Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1084/23
Провадження № 3/382/6/24
01 лютого 2024 року м. Яготин
Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., при секретарі Матвієнко Ю. Л., за участю захисника адвоката Пирогової О. Т. (в режимі відеоконференції), розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону патрульної поліції у місті Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
До Яготинського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 443843 від 04.07.2023 року та матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому зазначено, що 04.07.2023 року о 23 год. 14 хв. в Київській області Бориспільський район, 100-й км автодороги Київ-Харків водій ОСОБА_1 керував ТЗ "Skoda Felicia" д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук та підвищена жвавість, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на БК 475245 та 475491, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання 01.02.2024 року не з'явився, повідомлений належним чином. В судовому засіданні в режимі відеоконференції 15.11.2023 року ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що він із знайомими їхав з Києва в місто Тростянець, був втомлений. Автомобіль зламався на дорозі і він хотів заїхати на СТО. Зазначив, що помітив проблискові маячки та відразу зупинився, потім поліцейські повідомили йому, що в автомобілі не працює стоп-сигнал. Також пояснив, що працівники поліції спочатку провели обшук автомобіля, світили ліхтарем в очі, казали "все зрозуміло", ознаки йому не називали, після чого запропонували проїхати на огляд в лікарню, але він сказав їм, що пройде огляд в м. Тростянець.
Захисник в судовому засіданні зазначила, що факт керування та зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечує. Проте матеріали складені з порушеннями. Зокрема, як вбачається із протоколу, дата складання зазначена 24.07.2023 року, разом із тим на відеозаписі зафіксовано, що він складався вже 05.07.2023 року. Крім цього, в направленні зазначено час складання 23:25, проте воно також складалося пізніше і ОСОБА_1 не видавалося. Також пояснила, що в протоколі зазначено місце зупинки 100-й км, разом з тим доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять. Також зазначила, що працівники поліції не представилися та не роз'яснили права ОСОБА_1 ; ознаки не називалися. Вважає, що працівниками поліції безпідставно було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. Крім цього, зазначила що ОСОБА_1 не назвали в який заклад охорони здоров'я потрібно поїхати для проходження огляду. Також наголосила, що поліцейськими не було озвучено підстав для проведення обшуку. Просила провадження у справі закрити.
Про надходження на розгляд суду вказаної справи, враховуючи практику ЄСПЛ, було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов'язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Заслухавши доводи захисника та пояснення ОСОБА_1 , дослідивши докази, суд вважає доведеними матеріалами справи наявність елементів складу правопорушення за ст. 130 КУпАП, а доводи сторони захисту такими, що підлягають відхиленню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно вимог ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Крім того, ст. 53 вказаного Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Положення ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду.
У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Судом досліджено письмові докази, які містяться в матеріалах справи, в тому числі відеозаписи події.
Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в цілому підтверджується у своїй сукупності:
- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 443843 від 04.07.2023 року;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.07.2023 року;
- розпискою ОСОБА_2 про отримання автомобіля від 04.07.2023 року;
- довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення на право керування транспортними засобами;
- довідкою про відсутність повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;
- відеозаписами події (боді камери поліцейських), які міститься на DVD-R дисках, що долучений органом поліції до матеріалів.
Вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає доведеним наявність елементів складу правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом досліджено в тому числі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, та відеозаписи події, надавши оцінку яким суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Як вбачається з відеофайлу "130 ч1 ОСОБА_1 ", на першому записі "ID реєстратора: 475245" на проміжку часу 00:39-00:45 сек. поліцейський запитав у ОСОБА_1 "куди прямуєте?" на що ОСОБА_1 відповів "з Києва на Суми, до Пірятіна, а там переночувать". Далі на проміжку часу 01:05-01:07 сек. поліцейський запитав "ви їдете з Києва" на що ОСОБА_1 відповів "да".
На цьому ж записі, на проміжку часу 11:27-12:10 сек. працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 виявлені ознаки: пальці тремтять, підвищена жвавість, порушена координація рухів, після чого останньому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку. Також роз'яснили наслідки відмови від проходження огляду.
Далі на проміжку часу 12:44-13:20 сек. поліцейський знов пропонує пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння та наслідки в разі відмови від такого проходження, на що ОСОБА_1 похитав головою та сказав "время, чесно говоря". На проміжку часу 13:21-13-40 сек. поліцейський знов повідомляє ОСОБА_1 , що у нього виявлено ознаки і у зв'язку з цим пропонують йому пройти огляд в закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку у лікаря нарколога та знов роз'яснює наслідки відмови від такого проходження. Після чого, на проміжку часу 14:46-15:31 сек. поліцейський запитав у ОСОБА_1 "ви відмовляєтеся від проходження огляду?", на що останній відповів "відмовляюся, діло в тому, що вже хочу поспати". Потім на відрізку часу 15:42-16:08 сек. ОСОБА_1 запитав у поліцейських де потрібно буде пройти огляд, на що вони роз'яснили йому, що потрібно пройти огляд у найближчому медичному закладі, який проводить огляд. Після чого ОСОБА_1 відповів "дванадцять часов, якій лікар, відмовляюся".
Як вбачається з цього ж відеофайлу на другому записі "ID реєстратора: 475491" відображаються вищезазначені події, а також на проміжку часу 01:22:46-01:23:42 сек. поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду та роз'яснює йому права.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 на відеозаписах, фактично прямо визнає факт керування ним транспортним засобом "Skoda Felicia" д.н.з. НОМЕР_1 04.07.2023 року безпосередньо перед тим, як біля 23 год. 14 хв. він почав спілкування з працівниками поліції. Визнаючи, що він їхав з м. Києва до м. Сум, крім цього, під час розмови він жодного разу не заперечив щодо керування, а також в поясненнях особисто підтвердив факт керування.
