Справа№534/1908/23
Провадження №1-кп/534/144/23
02 лютого 2024 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023175520000243 від 31.08.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Комсомольськ Полтавської області, українець, громадянин Украіни, працює не офіційно, не одружений, має середню спеціальну освіту, не має інвалідності, на утриманні нікого не має, не є військовозобов'язаним, не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
-у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
30.08.2023 року близько 09.00 год. ОСОБА_4 знаходячись біля будинку № 3 по вул. Портова м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, всередині однієї з вкопаних автомобільних покришок виявив згорнутий полімерний прозорий пакет на застібці (зіл-пакет) обмотаний липкою стрічкою чорного кольору, всередині якого знаходилася кристалічна речовина білого кольору, яка містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, Саме тоді у ОСОБА_4 виник протиправний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту. Реалізуючи свій умисел, не маючи на те відповідних дозволів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаю їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 взяв собі вказаний пакет з наркотичним засобом та поклав його до правої кишені своїх шортів, після чого почав пересуватися територією міста, зберігаючи пакет з наркотичним засобом при собі, в кишені шортів, для власного вживання, тим самим придбав та зберігав наркотичний засіб без мети збуту.
30.08.2023 року, під час проведення огляду місця події, поблизу будинку № 3 по вул. Портова м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, в ході проведення поверхневої перевірки, в порядку ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено згорнутий полімерний прозорий пакет на застібці (зіп-пакет) обмотаний липкою стрічкою чорного кольору, всередині якого знаходилася кристалічна речовина білого кольору, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-23/13456-НЗПРАП від 08.09.2023 року містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, маса метадону становить 0,094 г.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.
Суд рахує, що визнання вини ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України, дослідження доказів, окрім відомостей, які характерезують обвинуваченого та його показів, вирішує за недоцільне. Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України є доведеною повністю.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд рахує щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Відповідно до довідки наданої КНП «ЛІЛ м. Горішні Плавні» № 533/01-12 від 07.09.2023 обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра не знаходиться. З 2016 року та по теперішній час перебуває на лікуванні у лікаря-нарколога.
При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, його молодий вік, стан здоров'я, сімейний стан, зокрема обвинувачений є неодруженим, наявність обставин, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щодо повного визнання обвинуваченим вини у скоєному злочині, поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Судом враховано, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.
У судовому засіданні прокурор просила ОСОБА_4 визнати винним та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік. На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_4 від цього покарання, якщо він протягом однорічного строку випробування не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Санкція частини 1 статті 309 КК України передбачає такі покарання: штраф від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
Суд дійшов висновку, що вид і міра покарання, запропоновані прокурором, є досить суворими для обвинуваченого, будуть нести надмірний тягар для ОСОБА_4 .
Для досягнення мети покарання, слід ОСОБА_4 призначити найм'якше покарання серед передбачених ч. 1 ст. 309 КК України, проте не у мінімальному розмірі, а саме штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Цивільні позови не пред'явлено.
Процесуальні витрати у справі підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в порядку ст. 124 КПК України. Згідно із долученими до справи матеріалами, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 було проведено експертизу, вартість якої становить 1 434 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири) тисячі грн.
Витрати на залучення експерта в розмірі 1 434 грн. 00 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Речові докази по справі:
- кристалічна речовина масою 0,082, яка містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - методон - з первинною упаковкою упакована у полімерний сейф-пакет № 5738451 - після набрання вироком законної сили знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя В'ячеслав МОРОЗОВ