Справа № 167/108/24
Номер провадження 2-н/167/5/24
про відмову у видачі судового наказу
02 лютого 2024 року м. Рожище
Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Гармай І. Т., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» (далі - ТОВ «Волиньгаз збут») звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 3973,96 грн за період з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2022 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2024 року заяву передано на розгляд судді Гармай І. Т.
Вивчивши матеріали заяви про видачу судового наказу з доданими документами, доходжу такого висновку.
Положенням ч. 2, 3 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження(загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 161 ЦПК України встановлено вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Як вбачається з прохальної частини заяви, заявник просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 3973,96 грн за період з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2022 року.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Згідно з п. 24 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30 вересня 2019 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1382/27827, розрахунковим періодом за договором постачання природного газу побутовим споживачем є календарний місяць. При здійсненні постачання природного газу в рамках базової річної пропозиції оплата рахунка (платіжного документа) постачальника має бути здійснена не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Таким чином строк позовної давності обраховується за кожним щомісячним нарахуванням окремо.
На час звернення до суду (31 січня 2024 року) трирічний строк позовної давності за вимогами цієї заяви за період з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2022 року закінчився.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 165 ЦПК України).
Ураховуючи вищенаведене, суддя доходить висновку, що у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ необхідно відмовити, оскільки з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутись з тими самими вимогами у позовному провадженні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 161, 163, 165, 166, 258, 260 ЦПК України, суддя
У видачі судового наказу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 261 ЦПК України.
Дата складення повного тексту ухвали 02 лютого 2024 року.
Суддя І. Т. Гармай