У свою чергу, обставини озвучення ознак наркотичного сп'яніння працівником поліції та пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння в найближчому медичному закладі, підтверджуються у своїй сукупності відеозаписами з боді камер поліцейських, долученими до матеріалів справи. Крім цього, ознаки зазначені в протоколі, який ОСОБА_1 підписав особисто без жодних зауважень чи заперечень, письмових пояснень на місці зупинки не надав.
У зв'язку з викладеним, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо неозвучення ознак працівниками поліції ОСОБА_1 , вважаючи їх такими, що спростовуються іншими матеріалами справи, в тому числі й відеозаписами та підписаним особою протоколом, а також такими, що направлені на уникнення відповідальності.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735(далі-Інструкція) метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Разом із тим, як вбачається із відеозаписів, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився. Натомість, норми ПДР та КУпАП встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія тощо) - ПДР не містять.
Оскільки в даному випадку ОСОБА_1 чітко та зрозуміло відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я в принципі, суд оцінює його таку відмову як безумовну відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку. Тож підлягають відхиленню доводи сторони захисту щодо неозвучення ОСОБА_1 до якого закладу охорони здоров'я потрібно було їхати, оскільки як вбачається з відеозаписів, долучених поліцейськими на ДВД-диску, поліцейський під час спілкування з ОСОБА_1 озвучує йому виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. Після чого, ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд у лікаря нарколога, на що останній відмовився в принципі, потім особисто запитав в який заклад потрібно їхати та знову відмовився. Також, поліцейські неодноразово роз'яснюють ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, проте останній відмовляється. З відеозапису з нагрудної відеокамери поліцейського вбачається, що поліцейський висунув вимогу про проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі, на що він відмовився. Суд також враховує, що саме поліцейські мають забезпечити проходження водієм огляду на стан сп'яніння та доставити його до відповідного медичного закладу, а тому бажання особи пройти огляд в іншому бажаному для нього медичному закладі, зокрема за місцем проживання, не може бути прийнято до уваги.
Таким чином, вимоги п. 2.5 ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не надавалося направлення не може бути взяте до уваги, оскільки таке направлення додано до матеріалів, і це не спростовує самого факту ініціювання проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, який є доведеним.
Крім цього, суд відхиляє доводи захисника, що містяться розбіжності в часі та даті складання матеріалів, а саме рапорті, протоколі та направленні із зафіксованим часом подій на відеозаписі, оскільки такі розбіжності не спростовують події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також судом відхиляються доводи сторони захисту щодо відсутності доказів про місце події (100-й км автодороги Київ - Харків), оскільки саме таке місце вказано у протоколі, а стороною захисту не надано жодних доказів на спростування цієї обставини.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення серед інших обставин в тому числі зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Як вбачається із протоколу, в ньому зазначено місце вчинення правопорушення "Київська область Бориспільський район, 100-й км автодороги Київ-Харків" та протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень чи заперечень.
Судом не приймаються до уваги доводи сторони захисту щодо незаконного обшуку (огляду) працівниками поліції, оскільки за змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про адміністративне порушення, а дії працівників поліції наразі не є предметом розгляду даної справи. При цьому, матеріали справи не містять письмових відомостей щодо звернень ОСОБА_1 із заявами (скаргами) до компетентних органів щодо неправильності дій поліцейських чи порушення його прав при складанні протоколу.
Крім цього, суд враховує, що за змістом КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення складається зі стадій, зокрема, порушення справи про адміністративне правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення й винесення у справі постанови. Остання полягає, зокрема, в тому, що саме компетентний орган (посадова особа) проводить розгляд справи й надає правову оцінку діям особи, що позначена в протоколі як особа, що притягується до адміністративної відповідальності. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом ОСОБА_1 в повному обсязі мав можливість реалізувати свої процесуальні права, в тому числі право на захист, надавати пояснення та заперечення, заявляти клопотання тощо.
Оцінені судом вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми. При цьому, матеріали справи, в тому числі й відеозапис, не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінив в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, наданий до суду протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, а також вказано, що огляд на стан наркотичного сп'яніння він пройти відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозаписів. Крім цього, протокол підписаний ним без жодних зауважень чи заперечень.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Отже вищеперелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами захисника, який заперечує його вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених судом. Такі доводи є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та спростовуються дослідженими доказами по справі.
Також суд враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені особою, яка притягається до відповідальності, характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеними факти керування особою транспортним засобом, встановлення ознак наркотичного сп'яніння, пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, що є підставою для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів суд дійшов висновку, що твердження сторони захисту з приводу відсутності в діях особи елементів правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно були підставами для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та самої події, стороною захисту не наведено і при розгляді справи судом не встановлено.
Даючи оцінку доводам, викладеним стороною, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах "Серявін та інші проти України", "Трофимчук проти України", "Проніна проти України"). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Наведені стороною захисту аргументи не спростовують наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, вони не спростовують дані відеозаписів, що підтверджує поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 свідомо відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, та відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка, як вже зазначалося, встановлює відповідальність не лише за керування транспортним засобом особою в стані наркотичного сп'яніння безпосередньо, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду.
Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відхиляє клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки, дане правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху та потенційно небезпечним для суспільства, а також становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, враховуючи пом'якшуючі та обтяжуючі обставини по даній справі, суд вважає призначити адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 30, 40-1, ч. 1 ст. 130, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стягнути з нього 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м.Київ/21081300, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA 488999980313030149000010001, код класифікації бюджету 21081300) та позбавити права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету 22030106.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП і може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя М. М. Нарольський