Справа № 366/164/24
Провадження № 2-а/366/6/24
02.02.2024 смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Грищенко Денис Валентинович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Відповідач), у якому просив:
скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 551466 від 10.01.2024 (далі - Оскаржувана постанова), винесену поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Грищенком Д.В. (далі - Третя особа), якою на Позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, закривши провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП;
стягнути з ГУНП в Київській області на свою користь понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору.
Позов мотивований тим, що Третя особа виніс відносно Позивача оскаржувану постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої Позивач, керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110203, реєстраційний номер НОМЕР_1 в смт. Іванків Вишгородського району Київської області, не виконав вимогу дорожнього знаку 33.2.2 «проїзд без зупинки заборонено».
Позивач стверджує, що оскаржувана постанова є незаконною, протиправною та такою, що не підтверджується жодними доказами. Зазначає, що Третя особа без визначеної ст. 278 КУпАП процедури підготовки до розгляду справи, не проводячи розгляд справи у відповідності до ст. 279 КУпАП, не роз'яснивши Позивачу його права, визначені ст. 268 КУпАП, не з'ясував обставин, які в силу ст. 280 КУпАП підлягають з'ясуванню, виніс оскаржувану постанову. Позивач стверджує, що він виконав вимоги дорожнього знаку 33.2.2 «проїзд без зупинки заборонено», а саме, наближаючись до перехрестя з автомобільною дорогою «Київ-Овруч», побачив цей знак та здійснив повну зупинку свого транспортного засобу перед знаком, оскільки дорожня розмітка 1.12 на проїзній частині була відсутня. Відсутність доказів вчинення правопорушення підтверджується доданою копією оскаржуваної постанови, а тому, Позивач просить скасувати оскаржувану постанову.
Рух справи
16.01.2024 позовна заява надійшла до суду.
17.01.2024 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вирішено питання про витребування у відділенні поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області всіх наявних доказів по справі про адміністративне правопорушення, за результатами дослідження яких Третьою особою прийнято рішення про винесення оскаржуваної постанови. Судове засідання з розгляду справи призначене на 25.01.2024, зняте з розгляду у зв?язку з перебуванням суді в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні (справа № 366/2035/22) та призначено на 02.02.2024.
Позиції сторін
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Третя особа пояснень щодо позову у встановлений судом строк також не подав.
На виконання ухвали суду від 17.01.2024 в частині витребування доказів, уповноважені посадові особи відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області не направили до суду жодних доказів. Причин неподання доказів не повідомили. Ухвалу суду отримано ВП № 1 Вишгородського РУП 17.01.2024, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відділення поліції на супровідному листі про направлення ухвали суду.
Враховуючи, що Відповідач та Третя особа у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та пояснення щодо позову не подали, а також те, що витребувані докази до суду не подані без поважних причин, керуючись ч. 9 ст. 80, ч. 6 ст. 162, суд приходить до висновку про вирішення спору за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ст.ст. 257, 260, 262 КАС України, відповідно до п. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Встановлені судом обставини справи та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Частина перша статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Судом встановлено наступне.
10.01.2024 Третьою особою винесено Оскаржувану постанову відносно Позивача, зі змісту якої вбачається, що 10.01.2024 о 19 год. 35 хв., Позивач на 83 км автомобільної дороги «Київ-Овруч» не виконав вимогу дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п.п. 33.2.2 Правил дорожнього руху (а.с. 5 Т. 1), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У графі 7 оскаржуваної постанови «До постанови додаються» нічого не зазначено.
Цією постановою до Позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
З огляду на встановлені обставин справи, застосовуючи їм відповідні правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 8.1, 8.2 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та зі змінною інформацією.
Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками.
Відповідно до п. 33.2.2.2 ПДР України дорожній знак «Проїзд без зупинки заборонено» забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з п.1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція № 1395), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух», правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
При цьому, докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, які визначені ст.ст. 73-76 КАС України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У постанові від 26.04.2018 по справі № 338/855/17 Верховний Суд зазначив, що постанова у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Для притягнення конкретної особи до відповідальності, необхідно з'ясувати чи вона є (може бути) суб'єктом адміністративного правопорушення, а саме з'ясувати можливість притягнення такої особи до відповідальності (вік, осудність, інші спеціальні ознаки, тощо) та наявність причинного зв'язку між діянням особи та наслідками.
Тобто існування такої складової як суб'єкт правопорушення можливе лише за наявності причинного зв'язку між об'єктивною стороною правопорушення та конкретною особою (вчинення саме конкретною особою дій, що мають ознаки правопорушення).
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у п. 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний оцінити докази, шляхом всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Аналіз наведених положень КУпАП дає підстави для висновку, що під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
На виконання ухвали суду про витребування доказів, уповноважені посадові особи ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області не надали жодних доказів, причин їх неподання не повідомили, що розцінюється судом як відсутність доказів по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, у цьому випадку єдиним доказом про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення є лише сама постанова по справі про адміністративне правопорушення та відсутні будь-які інші належні, допустимі, достовірні та достатні докази вчинення Позивачкою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Одна тільки постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Отже, стороною Відповідача в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності свого рішення та не надано доказів, які б спростували доводи Позивача.
За вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
З огляду на встановлені обставини справи та застосовані норми права, суд приходить до висновку про недоведеність суб'єктом владних повноважень в діях Позивача події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим його позов слід задовольнити, рішення суб'єкта владних повноважень відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАСУ скасувати, а справу по адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати
Пунктом 5 частини 1 статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При подачі позовної заяви до суду Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211, 20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3414944739.1 від 15.01.2024 (а.с. 4 Т. 1). Ця сума судового збору відповідає тій, що підлягає сплаті за подання до суду адміністративного позову фізичною особою у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд присуджує стягнути з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь Позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 72-80, 132, 139, 241-246, 250, 251, 255, 257-263, 286, 271, 272, 297 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області Грищенка Дениса Валентиновича, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 551466 від 10.01.2024, скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Київській області на корить ОСОБА_1 , судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення рішення.
Повне рішення суду складене 02.02.2024.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15. Код ЄДРПОУ: 40108616. E - mail: kvo@police.gov.ua).
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Грищенко Денис Валентинович (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. Київська, 25).
Суддя Н.П. Слободян