним, але на період досудового розслідування бажає бути із сім'єю, скоювати інші кримінальні правопорушення не буде.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених КПК України, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді суду першої інстанції без змін, так як вважає її законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступ захисника та самого підозрюваного, заперечення прокурора, дослідивши матеріали судового та кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Згідно ст.177 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді суду першої інстанції, апеляційним судом було встановлено, що зазначені вимоги закону судом були дотримані.
Так, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний на підставі розумної оцінки в сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування до нього такого запобіжного заходу про який йдеться у клопотанні слідчого.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, в контексті практики Європейського суду з прав людини наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин (рішення від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства»).
На думку колегії суддів апеляційного суду відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні слідчого обставин, є обґрунтованою, відтак висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри відповідає закону та фактичним обставинами кримінального провадження.
Встановлено, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди в заподіянні якої підозрюється особа.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яке відповідно ст.12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів.
Це узгоджується також із з нормою п.5 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді суду першої інстанції були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції, що розглядаючи клопотання слідчого, як того вимагає закон було встановлено наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя суду першої інстанції, враховуючи вимоги ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини в повній мірі дослідив і дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання підозрюваного, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_7 зможе продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки є особою раніше неодноразово судимою, ніде не працює, не одружений, не має постійного джерела доходів та відсутні достатні соціально-стримуючі фактори.
Апеляційний суд погоджується, що встановлені слідчим суддею суду першої інстанції обставини свідчать про схильність ОСОБА_7 до вчинення злочинів.
Статтями 19, 68 Конституції України визначено, що громадяни зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст.3, 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Своїми діями підозрюваний ОСОБА_7 показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи інкриміноване йому кримінальне правопорушення, поєднане із застосуванням насильства, що призвело до смерті людини, проявив самовпевненість у безкарності за свій вчинок.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги захисника щодо зміни її підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як при розгляді питання щодо обрання вказаного запобіжного заходу слід враховувати також і тяжкість звинувачення.
Дійсно, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів вважає, що вказаний запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у даному кримінальному провадженні, а також тим завданням, які на даному етапі має досягти як орган досудового розслідування, так і в подальшому суд.
У відповідності до п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
При цьому, наявність в останнього місця проживання у Вінницькій області з сім'єю матері, визнання своєї вини, в даному випадку не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
Згода захисника та самого підозрюваного на залишення йому певної форми арешту, все ж таки підтверджує існування процесуальних ризиків у вказаному провадженні.
Зазначені захисником обставини існували і на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці останнього, тому не спростовують встановлені судом першої інстанції ризики.
Також в матеріалах судового провадження відсутні відомості щодо власника вказаного захисником житла в якому проживає підозрюваний і чи він не буде заперечувати щодо того, щоб ОСОБА_7 у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, перебував у цьому житлі на таких умовах.
Не ґрунтується на матеріалах справи і посилання захисника щодо наявності в підозрюваного ОСОБА_7 офіційного місця роботи до притягнення його до кримінальної відповідальності робочим в СТОВ «Ніва» в с. Писарівка Ямпільського району.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею щодо висловленої в судовому засіданні позиції як захисника, так і самого підозрюваного наведені достатні мотиви для відмови в обранні останньому більш м'якого запобіжного заходу, який зміг би запобігти встановленим в ході розгляду справи та доведеним в судовому засіданні прокурором ризикам. Зокрема, це тяжкість обвинувачення, обставини провадження та даних про особу підозрюваного.
Крім того ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, враховуючи дані про особу підозрюваного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів за які відбував реальну міру покарання, востаннє був засуджений 17.05.2017 Мозирським районним судом Гомельської області Республіки Білорусь на 6 років 6 місяців позбавлення волі, зі слів ОСОБА_7 з установи виконання покарань звільнився 21.09.2023, проте це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, тому колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_7 під вартою є не лише очікування завершення досудового розгляду кримінального провадження, а й дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку вказує на обґрунтованість застосування судом саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя розглядаючи клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, вірно оцінив у сукупності наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватою, а також існування викладених вище ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з урахуванням даних про особу підозрюваного встановив наявність підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, навівши в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого, що на переконання колегії суддів апеляційного суду в повній мірі відповідає вимогам закону.
Інші доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги захисника викладених в ній висновків суду не спростовують.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст.336, 404, 405, 407, 419,422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4