29 січня 2024 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 201/12723/23 (пр. № 1-кп/201/442/2024), відомості про яке 07 вересня 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023040000000594, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м. Кутаїсі Республіка Грузія, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не заміжньої, не працевлаштованої, раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України, -
У громадянки України ОСОБА_4 , об 11 годині 45 хвилин 30 серпня 2023 року виник злочинний умисел, спрямований на вчинення умисних дій, спрямованих на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, а також встановлення прямих привілеїв громадян за мовними ознаками.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, об 11 годині 45 хвилин 30 серпня 2023 року, маючи в користуванні обліковий запис «ІНФОРМАЦІЯ_2» в соціально-орієнтованій мережі «Instagram», в якому вона раніше розмістила оголошення про продаж парфумерії, вступивши в особисте листування з іншим користувачем, а саме з ОСОБА_6 , яка має обліковий запис « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в зазначеній соціально-орієнтованій мережі, висловлювалась до останньої зневажливо шляхом відправлення текстових та голосових повідомлень в змісті яких міститься інформація негативного (образливого) характеру, яка спрямована на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, а також встановлення прямих привілеїв громадян за мовними ознаками, а саме:
1)«Да, из русского города Днепропетровска. А ты чьих будешь?»;
2)«Смотри девочка моя, ты там из Луцка, Волынская область, смотри это западная Украина это вообще в Днепропетровскою и к русскому языку вообще не имеет никакого отношения. Если тебя смущает русский язык, то пожалуйста Волынь это твоё, у нас своё государство, это чтоб ты понимала. До свиданья. Живи там, балакай на мові, не лезь сюда в Днепропетровск и вообще вышла из моего магазина шикарного роскошного это для русскоговорящих людей не для таких как ты. До свидания тебе, счастья тебе не видать.»;
3)«Та да смешно с такими как ты, понимаешь упоратых, очень с вас смешно. Иди бл*ть , иди с миром пожалуйста, иди…тебе скоро в Польше надо будет помить полы полякам, иди-иди. Ну ты чё, всмысле лікуйся, от чего лікуйтесь? от того, что я разговариваю на русском, что я живу в русскоговорящем городе, то что есть восточная Украина, центральная и южная, ты ж об этом ничего не знаешь, ты ж там себе на западенщине живешь, ты ж ни…, ты ж ни о чем даже вообще в х*р не дуешь, понимаешь. Это говорит о твоем вообще недоразвитии понимаешь, это твоя проблема и лікуваться надо надо тебе, иди в школу да, заново в начальный класс, с сентября, когда там…(нерозбірливо) с 11 сентября, иди в школу заново обучайся, иди, отойди от русских городов, ушла отолша изыдия, изыди Волынь это не наше это разные люди, ушла вон. Галичина это всё твоё, ушла.Мы русские, мы Харьков, мы Днепропетровск, Одесса ушла, отошла.»
Так, в вищезазначених висловлюваннях міститься наступні характеристики:
-місту Дніпру надається характеристика російськомовного міста;
-різке послідовне протиставлення мешканців різних регіонів України за семантичним принципом «наш, свій» - «ваш, чужий», підкреслюється категорична відмінність мешканців Волинської області, Галичини, заходу України загалом від мешканців міст Дніпро, Одеса, Харків, що формує та підкріплює стереотип про певний умовний поділ населення України за місцем походження / проживання;
-зазначається, що у випадку, якщо співрозмовника не влаштовує російська мова у спілкуванні, то вона у перебуванні / спілкуванні тощо має обмежитися територією історико-культурного регіону Волинь та «не лізти» у м. Дніпро;
-вираження зневажливого ставлення до того, що люди говорять українською мовою;
-висловлення переконання, що співрозмовник (та в її особі - мешканці заходу України) живуть спокійно, ні про що не переймаючись, що виконує тут функцію докору;
-багаторазові спонукання, адресовані співрозмовнику « ІНФОРМАЦІЯ_1 », покинути магазин, вийти, піти, «не лізти» до м. Дніпра, Харкова, Одеси, що разом із поясненням, що магазин мовця тільки для російськомовних людей, виражає бажання, намір, прагнення відмежувати співрозмовника як україномовну людину від свого магазину, встановити певні переваги, привілеї для російськомовних людей у порівнянні з україномовними, оскільки останні позиціонуються як не гідні «шикарного роскошного» магазину;
-приписування представнику регіональної групи (мешканці Волинської області, заходу України) негативних характеристик із одночасним перенесенням таких ознак на всю регіональну групу осіб;
-приписування мешканцям певного регіону окремого різновиду заняття, що за смисловим навантаженням тексту позиціонується як принизлива робота.
Умисні дії, ОСОБА_4 виразились в умисних діях, спрямованих на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, а також встановленні прямих привілеїв громадян за мовними ознаками, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у скоєному злочині визнала у повному обсязі та підтвердила фактичні обставини щодо вчиненого нею діяння та викладених у обвинувальному акті.
Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_4 в умисних діях, спрямованих на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, а також встановленні прямих привілеїв громадян за мовними ознаками, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України.
При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, свою вину визнала у повному обсязі та щиро розкаялась у скоєному, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом'якшують її покарання. Обтяжуючих покарання обвинуваченої ОСОБА_4 обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, однак, зі звільненням останньої від відбування покарання з випробувальним терміном, в порядку передбаченому ст. 75 КК України та покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання із подальшим звільненням від його відбування з випробуванням буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, його конкретним обставинам і наслідкам, даним про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка свою вину визнала в повному обсязі та щиро розкаялася, а також обставинам, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 та відсутність таких, що його обтяжують, а отже, зазначені данні у своїй сукупності свідчать про недоцільність призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, пов'язаного з його реальним відбуттям, при цьому, таке покарання у виді позбавлення волі з подальшим звільненням обвинуваченої від його відбування з випробуванням буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також відповідати принципам справедливості, достатності і розумності. Крім того, враховуючи конкретні обставини та характер вчиненого злочину, а також особу обвинуваченої, суд не вважає за необхідне призначити останній додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосувались. Речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України та призначити їй покарання у виді одного року позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного їй покарання, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на неї обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні у розмірі 9 559,11 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 11 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1