Справа № 567/1462/23
30 січня 2024 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
при секретарі - Пономаренко Р.А.
з участю
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів
в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на дитину звернувся ОСОБА_3 .
В обґрунтування позову зазначає, що з 06.08.2006 перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано 06.12.2012 року рішенням Острозького районного суду Рівненської області. В шлюбі в них народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Острозького районного суду від 13.12.2012 року з позивача на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі частки заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.11.2012 і до досягнення ОСОБА_5 повноліття.
Позивач вказує, що 07.08.2019 він зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 та від даного шлюбу в них народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що за судовими рішеннями з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу, а також аліменти на утримання ОСОБА_6 до досягнення ОСОБА_7 трирічного віку в розмірі 1/6 частки його заробітку.
Окрім того, вказує на наявність у нього кредитних зобов'язань.
Посилається на те, що на даний час змінились підстави з яких виходив суд, призначаючи йому аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , так як змінився його сімейний стан та склад сім'ї, що суттєво погіршило його матеріальний стан та просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання доньки ОСОБА_5 , до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою Острозького районного суду від 15.08.2023 позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідачу було запропоновано надати суду в строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження відзив на позовну заяву.
29.08.2023 відповідачем подано відзив на позову заяву з викладом заперечень проти позову.
22.01.2024 позивачем подано заяву про часткову зміну предмету позову в якій позивач просить зменшити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 до 1/7 частки його заробітку (доходу), яка була прийнята ухвалою суду, постановленої в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об'ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Зазначив, що рішенням Острозького районного суду від 13.12.2012 року з позивача на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі частки заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.11.2012 і до досягнення ОСОБА_5 повноліття.
Вказує, що 07.08.2019 позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 та від даного шлюбу в них народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що за судовими рішеннями з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу, а також аліменти на утримання ОСОБА_6 до досягнення ОСОБА_7 трирічного віку в розмірі 1/6 частки його заробітку.
Окрім того, посилається на те, що у ОСОБА_3 наявні кредитні зобов'язання.
Вказує, що позивач офіційно працевлаштований, однак утримання сім'ї вимагає значних витрат, що в свою чергу, в сукупності з наявністю кредитних зобов'язань, призвело до погіршення його матеріального становища. Окрім того зазначає, що утриманні позивача перебувають батьки пенсійного віку.
Враховуючи наведені обставини просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 за рішенням суду від 13.12.2012 на утримання доньки ОСОБА_5 та стягувати з нього аліменти в розмірі 1/7 частки з усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Посилається на те, що розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь доньки ОСОБА_5 є безспірною часткою згідно чинного законодавства. Також вважає, що доводи позивача щодо взяття на себе кредитних зобов'язань та наявність іншої дитини не знімає з нього обов'язку утримувати свою дитину від попереднього шлюбу. Одночасно посилається на те, що донька сторін ОСОБА_5 додатково потребує витрат на медичне лікування, оскільки була народжена з вадами серця, що потребує значних затрат. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.
Суд, розглянувши справу відповідно до ст. 274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження, перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні з пояснень сторін, свідоцтва про народження НОМЕР_1 встановлено, що сторони мають спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 06.12.2012 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 був розірваний.
Рішенням Острозького районного суду від 13.12.2012 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі частки його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.11.2012 до досягнення дитиною повноліття.
Судом встановлено, що 07.08.2019 позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 .
Згідно судового наказу виданого Острозьким районним судом Рівненської області від 19.01.2023 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.12.2022 і до повноліття дитини.
Згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13.04.2023 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки доходу щомісячно, починаючи з 22.12.2022 до досягнення ОСОБА_7 трирічного віку.
Згідно договору фінансового лізингу та кредитного договору від 11.10.2021 вбачається, що у позивача наявні кредитні зобов'язання.
