Справа № 172/1351/23
Провадження № 2/172/357/23
31.01.2024 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Битяка І.Г.
за участю секретаря судового засідання - Глушко О.М.
представника позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про внесення змін до наказу про звільнення, -
До суду надійшов вищевказаний позов, в обґрунтування якого представник позивача ОСОБА_3 вказує, що 08.01.2020 року ОСОБА_2 був прийнятий на посаду генерального директора ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі наказу товариства № 36к від 08.01.2020 року. 25.05.2023 року позивача звільнено з посади генерального директора на підставі наказу товариства № 295к від 25.05.2023 року. Причиною звільнення у наказі зазначено припинення повноважень генерального директора, ч. 4 ст. 36 КЗпП України, підставою звільнення - наказ Фонду державного майна України від 25.05.2023 року № 942. У зв'язку з тим, що в наказі № 293к від 25.05.2023 року неправильно зазначена норма КЗпП України, яка стала підставою для звільнення позивача, він 20.06.2023 року звернувся до відповідача із заявою з проханням привести наказ про його звільнення у відповідність з чинним законодавством про працю щодо зазначення правильної норми КЗпП України. 05.07.2023 року відповідач ознайомив позивача з наказом № 354к від 29.06.2023 року про внесення змін та доповнень до наказу від 25.05.2023 року № 293к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 ». Відповідно до п. 1.1 наказу № 354к від 29.06.2023 року внесені такі зміни до наказу № 293к від 25.05.2023 року: причину звільнення слова і цифри «припинення повноважень генерального директора, ч. 4 ст. 36 КЗпП України» змінено на слова і цифри «припинення повноважень генерального директора, п. 4 ч. 1 ст. 36 (ч. 1 ст. 38) КЗпП України». Відповідач не врахував, що звільнення у зв'язку з припиненням повноважень посадових осіб як додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов передбачена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Відповідно до Статуту ТОВ «ДГЗК» генеральний директор товариства є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства. При цьому, відповідач звільнив позивача за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 25.05.2023 року, однак позивач не подавав заяву про звільнення з вказаної дати, а загальні збори товариства, яким є Фонд державного майна України не розглядав таку заяву при вирішенні питання про звільнення позивача. Також неправильним є посилання відповідача в наказі про звільнення позивача на п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, оскільки наведена норма не передбачає конкретної підстави припинення трудового договору, це норма, яка відсилає до інших статей КЗпП України, які передбачають конкретні підстави припинення трудового договору в залежності від ініціатора його припинення. За таких обставин відповідач допустив порушення трудових прав позивача, зазначивши в наказі про звільнення неправильну норму КЗпП України.
Просить суд:
- змінити наказ ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» № 295к від 25.05.2023 року (в редакції наказу № 354к від 29.06.2023 року) «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 » в частині формулювання причини звільнення - припинення повноважень генерального директора за п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в сумі 1073,60 грн. та пов'язані, з наданням правничої допомоги.
Ухвалою від 28.07.2023 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4 надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги не визнає з підстав зазначених у відзиві, оскільки фактично позивача було звільнено наказом Фонду державного майна України № 942 від 25.05.2023 року «Про вирішення кадрових питань товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» та внесенням змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а наказ ТОВ «Демурінський ГЗК» № 293к від 25.05.2023 року (з урахуванням змін внесених наказом № 354к від 29.06.2023 року) про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 фактично дублює вже прийняте рішення. Генеральний директор ТОВ «Демурінський ГЗК» при виданні наказу № 293к від 25.05.2023 року (з урахуванням змін внесених наказом № 354к від 29.06.2023 року), керувався наказом Фонду державного майна № 942 від 25.05.2023 року і діяв в межах повноважень наданих йому Статутом товариства. Окрім цього, ОСОБА_2 20.02.2023 року подав до Фонду державного майна України заяву про його звільнення на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, що й було зроблено відповідачем з урахуванням змін внесених наказом № 354к від 29.06.2023 року. Щодо суми витрат на правову допомогу, відповідач вважає їх не співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Також позивачем не надано документів на підтвердження сплати адвокату Скалецькому В.А. гонорару.
Представник позивача ОСОБА_3 надав відповідь на відзив.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив таке.
Відповідно до копії трудової книжки наданої позивачем, ОСОБА_2 з 08.01.2020 року прийнятий на посаду генерального директора ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі наказу № 36к від 08.01.2020 року.
Згідно з наказом ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» № 293к ОСОБА_2 звільнено з 25.05.2023 року відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з припиненням повноважень генерального директора на підставі наказу Фонду державного майна України від 25.05.2023 року № 942.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 25.05.2023 року № 942 припинені з дати видання цього наказу повноваження генерального директора ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_2 , без виплати вихідної допомоги у розмірі шестимісячного заробітку. Підставою зазначений пункт 9.8.5 статуту товариства «Демурінський ГЗК».
