Справа № 201/1022/24
Провадження № 2о/201/88/2024
про залишення заяви без руху
29 січня 2024 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпропетровської області про визнання особи недієздатною , встановлення опіки та призначення опікуна,-
ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, заінтересована особа - Орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпропетровської області про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.
Згідно вимог ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Вирішуючи питання про призначення до розгляду даної заяви, суд приймає до уваги положення ч.9 ст.10 ЦПК України про застосування аналогії закону до неврегульованих правовідносин та виходить з того, що заява, подана в порядку ст.294 ЦПК України, має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, передбаченим ст.175 ЦПК України.
Відповідно до частини 5 статті 177 ЦПК України, заявник зобов'язаний додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Згідно п.1 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до ст.41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є, зокрема, відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-який правочин. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.
Отже, призначення опікуна, у разі визнання особи недієздатною, є обов'язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки, в такому випадку, у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав особи, а, в даному конкретному випадку, - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.
Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов'язків та звільнення від повноважень опікуна визначений гл.6 ЦК України та Правилами опіки і піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Згідно ст.55 ЦК України та п.1.2 Правил, опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Згідно ч.1 ст.300 ЦПК України, суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування.
Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу.
Однак, до заяви не додано подання органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , а також доказів того, що заявник звертався з приводу цього питання до органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено , що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 293 ЦПК України встановлено, що у випадках, встановлених пунктами 1, 9 і 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом за обов'язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання.
Так, розгляд справи про визнання особи недієздатною проводиться судом за обов'язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа, натомість заявник не зазначає в заяві ні про адвоката Ліпшиної А.В. ні про залучення його судом.
Відповідно до ст. 295 ЦПК України заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування це - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місце проживання це - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Таким чином, у зв'язку з пред'явленням заяви за місцем проживання/перебування особи, відносно якої заявлено вимоги про визнання її недієздатною, заявники мають надати суду один із вищезазначених документів, які підтверджують місце проживання/перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема саме у Соборному районі м. Дніпра, з метою визначення підсудності даної справи Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська.
Вказані недоліки є підставою для залишення позову без руху.
Згідно зі ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, вважаю, що заяву, слід залишити без руху для усунення вказаного недоліку, про що повідомити заявника.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -
Заяву заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпропетровської області про визнання особи недієздатною , встановлення опіки та призначення опікуна залишити без руху, про що повідомити заявника та надати строк для усунення викладених вище недоліків не пізніше трьох днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі усунення недоліків у встановлений строк заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Демидова