Справа № 161/7764/23
Провадження № 2/161/633/24
25 січня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитроци Б.М.,
з участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивачі звернулися до суду в із позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно.
Свої вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_6 і після її смерті залишилися троє спадкоємців за законом, а саме: їх батько ОСОБА_3 , як чоловік померлої та вони, як діти. При цьому, спадщину після померлої вони прийняли шляхом спільної реєстрації на момент її смерті за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Вказують, що спадкове майно, яке залишилось після померлої, складається із частки у житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, право власності на вказане домоволодіння оформлене за відповідачем на підставі договору дарування від 05.10.1993 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Луцької держнотконтори, згідно якого ОСОБА_3 набув право власності на 2/3 частини спірного будинковолодіння, а також договору купівлі-продажу від 01.11.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Луцької нотконтори, згідно якого відповідач став власником іншої 1/3 частини.
Вважають, що частина вказаного будинковолодіння належало на праві спільної сумісної власності покійній ОСОБА_6 та відповідачу ОСОБА_3 в рівних частках, оскільки придбано та реконструйовано ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти.
Зокрема, як слідує із договору дарування від 05.10.1993 року спірний будинок на момент посвідчення договору був повністю дерев'яним і жила площа його складала 37.8 кв.м. Проте, пізніше, станом на дату посвідчення договору купівлі-продажу від 01.11.2002 року житловий будинок вже був частково обкладений цеглою і житлова площа складала 64.8 кв.м.
В подальшому, 04.11.2004 року за відповідачем було зареєстровано право власності на спірний будинок, загальна площа якого складала 104,5 кв.м., житлова - 65,2 кв.м.
Також вказують, що у будинку за спільні кошти було зроблено капітальний ремонт, який значно підвищив його вартість.
Зазначають, що під час шлюбу, укладеного 21.05.1988 року подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з метою поліпшення житлово-побутових умов за спільні кошти подружжя, добудовано спірне будинковолодіння та зроблено капітальний ремонт, внаслідок чого, спірний будинок збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя, а тому є підстави визнання цього майна об'єктом права спільної сумісної власності сторін, яке підлягає поділу між ними як колишнім подружжям по частині кожному.
І оскільки спадкоємців після смерті ОСОБА_6 є троє, то усім ним належить в порядку спадкування в рівних частках вказане майно.
У зв'язку з чим, просили визнати за ними право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: по 1/6 частині кожному у житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході розгляду справи позивачі збільшили позовні вимоги та просили визнати за ними по 1/6 частині кожному у житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельній ділянці площею 0,846 га за тією ж адресою з кадастровим номером 0710100000:31:033:0101.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_5 -збільшені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у заяві та просили їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 перебували у шлюбі, який зареєстрований 21.05.1988 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області, актовий запис №34, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію шлюбу зодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
З матеріалів справи слідує, що 05.10.1993 року ОСОБА_3 згідно договору дарування, який посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької держнотконтори, реєстраційний номер 4-4446, набув у власність 2/3 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-11).
Крім того, у відповідності до договору купівлі-продажу від 01.11.2002 року відповідач ОСОБА_3 набув у власність 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Згідно зі статтею 22 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до статті 24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
При цьому, аналогічні норми закріплені у Сімейному кодексі України.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною першою статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
За змістом частин 1-3 ст. 61 СК України - 1. об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. 2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. 3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
В судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_3 набув у власність 2/3 частин спірного житлового будинку згідно договору дарування, а отже, вказане майно є його особистою приватною власністю.
Інша частина будинку - 1/3, набута ОСОБА_3 у власність на підставі договору купівлі-продажу за час перебування у шлюбі, а тому є спільною сумісно власністю подружжя.
Крім того, як слідує із представлених доказів, ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0846 га, з кадастровим номером 0710100000:31:033:0101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладені та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що до складу спадкового майна померлої ОСОБА_6 входить не частина житлового будинку, а 1/3 його частина, тобто та частина будинку, яка була придбана під час перебування у шлюбі на підставі договору купівлі продажу і яка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Крім цього, така ж частина земельної ділянки також входить до складу спадкового майна.
Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України встановлена презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності, а саме вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також рівність часток подружжя, до спадкового майна померлої входить 1/6 частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, а також така ж частка земельної ділянки площею 0,846 га, з кадастровим номером 0710100000:31:033:0101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Статями 1216, 1220-1221ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до статті 1218 ЦК україни до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують прав на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Ст. 1278 ЦК України визначено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Отже, як з'ясовано в судовому засіданні, позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є дітьми померлої ОСОБА_6 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження, а отже є спадкоємцями першої черги ( а.с. 6-7).
При цьому, відповідач ОСОБА_3 також є спадкоємцем першої черги, як той з подружжя, який пережив померлу.
Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачі мають право на спадкове майно померлої, яка з урахуванням трьох спадкоємців становить 1/18 частину кожному.
Стосовно доводів позивачів про належність подружжю по усього майна внаслідок істотного збільшення його вартості, то суду не представлено беззаперечних доказів, що лише за кошти і зусиллями померлої було зроблено такі поліпшення, оскільки як з'ясовано в судовому засіданні з представлених доказів та показань свідків, такі дії вчинялися з боку обох сторін - тобто чоловіком та дружиною і за їх спільні кошти.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 315 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1222, 1258, 1261, 1267, 1268 ЦК України, ст.. 57, 60, 67 СК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме по 1/18 частині житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме по 1/18 частині земельної ділянки площею 0,0846 га з кадастровим номером 0710100000:31:033:0101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - ОСОБА_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 02 лютого 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк