30 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/12216/23
Суддя І інстанції - Серьогіна О.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 01 серпня 2022 року по 30 квітня 2023 року у розмірі по 100000 грн. пропорційно із розрахунку на місяць;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок пропорційно в розрахунку на місяць з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за такі періоди: з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року включно; з 01 вересня 2022 року по 24.09.2022 року включно та з 26.09.2022 року по 30 вересня 2022 року включно; з 01.10.2022 року по 31.10.2022 року включно; з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року включно; з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року включно; з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року включно; з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року включно; з 01.03.2023 року по 31.03.2023 року включно; з 01.04.2023 року по 30.04.2023 року включно.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 01 серпня 2022 року по 30 квітня 2023 року у розмірі по 100000 грн. пропорційно із розрахунку на місяць.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі по 100000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за такі періоди: з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року включно; з 01 вересня 2022 року по 24.09.2022 року включно та з 26.09.2022 року по 30 вересня 2022 року включно; з 01.10.2022 року по 31.10.2022 року включно; з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року включно; з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року включно; з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року включно; з 01.02.2023 по 28.02.2023 року включно; з 01.03. 2023 по 31.03.2023 року включно; з 01.04.2023 року по 30.04.2023 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням висновків суду в даній справі.
Не погодившись з рішенням суду першої Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати повністю та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Вказує на правомірність дій щодо нарахування позивачу додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ №168 за серпень 2022 року і звертає увагу на тому, що 26.08.2022 року позивач не перебував ані у відпустці, ані на лікуванні. Вказує також на те, що позивач не довів, а суд не встановив фактів, які б свідчили про отримання відповідачем з будь-яких джерел документів про причини лікування позивача починаючи з 27.08.2022 року, що напряму впливає на можливість нарахування позивачу додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ №168 за періоди знаходження позивача на стаціонарному лікуванні.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 21.07.2018 року ОСОБА_1 перебуває на службі в Збройних Силах України, що підтверджується посвідченням офіцера серії НОМЕР_2 та з 12.03.2022 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
З 04.06.2022 року по 27.06.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, що підтверджується копією довідки Військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2023 року № 920/113.
27.06.2022 року під час виконання обов'язків військової служби, у бойовій обстановці, під час безпосередньої участі у бойових діях у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту Довгеньке (Донецька область) з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, лейтенант Збройних Сил України ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, закриту хребтово-спиномозкову травму, компресійний перелом L1 хребця третього ступеню з наявністю клина Урбана, нижній парапарез, порушення функцій тазових органів. Підстави отримання поранення підтверджуються довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2022 року №1584.
Після отриманого поранення позивач перебував більше року на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах України.
У спірний період з 01.08.2022 року по 30.04.2023 року, позивачу було виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168, в наступному розмірі:
- у серпні 2022 року - 86451,61 грн.;
- у вересні 2022 року - 30000 грн.;
- у жовтні 2022 року - 30000 грн.;
- у листопаді 2022 року - 30000 грн.;
- у грудні 2022 року - 30000 грн.;
- у січні 2023 року - 30000 грн.;
- у лютому 2023 року - 0 грн.;
- у березні 2023 року - 0 грн.;
- у квітні 2023 року - 0 грн.
Не погоджуючись із сумою виплати додаткової винагороди за період безпосередньої участі у бойових діях за спірні періоди, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-ХІІ).
Згідно частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Положення статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначають, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно із пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, який не скасовано станом на час розгляду справи.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно із статтею 10-1 пункту 11 Закону №2011-XII у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Згідно із пунктом 8.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою військовослужбовець підлягає обстеженню військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 6.35. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів.
За постановою ВЛК відпустка за станом здоров'я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров'я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров'я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.
Якщо після продовження відпустки за станом здоров'я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов'язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.
Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов'язків або у відпустці за станом здоров'я повинна бути реалізована негайно.
У разі тимчасової втрати працездатності військовослужбовцям не нараховують допомогу за лікарняними, а зберігають грошове забезпечення та виплачують додаткову винагороду на час воєнного стану.
Військовослужбовцям ЗСУ, які отримали ушкодження чи захворіли, виплачують грошове забезпечення за останніми займаними посадами за період звільнення від виконання службових обов'язків: у зв'язку з хворобою та перебуванні на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я).
На час воєнного стану включають до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тисяч гривень, військовослужбовців ЗСУ, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. До цього періоду включають і час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за час їхнього лікування здійснюється відповідно до розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до розділу І пункт 9 Порядку № 260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами здійснюється за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше ніж чотири місяці з дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) та рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах.
