Справа №932/541/23
Провадження №2/932/73/21
18 січня 2024 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря судового засідання: Дубовик К.В.,
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості аліментів та пені за прострочення сплати аліментів, -
11.01.2023 позивач звернувся до суду із позовом, в якому, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24.04.2023, просить стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 :
- заборгованість зі сплати аліментів на утримання колишньої дружини ОСОБА_5 та на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з грудня 2020 року по січень 2023 року в сумі 652 735 грн.;
- пеню за прострочення сплати аліментів на утримання колишньої дружини ОСОБА_5 та на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 24.04.2023 в сумі 665 699 грн.
Ухвалою суду від 09.02.2023 відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 21.06.2023 закрито підготовче провадження у справі.
Узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачка з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.07.1997. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2018 зазначений шлюб було розірвано. Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_7 , який проживають разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
26.01.2012 між подружжям укладено шлюбний договір, згідно з положеннями якого визначено, що у випадку розірвання шлюбу чи окремого проживання подружжя, діти подружжя проживатимуть разом із дружиною, а чоловік забовтується утримувати дружину та дітей в розмірі не менше 5 прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб на кожного.
Однак в порушення умов шлюбного договору відповідач матеріальну допомогу не надає, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відзиву відповідачем не подано.
В судовому засіданні представник позивачки надав пояснення, аналогічні фабулі позову.
Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що шлюбним договором не визначено строку сплати аліментів, відповідачем не сплачуються аліменти у зв'язку із відсутністю у нього грошових коштів. Також вказала про безпідставність нарахування пені на заборгованість зі сплати аліментів на утримання позивачки.
Обставини, встановлені судом.
Встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюб між сторонами розірвано, а ОСОБА_6 проживає із позивачем.
26.01.2012 між сторонами було укладено шлюбний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Котенок Т.В.
Відповідно до п. 15-16 вищевказаного шлюбного договору зазначено, що у випадку розірвання шлюбу чи окремого проживання подружжя, діти подружжя проживатимуть разом із дружиною. Дружина зобов'язується не чинити перепони вільному спілкуванню чоловіка з ними, проведення спільного часу, в тому числі відпочинку і відпусток з ним, виховання чоловіком дітей, а також, за бажанням дітей, тимчасового проживання дітей разом із чоловіком. Чоловік зобов'язується утримувати дітей подружжя до досягнення ними повноліття. Подружжя погодили розмір щомісячних аліментних зобов'язань чоловіка (у грошовій чи майновій формі в загальній сумі не менше 5 (п'яти) прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб на кожну дитину подружжя. Крім того, чоловік оплачує або компенсує повністю документально підтверджені витрати, які здійснені дружиною на лікування, навчання та відпочинок дітей подружжя до досягнення кожною дитиною повноліття, а в разі навчання дитиною у вищому навчальному закладі - до досягнення нею 21-річного віку. Відпочинок, навчання та лікування дітей подружжя за межами України попередньо погоджуються з чоловіком; у випадку розірвання шлюбу чи окремого проживання подружжя до досягнення кожною дитиною подружжя повноліття чоловік зобов'язується утримувати дружину. Подружжя погодили розмір щомісячних грошових виплат чоловіка на таке утримання дружини в загальній сумі не менше 5 (п'яти) прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб.
На вказані обставини вказує позивач, такі не заперечується відповідачем та вони встановлені в постанові Дніпровського апеляційного суду від 06.12.2022 у справі №175/4362/20.
Вказаною постановою, серед іншого, стягнено із стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_6 та на утримання ОСОБА_3 , за період з травня 2018 року по листопад 2020 року включно у сумі 628 695 грн.
Судом не приймаються до уваги докази, що подані сторонами з порушенням строків, встановлених процесуальним законом.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.
Частинами першою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України встановлено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у частині другій статті 7 СК України закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Стаття 9 СК України визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частини перша, друга статті 181 СК України).
Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (частина перша статті 189 ЦК України).
Частиною другою статті 93 СК України передбачено, що майнові права та обов'язки подружжя як батьків можуть бути визначені шлюбним договором.
За змістом частини першої, другої статті 99 СК України сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За приписами ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (ч.1) . Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (ч.2).
За висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №635/6679/16-ц, Глава 15 СК України містить статтю 196 у відповідній редакції, якою передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Разом з тим, сімейне законодавство не містить положень, які поширюють дію статті 196 СК України на правовідносини, визначені главою 17 СК України, якими встановлено обов'язки повнолітніх дочки, сина утримувати батьків.
З огляду на зазначене Верховний Суд вказав, що вимоги статті 196 СК України передбачають відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки, тільки при виникненні заборгованості за аліментами, які сплачуються на дітей, і не розповсюджуються на правовідносини щодо сплати аліментів на утримання батьків, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові в даній справі.
Права та обов'язки подружжя по утриманню врегулювано главою 9 СК України.
Статтями 12 та 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ч.1 ст.78 ЦПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
За приписами ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2). Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.3).
Відповідно до ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч.2). Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.3).
Висновки суду.
Сторони спору є колишнім подружжям та батьками неповнотілого ОСОБА_6 .
Між сторонами укладено шлюбний договір умовами якого передбачено, що після розірвання шлюбу діти проживають разом із матір'ю, а батько зобов'язався сплачувати щомісячне утримання як на дітей так і на матір в розмірі 5 розмірів прожиткових мінімумів на кожного.
Відповідачем не надано доказів виконання обов'язку по сплаті аліментів.
Заборгованість зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за період з травня 2018 року по листопад 2020 року стягнуто рішенням суду.
Відтак підлягають до задоволення вимоги про стягнення заборгованість зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за наступний період, а саме з грудня 2020 року по січень 2023 року.
На підставі ст.176 СК України підлягають до задоволення й вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, за виключенням помилково розрахованих позивачем суд за несплачені аліменти за лютий та березень 2023 року.
В свою чергу, права та обов'язки подружжя по утриманню врегулювано главою 9 СК України, яка не передбачає сплати пені у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів та не містить приписів про поширення на такі правовідносини дії ст.196 СК України.
Відтак вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання позивачки не підлягають до задоволення.
Відповідачем не наведено зауважень щодо розрахунку заборгованості та пені. Суд вважає такий розрахунок таким, що відповідає умовам договору та вимогам законодавства.
Заперечення представника відповідача щодо його поганого матеріального стану не беруться до уваги, адже відповідні заперечення мали бути вказані у відзиві на позовну заяву, якого відповідачем не подано.
Окрім того відповідачем не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження свого матеріального стану (зокрема щодо усіх доходів протягом періоду нарахованої заборгованості, відсутності нерухомого та рухомого майна).
Також не беруться до уваги доводи представника відповідача про відсутність у шлюбному договорі строків сплати аліментів.
На переконання суду у цьому випадку слід виходити із того, що аліменти є щомісячним платежем, призначеними для утримання. Тому вони мають сплачуватися регулярно у поточному місяці.
При цьому, із розрахунку позивача вбачається, що заборгованість по сплаті аліментів нараховується, починаючи із першого числа наступного місяця.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, підстав для розподілу судового збору не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 задовільнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_3 :
- заборгованість зі сплати аліментів на утримання колишньої дружини ОСОБА_5 за період з грудня 2020 року по січень 2023 року в сумі 317 600 грн.;
- заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з грудня 2020 року по січень 2023 року в сумі 335 135 грн.;
- пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за грудень 2020 року - січень 2023 року, станом на 24.04.2023 в сумі 332 585,30 грн.
В задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 26.01.2024.
Суддя: В.І. Цитульський