Справа № 346/3683/23
Провадження № 1-кс/346/49/24
01 лютого 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Слідчий суддя ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
представника заявника адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданніскаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 22.12.2023 року про закриття кримінального провадження № 12023096180000096 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України,-
09.01.2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій зазначає, що17.03.2023 року ОСОБА_4 звернулася із письмовою заявою до Коломийського РВП в порядку ст.214 КПК України про відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 за вчинення самоуправства, самовільних захоплення земельної ділянки та будівництва, невиконання рішення суду, тобто кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ст. ст.356, 382 КК України, однак, відповідні відомості до ЄРДР не були внесені.
20.04.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 05.04.2023 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України. 29.09.2023 року постановою старшого дізнавача сектору дізнання Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 закрито вищевказане кримінальне провадження, яку 22.11.2023 року скасовано слідчим суддею Коломийського міськрайонного суду. Постановою цього ж дізнавача від 22.12.2023 року вказане провадження закрите. Скарга обґрунтована тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки всупереч численним клопотанням про вчинення слідчих дій з моменту скасування постанови про закриття, дізнавач обмежилася лише допитом потерпілої та особи, на яку вона вказала, як таку, що вчиняє самоуправство, свідка ОСОБА_7 як теперішнього головного спеціаліста відділу земельних відносин Печеніжинської селищної ради, колишнього юриста цієї селищної ради ОСОБА_8 та проведення огляду місця події - спірної земельної ділянки.
Постанова не містить належного мотивування, зокрема, дізнавачем не вчинено жодних дій, спрямованих на перевірку зазначених в заяві про злочин, а також показаннях ОСОБА_4 обставин, яка під час проведення досудового розслідування зазначала, що впродовж тривалого часу ОСОБА_5 перешкоджає їй користуватись майном, яке належить їй на підставі рішення суду, зокрема, в якому їй належить 7/8 часток, а йому - 1/8 частка, при цьому ОСОБА_7 під час допиту підтвердила, що спірна земельна ділянка раніше була виділена ОСОБА_9 , яка померла та не встигла офіційно оформити право власності не неї, а рішення селищної ради від 1993 року про її виділення ніким не скасовано та ОСОБА_4 неодноразово зверталася з письмовими заявами; не проведено повного переліку слідчих дій; проігноровано клопотання потерпілої та її представника про проведення слідчих дій, зокрема, призначення земельно-інженерної експертизи на предмет тотожності земельних ділянок чи наявності їх накладень; проігноровано рішення (постанову) суду від 20.08.2019 року про поділ спірного майна в АДРЕСА_1 ; не з'ясовано в повному обсязі зазначені заявником обставин вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 356, 197-1, 382 КК України, не вжито необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення проведення повного та всебічного досудового розслідування, а також не ознайомлено потерпілу з матеріалами кримінального провадження. Крім того, 02.01.2024 року ОСОБА_3 звернувся з повторним клопотанням до дізнавача, керівника Коломийської окружної прокуратури про призначення земельно-технічної експертизи, а також про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, однак, 04.01.2024 року отримав листа за підписом прокурора ОСОБА_10 , що досудове розслідування закінчено, а провадження закрито. При цьому, його дружина ОСОБА_11 представляє інтереси ОСОБА_12 в суді під час розгляду цивільної справи про поділ спірного майна та земельної ділянки в натурі, тому потерпіла розцінює такі дії прокурора як корупційні. Не зрозуміло також представнику на підставі яких документів чи даних закрито кримінальне провадження з посиланням на п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Тому представник заявника просить скасувати зазначену постанову, зобов'язати вказаного дізнавача розглянути подані усні і письмові клопотання про вчинення процесуальних дій та перевірити обставини справи, викладені потерпілою під час допиту та в заяві про вчинення кримінального правопорушення, а також зобов'язати дізнавача дати належну оцінку діям ОСОБА_5 і посадових осіб Печеніжинської ОТГ, які потерпілою кваліфіковані за ст. 382 КК України.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася. Її представник, адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні подану скаргу підтримав із вищевказаних підстав, а також вказав, що копію оскаржуваної постанови ні він, ні ОСОБА_4 від дізнавача не отримували, про її наявність представник дізнався від начальника сектору дізнання ОСОБА_13 08.01.2024 року. Вважає, що працівниками селищної ради не виконується рішення суду від 20.08.2019 року (про визнання за ОСОБА_4 права власності на 7/8 частин, а за ОСОБА_14 - на 1/8 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 ), оскільки за будинком слідує земельна ділянка. Крім того, в провадженні суду перебуває цивільна справа про реальний поділ житлового будинку та земельної ділянки між вказаними співвласниками.
