Справа № 386/127/24
Провадження № 2/386/133/24
Іменем України
01 лютого 2024 року
Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Червоненко Д. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дитини
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою реєстрації (проживання, перебування) її матері ОСОБА_1 .
Також просить звільнити її від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки недотримані вимоги ст. 175-177 ЦПК України.
Так, відповідно до п. 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч.1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866, передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
У постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) вказано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Згідно п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Вищевикладене дає підстави до висновку, що до моменту звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Дана позовна заява повинна бути залишена без руху, так як по змісту та формі подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, адже у позовній заяві відсутнє посилання докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і такі докази не залучено до позову.
Щодо досудового врегулювання спору слід зауважити, що в даній категорії справ таке врегулювання передбачено законом і є доцільним, адже саме на служби у справах дітей і органи опіки та піклування покладено відповідні обов'язки щодо з'ясування умов проживання дітей, ставлення батьків до виконання ними своїх батьківських обов'язків, тощо, а також надання відповідних висновків.
Згідно ч.4 ст. 177 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позову не додано документу на підтвердження сплати судового збору.
Позивач в позовній заяві просить звільнити її від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Підстави відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначені ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Відтак вважаю, що заяві позивача про звільнення від сплати судового збору має бути надана оцінка з точки зору вимог п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», без розгляду питання про звільнення від сплати судового збору.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Статтями 56, 57 ЦПК України передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, а також визначено їх процесуальні права.
Зі змісту цих норм слідує, що для звернення до суду в інтересах інших осіб мають бути наявні передбачені законом підстави.
Проте, норми Сімейного кодексу України, що регулюють питання визначення місця проживання дитини, не відносять батьків, які звертаються до суду із таким позовом, до осіб, що звільнені від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, у даному конкретному випадку слід дійти висновку, що позивач діє в своїх інтересах, а не в інтересах неповнолітньої дитини як її законний представник.
Тому посилання позивача на п. 7 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» як за підставу звільнення від сплати судового збору є помилковим.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на момент звернення до суду складає 1211 грн. 20 коп.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у даній справі та надати докази його сплати.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків шляхом складання позовної заяви з дотриманням наведених вище вимог, а також залученням відповідних документів та документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 95, 136, 175, 177, 185, 257 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дитини, залишити без руху.
Для усунення недоліків позовної заяви надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Д. В. Червоненко