справа №932/8920/23
провадження №2/932/2489/23
25 січня 2024 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря: Дубовик К.В.
представника позивача: Горобець Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та визнання недійсним державного акту на землю, -
03 жовтня 2023 позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із вищезазначеним позовом, в якому просить з урахуванням уточнення визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №893 від 21.05.1998 р. в частині, що стосується ОСОБА_2 . Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 15.06.1998 №0130566030022.
Ухвалою судді від 16 листопада 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 . У 2021 році з метою оформлення земельної ділянки під будинком у власність, позивач звернувся за замовленням технічної документації. Після отримання технічної документації, ОСОБА_1 до міської ради із заявою про передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 у власність, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Однак департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради було надано відповідь, що вказана земельна ділянка вже передана у приватну власність відповідачу, а відтак відсутні підстави для підготовки проекту рішення стосовно передачі цієї ділянки у власність позивача. Позивач в свою чергу зазначає, що він є власником будинку, тому у встановленому порядку набув право власності на земельну, проте всі документи та державний акт оформлені на колишнього власника - ОСОБА_2 . А отже таке рішення та державний акт є незаконними в порядку ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористалися.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним у позові.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника ДМР надійшла заява про відкладення судового засідання через участь в іншому, проте належних доказів до заяви не долучено.
Фактичні обставини встановленні судом.
21 травня 1998 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Поповою І.В. договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_3 . На вищезазначеній земельній ділянці знаходиться: А-1 житловий будинок саман обл.цегл., площею 50,1 м2, В вбиральня цегляна, №1-7 споруди, І, ІІ мостіння.
Відомості про право власності позивача було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 58743147 від 15 червня 2021 року.
В травні 2021 року ФОП ОСОБА_3 , на замовлення позивача, було складено технічну документацію із землеустрою.
Згідно відповіді Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на звернення ОСОБА_1 , вбачається, що департаментом було розглянуто звернення щодо надання інформації про розгляд заяви від 18 серпня 2021 року №302057-025676-490-01-2021 та доданої до неї документації із землеустрою стосовно передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 , для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, повідомило, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 21 травня 1998 року №893 Про передачу у приватну власність та надання у користування земельних ділянок громадянам у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська земельна ділянка по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1210100000:02:129:0001) площею 0,0865 га, була надана у приватну власність ОСОБА_2 , на підставі чого було видано державний акт на право приватної власності на землю від 15 червня 1998 року №013058. зазначена земельна ділянка співпадає за своїм розміщенням, площею та конфігурацією із земельною ділянкою стосовно якої надійшла вищенаведена документація із землеустрою (на сьогодні вона має кадастровий номер 1210100000:02:129:0019. Тобто це одна і та ж земельна ділянка. А тому у департаменту відсутні правові підстави для підготовки відповідного проекту рішення міської ради стосовно зазначеної земельної ділянки.
Доказом належності відповідачу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки є державний акт на право приватної власності на землю серії ДП №013058 66030022 від 15 червня 1998 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 21 травня 1998 року № 893.
Норми права застосовані судом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Однією із засад цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.)
Згідно із ст. 30 Земельного кодексу України № 561-XII (в редакції чинній на момент укладення договору дарування) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.
У відповідності до п.6.27 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №689/26/17 від 16.06.2020, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пункти 51 та 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18).
За висновками наведеними у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 Велика Палата Верховного Суд, звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів ОСОБА_4 (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Так, статтею 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно із правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.04.2016 у справі №6-2824цс15 державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Висновки суду.
В межах даної справи спір стосується земельної ділянки, що розташована під та навколо будинку.
Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди земельна ділянка та розташовані на ній будівлі або споруди є єдиним об'єктом цивільних прав - садибою.
ОСОБА_2 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки будучи власником розташованого на ній будинку, проте на момент прийняття оскаржуваного рішення та оскаржуваного акту (на момент завершення процедури приватизації), відчужив будинок в користь позивача.
В момент відчуження будинку ОСОБА_2 втратив а позивач набув цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під таким будинком.
Суд звертає увагу, що даний спір є технічним, адже ОСОБА_2 не має інтересу щодо земельної ділянки, а ДМР передала таку у власність власнику будинку. При цьому ДМР, заперечуючи проти задоволення позову, не заперечувало право позивача на земельну ділянку.
Суд звертає увагу, що позивач вже звертався із позовом про визнання права власності на спірну земельну ділянку, проте постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.01.2023 у справі №932/1615/22 в задоволенні позову відмовлено.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що визнання права власності за позивачем при наявності вказаних рішень та акту не відновить прав позивача.
За вказаних обставин, враховуючи, що завданням суду є захист та відновлення прав суб'єктів цивільних відносин, суд приходить до переконання про необхідність задоволення позову.
Визнання недійсним оскаржуваних рішення та акту дозволить позивачу закінчити вже розпочату процедуру приватизації земельної ділянки, що в свою чергу приведе правовідносини щодо нерухомого майна у відповідність із законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 317, 319, 328 ЦК України, ст.ст. 17, 19, 103, 152, 158 ЗК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України , суд -
Позов ОСОБА_1 про про визнання протиправним та скасування рішення та визнання недійсним державного акту на землю - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №893 від 21.05.1998 р. в частині, що стосується ОСОБА_2 .
Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 15.06.1998 №0130566030022.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений та проголошений 25 січня 2024 року.
Суддя: В.І.Цитульський