Старший дізнавач сектору дізнання в судове засідання не з'явилася повторно, будучи належно повідомленою. Однак, її неявка відповідно до положень ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Вислухавши вказаного учасника, дослідивши скаргу і додані до неї документи, приходжу до наступного висновку.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Оскаржувану постанову скаржник отримав лише 08.01.2024 року, а матеріалами кримінального провадження не підтверджується вручення її копії раніше і доказів протилежного слідчому судді не надано, скаргу подав до суду 09.01.2024 року, тому ним не пропущено строки звернення до суду.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з ч.4 ст.284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Встановлено, що сектором дізнання Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023096180000096, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України за заявою ОСОБА_4
22.12.2023 року старшим дізнавачем сектору дізнання цього відділу поліції ОСОБА_6 винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України, в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Постанова мотивована тим, що під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 використовує земельну ділянку площею 0,1346 га в АДРЕСА_1 , за призначенням, має усі відповідні дозвільні документи, які підтверджують право власності на вказану ділянку, та самочинно її не захоплював.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад вказаного кримінального правопорушення, а тому воно підлягало закриттю, оскільки ним надано копії документів, на підставі яких він приватизував земельну ділянку, площею 0,1346 га що за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); рішення Печеніжинської селищної ради № 383-5/2021 від 23.04.2021 року про затвердження детального плану території по АДРЕСА_1 ; рішення цієї ж селищної ради № 432-6/2021 від 25.06.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 ; акту погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами від 20.07.2021 року.
На неодноразові звернення ОСОБА_4 до Печеніжинської селищної ради щодо реєстрації на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду права приватної власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , селищною радою за результатами розгляду звернень повідомлено: ОСОБА_4 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 ; згідно із рішенням суду визнано за ОСОБА_4 право власності на 7/8 частин, а за ОСОБА_14 - на 1/8 частину нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку сторони по справі між собою не ділили.
Згідно з інформаційною довідкою Печеніжинської ТГ № 1850/02-37/091 від 13.12.2023 року ОСОБА_4 щодо приватизації земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , в селищну раду не зверталась.
У відповідь на запит, чи не являється земельна ділянка, яку в 2021 році приватизував ОСОБА_5 , та земельна ділянка, яка передана у приватну власність ОСОБА_9 рішенням ХІІІ сесії ХХІ скликання Печеніжинської селищної ради від 30.12.1993 року, однією і тією ж земельною ділянкою та чи не має накладання даних двох ділянок одна на одну, вказаною селищною радою надана відповідь про те, що у зв'язку з тим, що в зазначеному рішенні від 30.12.1993 року не вказані площі земельних ділянок та їхнє місцезнаходження, визначити чи була передана земельна ділянка з кадастровим номером 2623255700:01:001:0530 ОСОБА_9 згідно вказаного рішення неможливо. В довідці вказано, що для визначення чи є вказані ділянки різними та чи не має накладень необхідно встановити (відновити) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Об'єктом оскарження на підставі глави 26 КПК України можуть бути тільки рішення, дії, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.
