Єдиний унікальний номер: 350/2053/17
Номер провадження: 1-кп/343/43/24
про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
02 лютого 2024 року м. Долина
Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Долина Івано - Франківської області клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадження № 1-кп/343/43/24 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю: прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
в суді на розгляді перебуває дане кримінальне провадження.
02 лютого 2024 року прокурор ОСОБА_4 подав клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_3 обвинувачуюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України, є особливо тяжким. Останній не виконує покладені на нього процесуальні обов'язки, оскільки неодноразово, а саме п'ять разів без поважних причин не з'явився у судові засідання. Посилається на існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність вказаних ризиків обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуваючи на волі ігнорує покладені на нього обов'язки, а також може чинити спроби впливу на свідків, які повторно можуть бути допитані та, враховуючи відсутність законних джерел доходів, може вчинити нові злочини.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав подане клопотання, просив його задовольнити з підстав викладених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники - адвокати ОСОБА_5 і ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення поданого прокурором клопотання, просили обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, оскільки обвинувачений не мав реальної можливості з'являтись у судові засідання.
Заслухавши учасників судового провадження, ознайомившись з заявленим клопотанням, суд приходить такого висновку.
Як передбачено ч. 1 ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Розділ ІІ Кримінально процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених ст. 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 194 КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Оцінці судом при розгляді даного клопотання підлягають обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України, а також обставини визначені ст. 178 КПК України.
Так, стосовно обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_3 злочину суд зазначає, що усталена практика ЄСПЛ приходить висновку, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, повідомлена ОСОБА_3 підозра вочевидь є обґрунтованою.
Стосовно наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то в ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що прокурором частково доведена наявність вказаних ризиків.
Враховуючи зміст та обсяг обвинувачення, у випадку визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим в інкримінованому йому злочині - безальтернативності санкції ч. 1 ст. 115 КК України, суд вважає, що ці обставини спонукають його до спроб ухилення від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду», за якими при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину, тобто санкція за вчинене кримінальне правопорушення має бути важливим критерієм для визначення виду запобіжного заходу, який підлягає застосуванню.
Більше того, суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово, а саме п'ять разів після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, не з'явився у судове засідання без поважних причин. В судове засідання 02.02.2024 останнього, на виконання ухвали суду про здійснення приводу, примусово працівниками поліції було супроводжено в зал судового засідання.
За таких обставин, враховуючи не виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та у разі доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, останньому може загрожувати покарання у виді виключно позбавлення волі, суд приходить висновку про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також заслуговує на увагу і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, адже обвинувачений ОСОБА_3 не має стабільного доходу та міцних соціальних зв'язків.
Однак стосовно ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадження, то вказаний ризик суд вважає недоведеним, оскільки всі свідки вже були допитані судом.
Окрім цього, під час вирішення цього клопотання судом було враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, те, що даний злочин є особливо тяжким, вік та стан здоров'я (інформація щодо стану здоров'я обвинуваченого несумісного з триманням під варто - відсутня); міцність соціальних зв'язків; відсутність постійного місця роботи, майновий стан обвинуваченого, відсутність судимостей.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор довів обставини, передбачені п. 1 - 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, у тому числі і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим вище ризикам.
Також, в аспекті недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим вище ризикам суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у даному випадку суд має право взагалі не визначати розмір застави і не застосовувати її у якості альтернативного запобіжного заходу, оскільки, згідно із п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
У рішенні ЄСПЛ (справа «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010) зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховувано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Разом з тим, суд вважає за можливе застосувати заставу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у якості альтернативного запобіжного заходу та визначити її у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. На думку суду зазначений розмір застави зможе бути внесений обвинуваченим ОСОБА_3 або заставодавцем та зможе забезпечити виконання ним покладених на нього обов'язків і запобігти існуючим ризикам.
Суд також вважає за необхідне у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_3 застави, покласти на нього обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із с. Дубшара Калуського району Івано - Франківської області без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування із потерпілою та свідками;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Таким чином, з огляду на викладене вище, клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 176-178, 170, 179, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 372, 392, 395 КПК України, суд
клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується 01 квітня 2024 року.
Тримання під вартою ОСОБА_3 здійснювати в ДУ «Івано - Франківська установа виконання покарань № 12», м. Івано - Франківськ.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, визначених КПК України.
Визначити заставу у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такі реквізити: одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано - Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали до 01 квітня 2024 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із с. Дубшара Калуського району Івано - Франківської області без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказані реквізити: одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265, коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Івано - Франківська установа виконання покарань № 12», м. Івано - Франківськ.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: ОСОБА_1