Справа № 352/2941/23
Провадження № 2-др/352/4/24
29 січня 2024 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючої - судді Хоминець М. М.
з участю секретаря Гундич Г. В.,
розглянувши заяву представника позивача -адвоката Малетина Андрія Ярославовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями поліцейського,
Представник позивача -адвокат Малетин А. Я. 23.01.2024 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 352/2941/23 щодо стягнення судових витрат. Заяву обґрунтовував тим, що незважаючи на те, що рішенням суду від 18.01.2024 позов задоволено частково, стягненню на користь позивача підлягають повністю всі витрати, які він має понести, оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача. Просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, які він має понести у зв'язку з розглядом справи, у розмірі 5000 грн.
Учасники справи в судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, виходячи з таких підстав.
Установлено, що рішенням від 18.01.2024 Тисменицький районний суд Івано-Франківської області частково задоволив позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями поліцейського, стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1500 грн витрат на правничу допомогу, понесених у рамках судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, у решті позову відмовив.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно вимог ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу(п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд установив, що адвокат позивача надав копію договору № 19/10/23 про надання професійної правничої допомоги від 19.10.2023 (а.с.36) та копію акта про надання професійної правничої допомоги від 22.01.2024, згідно якого адвокат Малетин А. Я. надав позивачу послуги, що полягали у підготовці позову, на які витратив 6 годин на загальну суму 3000 грн (а.с.37).
Суд зазначає, що ОСОБА_1 заявив цей позов 28.11.2023, послуги зі складання позовної заяви надані адвокатом до 28.11.2023, тому не зрозумілою є дата, проставлена в акті про надання цих послуг. Заява адвоката позивача від 22.01.2024 (а.с.34) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 зазначив, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Таким чином, ураховуючи вказаний правовий висновок ВС, з огляду на відсутність обґрунтування поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, до закінчення судових дебатів, суд відмовляє в ухваленні додаткового рішення про стягнення судових витрат за заявою адвоката Малетина А. Я.
На підставі наведеного, керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 260-261, 270 ЦПК України, суд
Відмовити в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення судових витрат за заявою представника позивача -адвоката Малетина Андрія Ярославовича у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями поліцейського.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ
Повна ухвала складена 02.02.2024.