02.02.2024 Справа № 940/1226/23
Провадження по справі № 2-з/940/1/24
02 лютого 2024 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Косович Т.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, який вона подала до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В даній заяві ОСОБА_1 просить в порядку забезпечення позову встановити їй зустрічі з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи тижня з 09.00 години до 21.00 години неділі за місцем її проживання в АДРЕСА_1 з можливістю відвідувати за бажанням дитини будь-які дитячі культурно-розважальні комплекси, а також місця масового відпочинку: парки, сквери, пляжі, спортивно-ігрові майданчики, місця громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани), що знаходяться на території м. Біла Церква Київської області, а також зобов'язати ОСОБА_2 та інших осіб, які проживають разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкоди її зустрічам із сином, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може привезти до порушення прав дитини на особисті відносини та прямі контакти з матір'ю, а також може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення її позовних вимог через небажання дитини проживати разом з матір'ю, оскільки існує ймовірність втрати безпосереднього емоційного контакту матері з дитиною.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, суд приходить до такого висновку.
Так, судом встановлено, що 17.10.2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за місцем фактичного проживання в АДРЕСА_2 , а також стягнути з ОСОБА_1 аліменти на його утримання в твердій грошовій сумі 4000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до повноліття дитини.
07.12.2023 року ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги та просить визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за місцем фактичного проживання в АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 аліменти на його утримання в твердій грошовій сумі 4000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до повноліття дитини; припинити право ОСОБА_1 на стягнення з нього на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також звільнити його від сплати заборгованості по аліментах щодо утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 10.02.2021 року по день прийняття рішення у справі.
28.11.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , який ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 02.02.2024 року було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилається на те, що мати ОСОБА_2 , з якою проживає малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не дає їй можливості бачитися із сином, не допускає її до спілкування з ним та його виховання, що підтверджує копією рапортів чергового відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області від 17.11.2023 року, копією свого звернення до відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області з даного приводу від 21.11.2023 року, копією талону-повідомлення єдиного обліку № 3039 про прийняття і реєстрацію заяви від 21.11.2023 року та копією довідки відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області про результати свого звернення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час проживає разом з батьком ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 . Мати дитини ОСОБА_1 проживає окремо в АДРЕСА_1 .
При цьому, ОСОБА_4 не дає можливості ОСОБА_1 на побачення та спілкування з сином, мотивуючи відсутністю згоди на це батька дитини ОСОБА_2 , який на даний час є військовослужбовцем ЗСУ, що підтверджується, зокрема, і поясненнями самої ОСОБА_4 , наданими працівникам відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області.
Відповідно до статті 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мбатько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від: 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21), 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22).
З огляду на це та враховуючи право дитини на підтримання на регулярній основі особистих відносин і прямих контактів з обома батьками, передбачене Конвенцією ООН про права дитини, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову можепривезти до порушення прав позивача за зустрічним позовом та ускладнити ефективний захист її прав на визначення місця проживання дитини, а також істотно ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 через небажання дитини проживати разом з матір'ю, оскільки існує ймовірність втрати безпосереднього емоційного контакту матері з дитиною, а тому задовольняє заяву про забезпечення позову в частині зобов'язання ОСОБА_2 та інших осіб, які проживають разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкоди зустрічам ОСОБА_1 з її сином.
Щодо вимоги про встановлення ОСОБА_1 зустрічей з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи тижня з 09.00 години до 21.00 години неділі за місцем її проживання в АДРЕСА_1 з можливістю відвідувати за бажанням дитини будь-які дитячі культурно-розважальні комплекси, а також місця масового відпочинку: парки, сквери, пляжі, спортивно-ігрові майданчики, місця громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани), що знаходяться на території м. Біла Церква Київської області, то суд, керуючись ч. 10 ст. 150 ЦПК України, в її задоволенні відмовляє, оскільки вважає її за змістом тотожною задоволенню заявлених позовних вимог та по суті підміною рішення суду.
Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-150, 153, 154, 157, 197, 198 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про визначення місця проживання дитини задовольнити частково.
До набрання рішенням законної сили у справі № 940/1226/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах та за зустрічним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про визначення місця проживання дитини -
зобов'язати ОСОБА_2 та інших осіб, які проживають разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкоди зустрічам матері ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Стягувач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Боржник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання даної ухвали доручити Тетіївському відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Строк пред'явлення ухвали до виконання 1 (один) рік.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п?ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя : Т.П.Косович