Справа №949/2178/23
про залишення позовної заяви без руху
30 січня 2024 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали позову Товариства з обмеженною відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженною відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з останньої суму заборгованості за кредитним договором №799092114 в розмірі 70748,10 грн., з яких: 16348,97 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 54399,13 грн. - сума заборгованості по відсоткам.
У судове засідання представник позивача ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не з'явився. Однак, через Електронний суд від представника позивача Кузьменка О.Ю. (довіреність від 05.09.2023) надійшла заява про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами, просить позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. Проте від представника відповідача - адвоката Калініна С.К. на електронну адресу суду надійшов відзив на позов разом із заявою про розгляд справи без участі сторони відповідача та відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Приписами ст. 2 ЦПК України унормовано, що цивільне судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення.
Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, в ході розгляду справи, суд, дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, вважає, що позовна заява не відповідає встановленим для неї вимогам, передбаченими ст.ст. 175 - 177 ЦПК України.
Отже, дана позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 175 ЦПК України, а саме заява не містить, зокрема, виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
У відповідності до приписів ст. 95, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Однак в порушення вказаних приписів, позивачем не зазначено доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження викладеної у позові обставини про те, що на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТзОВ "Таліон плюс" та додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року до вказаного договору факторингу, відповідач по справі ОСОБА_1 була в переліку боржників, відомості про які мають міститься у Реєстрі прав вимоги до відповідного договору факторингу, оскільки саме підписанням Реєстру права вимоги, сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром прав вимоги.
Проте, позивачем не надано письмовий доказ, а саме Реєстр прав вимоги до боржників до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та його додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року, а також не зазначено про неможливість його подання разом з позовною заявою із зазначенням причин.
Водночас, суд вважає за необхідне зауважити, що тлумачення норм ЦК України свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, в тому числі, позивачу слід надати суду доказ існування права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що виникло із зобов'язання, яке існувало на час відступлення права вимоги, тобто укладення договору факторингу між первісним кредитором відповідача - ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТзОВ "Таліон плюс", якому первісним кредитором відступлено право вимоги.
Згідно приписів ст.ст. 13, 81, 177 ЦПК України, суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов'язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання.
Разом з тим, приписи ст.ст. 76, 81, 177 ЦПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов'язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання.
Суд зауважує, що саме лише небажання позивача або його суб'єктивні міркування про доцільність подання доказів на підтвердження викладених у позові обставин не є підставою від звільнення позивача від обов'язку виконати покладені на нього процесуальні обов'язки передбачені наведеними вище приписами ЦПК України.
Відповідно ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції.
При цьому, судом, при винесенні ухвали, враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до ч.ч. 11-13 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановлені судом порушення вищезазначених норм процесуального законодавства при зверненні позивачів до суду із відповідним позовом, в силу ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків п'ять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Керуючись ст.ст. 187, 260 ЦПК України, суд -
Залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженною відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Отупор К.М.