справа № 166/772/22
провадження № 1-кп/166/6/24
01 лютого 2024 року смт. Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022030570000122, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 червня 2022 року, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тур Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КК України,
установив:
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні надав суду підписану сторонами 01 лютого 2024 року угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілою.
За умовами угоди ОСОБА_6 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КК України, у вчиненому розкаявся. Сторони узгодили покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України на строк 2 роки.
Прокурор, представник потерпілої, обвинувачений, захисник просили затвердити угоду на викладених у ній умовах.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілою і обвинуваченим, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
У судовому засіданні судом установлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.152 КК України, тобто у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
Дане кримінальне правопорушення згідно із ст.12 КК України є нетяжким злочином.
Судом з'ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені ст.474 ч.5 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.1 п.1 КПК України, вид покарання.
Такі ж питання суд на виконання вимог ст. 474 КПК України з'ясовував у потерпілої.
Суд установив, що потерпіла перебуває на умовах постійного проживання у відділенні стаціонарного догляду Заболоттівського центру первинної медичної допомоги, є повністю залежною від сторонньої допомоги, має повну втрату слуху, за станом здоров'я (ішемічний інсульт, гіпертонічна хвороба) не може бути присутньою у судових засіданнях.
З метою з'ясування думки потерпілої щодо угоди, розуміння нею наслідків такого волевиявлення, судом проведено судове засідання в режимі відеоконференції з вказаного центру, де знаходилися ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 , який з огляду на втрату слуху потерпілою фіксував запитання учасників та суду на папері для прочитання їх потерпілою й надання на них відповідей.
Однак у ході з'ясування думки потерпілої щодо узгодженого в угоді покарання у виді позбавлення волі на строк, нижчий за мінімальну межу передбаченого санкцією ч.1 ст.152 КК України покарання, потерпіла проти такого покарання заперечила. Зокрема, на запитання про те, який строк позбавлення волі вона вважає за доцільне призначити ОСОБА_6 - два чи три роки позбавлення волі, потерпіла відповіла - три. Указана обставина, а також її поведінка, зокрема постійне впродовж засідання звинувачення обвинуваченого у вчиненні злочину, бажання понесення останнім покарання, свідчать, на думку суду, про фактичне заперечення умов угоди про примирення в частині визначеного покарання.
Суд змушений констатувати, що висловлена у судовому засіданні позиція потерпілої не відповідає позиції, що викладена в угоді за її підписом.
Крім цього, відповідно до ст.69 КК України підставою призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, є наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Обставинами, що пом'якшують покарання, сторони угоди вказали щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.
Захисник та представник потерпілої пояснили, що брат обвинуваченого надавав допомогу працівнику, який здійснював догляд за ОСОБА_4 , зокрема для компенсації витрат на доїзд до потерпілої, придбання необхідних для лікуванні потерпілої лікарських засобів. Крім цього, представник потерпілої повідомив, про відсутність у потерпілої будь-яких претензій до обвинуваченого, покликаючись на надану нею негативну відповідь на запитання про те, чи має вона будь-які претензії до обвинуваченого.
Проте такі доводи не є переконливими. Так, жоден із учасників не повідомив інформації про розмір наданої допомоги, її конкретне цільове призначення, спосіб надання (готівковий чи безготівковий), отримувача таких виплат тощо, будь-яких доказів на підтвердження такого факту суду не надано. Відсутність у потерпілої претензій до обвинуваченого не свідчить про фактичне відшкодування заподіяної шкоди.
Більш того, така пом'якшуюча обставина в скерованому до суду обвинувальному акті не зазначена. Прокурор повідомив, що на час складання обвинувального акта такі обставини органу досудового розслідування відомі не були.
Верховний Суд висловив правову позицію про те, що для застосування судом положень ст. 69 КК повинні бути встановлені пом'якшуючі покарання обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Однак у будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим (постанова від 27 квітня 2021 року в справі № 712/4384/20, від 12 квітня 2023 року в справі № 606/1059/22).
Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо, зокрема умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Таким чином, передбачених ст. 69 КК України підстав для призначення покарання у виді позбавлення волі на строк, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, а також згоди потерпілої на визначення покарання із застосуванням ст.69 КК України суд не вбачає.
За вказаних обставин суд у затвердженні угоди між потерпілою та обвинуваченим відмовляє.
Керуючись ст.ст.473, 474 КПК України, суд
постановив
У затвердженні укладеної 01 лютого 2024 року угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвалення може бути включене до апеляційної скарги на остаточне судове рішення.
Дата проголошення повної ухвали 02 лютого 2024 року о 09 год 15 хв.
Суддя Ратнівського
районного суду ОСОБА_1