Справа № 357/8695/23
Провадження № 2-др/357/15/24
02 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., при секретарі - Кононюку П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача, адвоката Назаренка Романа Анатолійовича, про ухвалення додаткового рішення, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко Інна Олександрівна, про визнання договору дарування недійсним,
20.07.2023 представник позивача, адвокат Телющенко Павло Петрович, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 27.07.2022, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко Інною Олександрівною та зареєстрований в реєстрі за № 2-688 та скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 88,60 кв.м., житловою площею 59,90 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615473332020, що розташований на земельній ділянці площею 0,0806 га за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:05:002:0071, на ім'я ОСОБА_2 та поновити державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 88,60 кв.м., житловою площею 59,90 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615473332020, що розташований на земельній ділянці площею 0,0806 га за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:05:002:0071, за ОСОБА_1 .
04.09.2023 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
16.11.2023 судом постановлено ухвалу, яка внесена протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
23.01.2024 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко Інна Олександрівна, про визнання договору дарування недійсним, відмовлено у повному обсязі.
25.01.2024 представник відповідача, адвокат Назаренко Роман Анатолійович, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. Заяву обґрунтовує тим, що у відзиві на позовну заяву зазначалось, що попередній розрахунок витрат відповідача на правову допомогу становить 20000,00 грн та докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення по справі. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державний нотаріус Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко І.О., про визнання договору даруванню недійсним, відмовлено. 04.09.2023 між ОСОБА_2 та АБ «Ольги Пєнязькової» було укладено Договір-доручення про надання правової допомоги.Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 04.09.2023 до Договору-доручення про надання правової допомоги, сторони дійшли згоди, що гонорар Бюро за представлення інтересів клієнта у суді першої інстанції у справі № 357/8695/23, що перебуває у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, складає 20 000 грн. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди від 04.09.2023 до Договору-доручення про надання правової допомоги, сторони дійшли згоди, що при підписанні даної додаткової угоди клієнт сплачує 5000,00 грн.Відповідно до п. 3 Додаткової угоди від 04.09.2023 до Договору-доручення про надання правової допомоги, сторони дійшли згоди, що Клієнт зобов'язується сплатити решту суми, що визначена у п. 1 даної додаткової угоди (15 000,00 грн.), упродовж трьох місяців з дня підписання даної додаткової угоди, рівними платежам у розмірі 5000,00 грн, що здійснюються не пізніше 01 (першого) числа кожного наступного місяця.Таким чином, відповідач поніс витрати на правову допомогу у зв'язку з розглядом даної справи у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області у розмірі 20 000,00 грн. Фактичні витрати Відповідача у розмірі 20000,00 грн підтверджуються Договором-доручення про надання правової допомоги від 04.09.2023, додатковою угодою від 04.09.2023 до договору, копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів від 04.09.2023 на суму 5000,00 грн, 02.10.2023 на суму 5000,00 грн., 01.11.2023 на суму 5000,00 грн. та 30.11.2023на суму 5000,00 грн., а також процесуальними документами, що містяться в матеріалах справи.
30.01.2024 представник позивача, адвокат Телющенко Павло Петрович, подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в яких зазначив, що до заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу додано такі докази: копія договору-доручення про надання правової допомоги, від 04.09.2023, копію додаткової угоди до договору-доручення про надання правової допомоги від 04.09.2023 та копії прибуткового касового ордеру. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Вивчивши надані представником відповідача докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 20000,00 гривень не є пропорційним до предмета спору та необґрунтованим, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг. Даний спір не є надто складним з точку зору необхідності аналізу великого обсягу матеріалів чи нормативної бази, чи збору великої кількості доказів та при прийнятті рішення про розподіл витрат на правову допомогу просимо суд врахувати матеріальний стан позивача, яка є пенсіонером та інших джерел доходів не має, постійно перебуває під наглядом працівників соціальної служби. Тому, з урахуванням викладеного та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи позивач вважає, що розмір витрат на правову допомогу в даній справі має бути зменшений до 5000,00 грн. На підставі викладеного вважає, що загальний розмір витрат на правову допомогу в даній справі є завищеним, а тому просив суд зменшити розмір витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Встановлено, що відповідач, відповідно до положень ст. 134 ЦПК України надав попередній розрахунок судових витрат, який міститься у відзиві на позовну заяву (а.с. 78-85) та зазначив, що докази понесення судових витрат на правову допомогу будуть надані до суду до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України та 25.01.2024 представник відповідача, відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, надав до суду докази щодо розміру понесених стороною відповідача судових витрат.