Згідно з наказом ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» № 354к від 29.06.2023 року внесені зміни та доповнення до наказу від 25.05.2023 року № 293к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 , а саме:
- причину звільнення слова і цифри «припинення повноважень генерального директора, ч. 4 ст. 36 КЗпП України» змінити словами і цифрами «припинення повноважень генерального директора, п. 4 ч. 1 ст. 36 (ч. 1 ст. 38 КЗпП України)»;
- підстави звільнення «наказ Фонду державного майна України від 25.05.2023 року № 942» доповнити «заява Дмитра ФЕДАША від 20.02.203 року» і викласти в такій редакції «наказ Фонду державного майна України від 25.05.2023 року № 942, заява Дмитра ФЕДАША від 20.02.203 року».
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Норма статті 36 Кодексу законів про працю України містить перелік підстав припинення трудового договору, зокрема, пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП України визначені такі підстави як розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Однак, при оформленні наказу про звільнення з роботи не доцільно посилатися на п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП, оскільки цей пункт не є нормою прямої дії, а є спеціальні норми, що дозволяють згаданим суб'єктам розірвати трудовий договір чи вимагати його розірвання (ст.ст. 38, 39, 40, 41, 45 КЗпП України).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 20.02.2023 року на адресу Фонду державного майна України направлена заява з проханням звільнити його на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з посади генерального директора ТОВ «Демурінський ГЗК» з 09.03.2023 року та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій. Заява отримана адресатом 22.02.2023 року.
З 09.03.2023 року позивача з ТОВ «Демурінський ГЗК» звільнено не було і він продовжив працювати на посаді генерального директора товариства.
Зі змісту Статуту ТОВ «Демурінський ГЗК» (в редакції чинній на день звільнення позивача) вбачається, що органами товариства є Загальні збори учасників та виконавчий орган. До компетенції Загальних зборів учасників належить, серед іншого, обрання/призначення генерального директора товариства, припинення його повноважень, визначення винагороди та інших умов роботи генерального директора. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «Генеральний директор». Генеральний директор підзвітний Загальним зборам учасників, організує виконання їх рішень. Генеральний директор здійснює управління поточною діяльністю товариства.
Пунктом 9.8.5 Статуту товариства (в редакції чинній на день звільнення позивача) визначено, що повноваження генерального директора можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового генерального директора або тимчасово виконуючого обов'язки. Загальні збори учасників товариства можуть прийняти рішення про дострокове припинення повноважень генерального директора, а також з будь-яких підстав про призупинення повноважень, відсторонення.
Таким чином, Фонд державного майна України як єдиний учасник ТОВ «Демурінський ГЗК» своїм наказом від 25.05.2023 року № 942 припинив повноваження генерального директора Федаша Д.М. на підставі п. 9.8.5 статуту товариства «Демурінський ГЗК».
Натомість 25.05.2023 року відповідач видав наказ про припинення повноважень генерального директора ОСОБА_2 , посилаючись на ч. 4 ст. 36 КЗпП України, а згодом 29.06.2023 року був виданий наказ, яким були внесені зміни до первинного наказу в частині, зокрема, причини звільнення - п. 4 ч. 1 ст. 36 (ч. 1 ст. 38) КЗпП України.
При цьому, Кодексом законів про працю України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач неправильно зазначив норму Кодексу законів про працю України в наказі про звільнення позивача № 293к від 25.05.2023 року (з урахуванням змін внесених наказом № 354к від 29.06.2023 року).
У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону (ч. 3 ст. 235 КЗпП України).
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та їх задоволення.
Питання про розподіл судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано в копіях ордер на надання правничої допомоги, виданий і підписаний адвокатом Скалецьким В.А. з метою надання правової допомоги ОСОБА_2 ; договір про надання правової допомоги та додаток до договору - Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг на суму 12000 грн.; додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої оплата юридичних послуг здійснюється ОСОБА_2 протягом 90 днів після винесення рішення судом першої інстанції та набранням ним законної сили, додаток № 1 до додаткової угоди - Узгоджена вартість юридичних послуг;
Суд зауважує, що в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 12000,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною та справою незначної складності, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.
Тому суд приходить до висновку про зменшення судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 38, 41, 235 КЗпП України, 12, 13, 81, 89, 258, 263-265, 279 ЦПК України, -
1. Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про внесення змін до наказу про звільнення - задовольнити.
2. Змінити наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» № 295к від 25.05.2023 року (в редакції наказу № 354к від 29.06.2023 року) «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 » в частині формулювання причини звільнення - припинення повноважень генерального директора за п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в сумі 1073,60 грн. та пов'язані, з наданням правничої допомоги в сумі 1000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 02.02.2024 року.
Суддя І.Г. Битяк