Справа № 157/14/24
Провадження №2/157/146/24
31 січня 2024 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Гамули Б.С.,
з участю секретаря судового засідання Данилюк Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов обґрунтовано тим, що 12 грудня 2014 року в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області сторони зареєстрували шлюб. У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 .
Позивач зазначає, що протягом останніх років сімейні стосунки між ними погіршились, що призводило до постійних сварок та, як наслідок, до фактичного припинення шлюбних відносин. Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, байдужості до життя та проблем один одного. Подружжя втратили почуття любові та поваги один до одного. Такі обставини вказують на неможливість збереження сім'ї. Позивач вважає, що шлюб з відповідачкою фактично розпався, подальше формальне перебування в шлюбі непотрібне, відновлення подружніх стосунків між ними та подальше спільне життя є неможливим, а збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, а також елементарним моральним засадам суспільства. Сторони робили спроби примирення і збереження сім'ї, які щоразу закінчувалися невдало. Вони не змогли змінити свою поведінку та ставлення до сімейного життя, особистісних відносин. Відтоді в стосунках подружжя нічого на краще не змінилося, цей шлюб існує лише на папері, спільне господарство ними не ведеться, разом не проживають. Сторони тривалий період часу є взагалі чужими людьми один для одного. Станом на сьогоднішній день вони проживають окремо, намагаються влаштувати своє особисте життя. Якщо зважати на релігійні канони, звичаєві та моральні норми, які регулюють шлюбно-сімейні відносини, то шлюб є вже припиненим. Спроби суду шляхом примирення зберегти шлюб вважає марними та такими, що взагалі не принесуть очікуваного результату. Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, позивач наполягає на розірванні шлюбу. Шлюб у добровільному порядку розірвати неможливо, адже у них є малолітня дитина.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить розірвати шлюб з відповідачкою.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав повністю, термін на примирення просить не надавати.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, подала заяву, де просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнала повністю, не заперечила щодо розірвання шлюбу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення повністю.
У судовому засіданні встановлено, що 12 грудня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, який був зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, про що складено відповідний актовий запис за №1831. При реєстрації шлюбу відповідачка змінила прізвище на ОСОБА_5 . Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 4). За час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін народилася дочка ОСОБА_3 , що встановлено зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 5).
Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що сторони не бажають зберегти сім'ю і для цього не вживають ніяких заходів, що тривалий час вони не підтримують сімейних відносин, позивач наполягає на розірванні шлюбу, вважаючи, що подальше збереження шлюбу є недоцільним, відповідачка позовні вимоги визнала, що вказує на фактичне припинення шлюбних відносин, про надання строку для примирення сторони не клопотали, що свідчить про відсутність у них бажання зберегти сім'ю, а тому суд вважає, що подальше збереження подружжям шлюбу є недоцільним, оскільки стосунки між ними істотно суперечать їх інтересам.
Згідно зі ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки відповідачка не висловила бажання відновити своє дошлюбне прізвище, суд залишає їй шлюбне прізвище ОСОБА_5 .
Суд не стягує з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору, оскільки таких вимог не заявлено.
Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 12 грудня 2014 року в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис №1831, між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , розірвати.
Після розірвання шлюбу відповідачці залишити шлюбне прізвище ОСОБА_5 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне ім'я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Головуючий: Б.С. Гамула