Крім того, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу подана 25.01.2024, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).
Представник відповідача на підтвердження стягнення судових витрат надав: копію договору-доручення про надання правової допомоги від 04.09.2023, копію додаткової угоди від 04.09.2023 до договору-доручення про надання правової допомоги від 04.09.2023, копії квитанцій до прибуткових касових ордерів:№04/09 від 04.09.2023 на суму 5000,00 грн, №02/10 від 02.10.2023 на суму 5000,00 грн, №01/11 від 01.11.2023 на суму 5000,00 грн та №30/11 від 30.11.2023 на суму 5000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 4.2 Договору, гонорар адвокатського бюро погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди до Договору-доручення, сторони дійшли згоди, що гонорар Бюро за представлення інтересів клієнта у суді першої інстанції у справі № 357/8695/23, що перебуває у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, складає 20 000 грн.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди до Договору-доручення, сторони дійшли згоди, що при підписанні даної додаткової угоди Клієнт сплачує 5 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди до Договору-доручення, сторони дійшли згоди, що Клієнт зобов'язується сплатити решту суми, що визначена у п. 1 даної додаткової угоди (15 000,00 грн.), упродовж трьох місяців з дня підписання даної додаткової угоди, рівними платежам у розмірі 5 000,00 грн, що здійснюються не пізніше 01 (першого) числа кожного наступного місяця.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Так, від позивача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України надійшла заява про необґрунтованість витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, однак, жодних доказів на підтвердження неспівмірності вказаних витрат на професійну правничу допомогу до суду не надано, а відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що в договорі-доручення про надання правової допомоги від 04.09.2023, який укладений між ОСОБА_2 та АБ «Ольги Пєнязькової» та додатковій угоді від 04.09.2023 до договору-доручення про надання правової допомоги від 04.09.2023 сторони належним чином узгодили порядок та умови надання правової допомоги відповідачу з питання захисту його прав та законних інтересів, визначили деталізацію видів правової допомоги, розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків клієнта з адвокатом.
Разом з тим, позивач заперечуючи стягнення судових витрат на правничу допомогу зазначає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 20000,00 грн не є пропорційним до предмета спору та необґрунтованим, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, даний спір не є надто складним з точку зору необхідності аналізу великого обсягу матеріалів чи нормативної бази, чи збору великої кількості доказів та при прийнятті рішення про розподіл витрат на правову допомогу просить врахувати матеріальний стан позивача, яка є пенсіонером та інших джерел доходів не має, постійно перебуває під наглядом працівників соціальної служби. Тому, з урахуванням викладеного та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи вважає, що розмір витрат на правову допомогу в даній справі має бути зменшений до 5000,00 грн.
Суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та у постанові від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020у справі № 922/2685/19, де визначено, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, враховуючи вищезазначене, обставини даної справи, майновий стан позивачки, співмірність заявлених витрат зі складністю справи та розумності їх розміру, суд дійшов висновку про зменшення заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вказаних витрат у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 246, 258, 259, 264, 265, 268, 270, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача, адвоката Назаренка Романа Анатолійовича, про ухвалення додаткового рішення, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко Інна Олександрівна, про визнання договору дарування недійсним, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання додаткового судового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення складено 02.02.2024.
Суддя О. В. Бондаренко