Справа №345/2387/18
Провадження № 1-кп/345/7/2024
02.02.2024 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018090170000619 про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , сержанта з матеріально-технічного забезпечення ВЧ НОМЕР_1 , громадянина України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_5
На розгляді в Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області перебуває вище зазначене кримінальне провадження.
Прокурор подав клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав. Просить врахувати наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наголосив, що обвинувачений свідомо переховувався від суду. А тому застосування більш м'якого запобіжного заходу у даному випадку є недоцільним. При цьому заставу просить визначити у максимальному розмірі.
Обвинувачений в судовому засіданні просить врахувати, що з початком повномасштабної війни він був мобілізований. Військова частина, до якої він зарахований, виконує бойові завдання безпосередньо на передовій лінії. Просить не обирати йому запобіжний захід, а дозволити продовжувати проходити військову службу.
Захисниця заперечила щодо задоволення клопотання прокурора. Вважає, що з врахуванням особи обвинуваченого, наявні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Ч.1 ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_2 .
Злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином. Зокрема, санкція ч. 2 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність цих ризиків підтверджується тими обставини, що обвинувачений під острахом кримінальної відповідальності може переховуватися від суду. Наявність цього ризику підтверджується тими обставинами, що достеменно знаючи про наявність на розгляді в суді кримінального провадження відносно нього, обвинувачений ОСОБА_2 неодноразово не з'являвся в судові засідання. Також, до обвинуваченого судом застосовувався привід та накладався штраф за неявку до суду. Ухвалою суду від 22.11.2019 р. застосовано до обвинуваченого привід, який не було виконано. У зв'язку із тим, що обвинувачений в судові засідання не з'являвся, повістки про його виклик, які надсилалися на відому суду адресу, поверталися за закінченням встановленого строку зберігання (т.1 а.с.180-182, 207-209), що свідчило про те, що обвинувачений був відсутній за адресою свого постійного місця проживання, і його місце перебування не було відоме, ухвалою Калуського міськрайонного суду від 05.12.2019 року було оголошено розшук обвинуваченого.
27.12.2019 року на адресу Калуського міськрайонного суду надійшло повідомлення від Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, відповідно до якого 21.12.2019 року працівниками Вишгородського ВП ГУНП в Київській області встановлено місце знаходження розшукуваного ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_2 . В даного громадянина отримано пояснення та зобов'язання про явку в Калуський міськрайонний суд в найкоротший термін.
Проте, в судове засідання, призначене 27.01.2020 року, обвинувачений ОСОБА_2 не з'явився з невідомих для суду причин, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, шляхом надіслання повістки на адресу, яка була вказана самим обвинуваченим при відібранні в нього пояснень працівниками поліції. Водночас згідно даних сайту «Укрпошти» поштове відправлення не було вручено, що викликає сумніви щодо факту проживання ОСОБА_2 за вказаною ним в поясненнях адресою. Також спроби здійснити виклик обвинуваченого в телефонному режимі, шляхом здійснення виклику на відомий суду його мобільного номер телефону, виявилися неуспішними.
Ухвалами суду від 27.01.2020 року, 18.08.2020 року, 15.04.2021 року, 20.02.2023 року, 16.11.2023 року було оголошено розшук обвинуваченого та надавався дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_2 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Незважаючи на те, що обвинувачений 27.02.2022 року був мобілізований і перебував на військовій службі, йому було достеменно відомо про розгляд справи в суді і обов'язок повідомити суд про неможливість явки до суду. Крім того, обвинувачений перебував у розшуку з 27.01.2020 року, тобто задовго до його мобілізації.
Також, згідно довідки сектору інформаційних технологій Калуського ВП ГУНП вбачається, що ОСОБА_2 притягався до кримінальної відповідальності. У зв'язку із зазначеним є підстави вважати, що ОСОБА_2 може вчинити інший злочин, тобто має місце ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При обранні запобіжного заходу слід врахувати стан здоров'я обвинуваченого, те, що проходив військову службу.
Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що для запобігання вищевказаним ризикам, застосування більш м'якого запобіжного заходу в межах наявного кримінального провадження є недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання згаданих ризиків, а задоволення клопотання є доцільним і співмірним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
У відповідності до п. «с» ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
При таких обставинах вважаю, що клопотання слід задоволити і до обвинуваченого застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із загальною практикою Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 314-316 КПК України,
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, на строк 60 днів, терміном з 01.05 год. 01.02.2024 року по 01.05 год. 01.04.2024 року включно.
Заставу визначити відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн., яку може бути внесено у будь-який момент протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
ОСОБА_2 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_2 прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти на нього наступні обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
3) здати на зберігання до управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області паспорти (якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_2 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Тримання під вартою ОСОБА_2 здійснювати в ДУ "Івано-Франківській установі виконання покарань (№ 12)".
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя