Справа № 567/200/24
01 лютого 2024 року м. Острог
Суддя Острозького районного суду Рівненської області Венгерчук А.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП №3 Рівненського РУП ГУНП у Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , ФОП, паспорт НОМЕР_1 виданий 04.04.1997
за ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення
(права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 роз'яснені)
встановила:
24.01.2024 о 09:10 год., в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями без відповідної ліцензії.
24.01.2024 о 09:10 год., ОСОБА_1 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", будучи суб'єктом господарювання, здійснювала провадження господарської діяльності без відповідної ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а саме - здійснювала продаж алкогольних напоїв в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що в АДРЕСА_2 без наявної ліцензії на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаних правопорушень не визнала.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена протоколом про адміністративні правопорушення від 24.01.2024 серії ВАВ №950330 та матеріалами справи: рапортом поліцейського СРПП №3 Острозького ВП ГУНП в Рівненській області, витягом реєстрації (ЄО) ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, протоколом виявлення та вилучення, поясненням ОСОБА_1 .
З рапорта поліцейського СРПП ВП №3 від 24.01.2024, встановлено, що ОСОБА_1 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " здійснює реалізацію алкоголю без отримання відповідної ліцензії.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.
Згідно протоколу виявлення та вилучення від 24.01.2024 вбачається, що в ході огляду було вилучено алкогольний напій "Garage", 0,5 л. - 16 пляшок, пиво "Тетерів", 0,5 л. - 14 пляшок, алкогольний напій "Revo", 0,5 л. - 8 банок, пиво "Свіжий розлив", 0,65 л. - 8 пляшок, алкогольний напій "Ром кола" 0,33 л. - 7 пляшок.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Безпосередня участь - це зазначена діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Відповідно до ст. 15 цього ж Закону, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до положень Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 №1775-Ш, ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензіат - це суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи у період зупинення дії ліцензії повністю або частково, невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, порушення ліцензіатом строку повідомлення про всі зміни даних, зазначених у заяві та документах, а також за наявності контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», суб'єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до п. п. 3, 5 "Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 N833, торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства. Суб'єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних документів дозвільного характеру та ліцензії.
Враховуючи викладене, суд оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП повністю доведена в ході судового розгляду.
За змістом ст. 23 КУпАП метою застосування адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосовуючи вид адміністративного стягнення, враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушниці, ступінь її вини, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність. При накладенні адміністративного стягнення судом взято до уваги те, що ОСОБА_1 працевлаштована, свою вину у вчиненні правопорушень визнала.
Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу порушниці, яка працевлаштована, раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності, суд вважає, що для її перевиховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, достатнім є накладення стягнення в мінімальному розмірі визначеному санкцією ч. 1 ст. 164 КУпАП у виді штрафу без конфіскації алкогольних напоїв.
Згідно з ч. 6 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити вирішення питання про вилучені речі та документи.
Відповідно до п. 11 Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2012 №17, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення речі і документи в установленому порядку конфіскуються, повертаються володільцеві або знищуються, а у разі вилучення речей за плату реалізуються.
Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова судді про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Таким чином, на підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 156 встановлено відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №986744 складеному за онаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, зазначено, що ОСОБА_1 здійснювала продаж алкогольними напоями без відповідної ліцензії, що не відповідає фабулі ст. 156 КУпАП, та зазначені дії не передбачають відповідальності за вказаною статею.
Також матеріали спраив не мстить відомостей, що вилучені алкогольні напої були без марок акцизного податку.
Отже, до протоколу не додано жодного доказу на підтвердження адміністративного правопорушення та обґрунтованості складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п.54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Крім того, порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством.
При вирішенні справи суд виходить з того, що наданими доказами не доведено жодного факту вичнення ОСОБА_1 дій за ч.1 ст. 156 КУпАП, що їй інкримінуються.
З огляду на встановлені обставини, з урахуванням практики ЄСПЛ, відповідно до якої збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд при відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведений факт вчинення останньою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
У випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її (рішення ЄСПЛ у справах "Malofeyeva v. Russia" та "Karelin v. Russia"), адже діючи іншим чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Згідно п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, виходячи з вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП, оцінивши обставини справи та надані докази, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, належними та допустимими доказами не доведений, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується судом на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а тому справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 156 КУпАП підлягає закриттю.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 24, 221, 276, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановила:
визнати ОСОБА_1 такою, що вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., без конфіскації вилучених алкогольних напоїв.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
У разі несплати штрафу в 15-ти денний термін, штраф підлягає примусовому стягненню з ОСОБА_1 в порядку ст. 308 КУпАП у подвійному розмірі, а саме в сумі 34000 грн.
Вилучені алкогольні напої: "Garage", 0,5 л. - 16 пляшок, пиво "Тетерів", 0,5 л. - 14 пляшок, напій "Revo", 0,5 л. - 8 банок, пиво "Свіжий розлив", 0,65 л. - 8 пляшок, напій "Ром кола" 0,33 л. - 7 пляшок, після вступу постанови в законну силу повернути ОСОБА_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.