Наведені вище обставини, в їх сукупності, свідчать що після ухвалення рішення Острозького районного суду від 13.12.2012 матеріальний стан позивача внаслідок збільшення числа утриманців погіршився.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
При розгляді справ зазначеної категорії до предмета доказування відносяться обставин, які свідчать про існування змін, що відбулись в матеріальному чи сімейному становищі платника аліментів, і що саме такі зміни вплинули на його здатність сплачувати аліменти в присудженому судовим рішенням розмірі.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів необхідно з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_3 зазначив, що його матеріальне становище суттєво змінилося, зокрема, у зв'язку з народженням в другому шлюбі сина, на утримання та забезпечення якого він несе додаткові витрати.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
В постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №760/9783/18-ц (провадження №61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20) та від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження № 61-1031св21) вказано, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншими.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд вказує на те, що само по собі народження дитини в другому шлюбі не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів в розумінні положень ст. 192 СК України, не свідчить про погіршення матеріального стану платника аліментів.
Одночасно, суд не приймає доводи позивача про перебування на його утриманні батьків пенсійного віку, які мають самостійний дохід, оскільки таких доказів суду не надано.
При цьому суд враховує, що отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Разом із цим, кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог (частина перша статті 81 ЦПК України).
Так, судом встановлено, що з поданих позивачем доказів, вбачається, що з моменту винесення судом рішення від 13.12.2012 про стягнення з нього аліментів, у позивача як платника аліментів, з'явилися умови, визначені ч. 1 ст. 192 СК України, для зменшення розміру аліментів, а саме народження дитини ОСОБА_7 , в іншому шлюбі, який перебуває на його утриманні, а отже за рахунок свого доходу позивач має здійснювати утримання двох неповнолітніх дітей, а також дружини до досягнення дитиною трирічного віку, що в сукупності з наявністю в нього боргових зобов'язань вказує на зміну його майнового стану.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними і чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і встановлюється законом про бюджет кожного року.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.
Також судом враховується, що відповідач теж працевлаштована та зареєстрована як ФОП.
Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дітей, встановленого прожиткового мінімуму, та враховуючи наведені позивачем обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із позивача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме фінансовим можливостям та обов'язку батька забезпечити умови життя та розвитку його неповнолітньої доньки, а також визначеному законодавцем способу стягнення аліментів та з врахуванням розміру доходу позивача, є більшим розміру прожиткового мінімуму.
Водночас судом взято до уваги, що позивач за віком та станом здоров'я є працездатним, офіційно працевлаштований та має стабільний дохід, а тому суд приходить до переконання про те, що відповідач може сплачувати аліменти у вказаному розмірі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено та підтверджено належними та допустимими доказами те, що зміни, що відбулися у сімейному та майновому стані платника аліментів (позивача), які дають суду всі підстави для зменшення розміру аліментів до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, та таке зменшення на думку суду, є розумним та не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав дітей позивача.
Одночасно суд бере до уваги той факт, що неповнолітня ОСОБА_5 хворіє, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем.
Однак, в судовому засіданні встановлено, що обґрунтовуючи свої заперечення проти зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з позивача на утримання доньки, ОСОБА_4 одночасно обґрунтовує і наявністю витрат, пов'язаних з обстеженням, лікуванням та оздоровленням ОСОБА_5 .
Згідно з ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
З норм ст. 185 СК України, Постанови Судової палати в цивільних справах ВСУ від 24.02.2016 №6-129цс15, вбачається, що до особливих обставин законодавцем відносяться випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, талантів, у зв'язку з хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом, тощо. Отже, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку та втрати на них повинен довести позивач.
А тому суд приходить до висновку, що витрати, на які вказує відповідач, пов'язані з лікуванням та оздоровленням ОСОБА_5 є додатковими, передбаченими ст. 185 СК України та підлягають окремому розгляду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги та зменшити розмір аліментів на утримання дитини, визначений рішенням Острозького районного суду від 13.12.2012, з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
На підставі ст.ст. 180-183, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 57, 60, 88, 212 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів задоволити частково.
Зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 13.12.2012 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення донькою повноліття.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02.02.2024.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.