Отже, законодавцем визначена наявність зв'язку між обов'язком слідчого, дізнавача чи прокурора вчинити визначені КПК України дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
Як зазначено в узагальненні ВССУ від 12.01.2017 року «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», згідно з ч. 5 ст.40 КПК слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється. Таким чином, при розгляді скарг на відмову в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій слідчим суддям необхідно співвідносити вимоги ст.220 КПК з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадження, зокрема встановленими ст. 40 КПК. Саме тому необхідно брати до уваги те, що процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Слідчим суддям необхідно враховувати, що якщо особа звернулась із клопотанням про проведення слідчої (розшукової) дії, однак воно залишилось без реагування або без належного реагування (наприклад, не було розглянуте або було розглянуте в частині) слідчого, то в такому випадку правомірним є оскарження такої бездіяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК. Однак, якщо клопотання розглянуто, а в його задоволенні було відмовлено, то така відмова є предметом оскарження винятково відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Водночас, слід зважати і на те, що бездіяльність стосовно відсутності належного реагування на відповідні клопотання про вчинення певних процесуальних, зокрема слідчих (розшукових) дій, може бути предметом оскарження лише тоді, коли скаржник попередньо ініціював вчинення таких дій, звертаючись з відповідним клопотанням до слідчого.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як встановлено в судовому засіданні, 08.12.2023 року (Вх. №8822 від 08.12.2023 року) адвокат ОСОБА_3 звернувся до дізнавача сектору дізнання із клопотанням в порядку ст. 220 КПК України про призначення земельно-технічної експертизи.
Постановою старшого дізнавача СД Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області від 12.12.2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 відмовлено, оскільки для проведення зазначеної експертизи відсутні будь-які підстави; інформацію, яку адвокат бажає отримати під час проведення цієї експертизи, можливо отримати шляхом звернення з адвокатським запитом до Печеніжинської ТГ Івано-Франківської області, а також адвокатом у клопотанні зазначено про доручення проведення вказаної експертизи судово-експертній приватній фірмі, що не позбавляє його права звертатися у приватні фірми та ініціювати проведення експертиз.
Ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 20.12.2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 , як представника потерпілої ОСОБА_4 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання ОСОБА_6 від 12.12.2023 року про відмову в задоволенні клопотання від 08.12.2023 року, відмовлено.
Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, зокрема, після скасування на підставі ухвали слідчого судді від 22.11.2023 року постанови про закриття кримінального провадження від 29.09.2023 року, в ньому відсутні будь-які інші клопотання ОСОБА_3 про вчинення слідчих дій.
Кримінальна відповідальність за ст.356 КК України настає за самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Згідно зі ст. 356 КК України, об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов'язків, нормальна управлінська діяльність і авторитет органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Об'єктивна сторона злочину виражається сукупністю таких ознак: 1) самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій; 2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб; 3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам; 4) причинним зв'язком між діями винної особи та значною шкодою.
Самоправство є кримінально караним лише за умови заподіяння діями винного значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Суб'єктивна сторона самоправства характеризується умисною виною. Винний усвідомлює, що самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчиняє дії, передбачає, що його дії можуть завдати значної шкоди інтересам громадянина, державним або суспільним інтересам або інтересам власника і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди.
Скаржником не доведено обставин або доказів, які б не були предметом дослідження під час досудового розслідування і спростовують або ставлять під сумнів мотиви, наведені в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в ст. 17 КПК України, якою також встановлено, що винуватість особи повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою.
Відповідне тлумачення принципу поза розумним сумнівом наведене в постанові ККС Верховного Суду від 23.06.2020 року №159/3738/16.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Лише за таких умов можливе належне виконання завдань кримінального провадження.
Отже, висновок дізнавача про закриття даного кримінального провадження підтверджується зібраними матеріалами, які не спростовуються обставинами, вказаними у скарзі.
Так, старшим дізнавачем сектору дізнання здобуто достатньо даних для висновку про те, що проведено всі можливі і необхідні слідчі дії.
Всебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення та винуватості особи, а по-друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу.
Повнота дослідження обставин кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Виходячи з обставин кримінального провадження під час досудового розслідування не встановлено складу кримінального правопорушення. Оскаржувана постанова старшого дізнавача є достатньо вмотивованою і містить спростування усіх суттєвих доводів представника заявника про наявність в діянні ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, а також обґрунтовані висновки про наявність достатніх підстав, які виключають можливість подальшого проведення досудового розслідування у даному провадженні і обумовлюють його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
На підставі викладеного відсутні підстави для скасування даної постанови про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.26, 303, 305 -307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12023096180000096, що винесена 22.12.2023 року старшим дізнавачем сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 02.02.2024 року.
Слідчий суддя : ОСОБА_1