Відповідно до пункту 14 розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Абзацами 4, 5 пункту 1 постанови № 168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається додаткова винагорода, збільшена до 100000 гривень нараховується, зокрема, особам, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо нарахування такої винагороди за час проходження військовослужбовцем оглядів військово-лікарською комісією.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2022 року під час виконання обов'язків військової служби, у бойовій обстановці, під час безпосередньої участі у бойових діях у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту Довгеньке (Донецька область) з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, лейтенант Збройних Сил України ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, закриту хребтово-спиномозкову травму, компресійний перелом L1 хребця третього ступеню з наявністю клина Урбана, нижній парапарез, порушення функцій тазових органів. Підстави отримання поранення підтверджуються довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2022 року №1584.
Після отриманого поранення позивач перебував більше року стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах України, а саме:
- з 27 червня по 08 липня 2022 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Військовій частині (військовому госпіталі) НОМЕР_3 (місто Дніпро), що підтверджується копією виписного епікрізу (перевідного епікрізу) № 7825;
- з 09 липня по 12 липня 2022 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (місто Львів), що підтверджується копією перевідного епікризу № 8888 із медичної карти стаціонарного хворого та копією свідоцтва про хворобу № 283/3 від 29.03.2023 року.
- з 12 липня по 26 липня 2022 року переведений на стаціонарне лікування в Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології» Закарпатської обласної ради (місто Ужгород), що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1626 та копією свідоцтва про хворобу №283/3 від 29.03.2023 року;
- з 27 липня 2022 року позивачу надано відпустку за станом здоров'я на 30 календарних днів (до 25 серпня 2022 року включно), що підтверджується копією довідки Військово-лікарської комісії від 26.08.2022 року № 22 та копією свідоцтва про хворобу №283/3 від 29.03.2023 року;
- під час перебування у відпустці за станом здоров'я, позивач отримав курс лікування у Військовій частині НОМЕР_4 , де рішенням Військово-лікарської комісії від 26.08.2022 року надана повторна відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів (до 24 вересня 2022 року включно), що підтверджується копією довідки Військово-лікарської комісії від 26.08.2022 року № 2238 та копією свідоцтва про хворобу №283/3 від 29.03.2023 року. Перебуваючи у відпустці, з 22.09.2022 року по 24.09.2022 року пройшов курс лікування у Трускавецькій міській лікарні, де 22.09.2022 року йому було проведено оперативне втручання (операцію);
- з 26 вересня 2022 року по 09 жовтня 2022 року проходив курс стаціонарного лікування у Військовій частині НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується копією перевідного епікризу командира в/ч НОМЕР_5 та копією свідоцтва про хворобу №283/3 від 29.03.2023 року;
- з 09 жовтня по 31 жовтня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у урологічному відділенні клініки абдомінальної хірургії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (місто Вінниця), що підтверджується копією перевідного епікризу № 9520, копією довідки з медичного закладу № 214 від 13.10.2022 року та копією свідоцтва про хворобу №283/3 від 29.03.2023 року;
- з 31 жовтня 2022 року по 01 грудня позивач перебував на стаціонарному лікуванні Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради», що підтверджується копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 12539 та копією свідоцтва про хворобу №283/3 від 29.03.2023 року;
- з 01 грудня 2022 року по 04 січня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (місто Львів), що підтверджується копією перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 16456 та копією свідоцтва про хворобу №283/3 від 29.03.2023 року;
- з 04 січня 2023 року по 31 січня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівському обласному госпіталі ветеранів війни та репресованих імені Ю.Липи», що підтверджується копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 43 та копією свідоцтва про хворобу №283/3 від 29.03.2023 року;
- з 01 лютого по 14 березня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівському обласному госпіталі ветеранів війни та репресованих імені Ю.Липи», що підтверджується копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 446 та копією свідоцтва про хворобу №283/3 від 29.03.2023 року;
- з 14 березня 2023 по 06 квітня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному центрі Західного регіону (в/ч НОМЕР_1 ), що підтверджується копією виписки № 3523;
- 29 березня 2023 проведено ВЛК, прийнято рішення: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Потребує звільнення від виконання службових обов'язків станом здоров'я на термін, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарні днів, тобто до 30 квітня 2023 року (свідоцтво про хворобу №283/3 від 29.03.2023 року);
- в період з 06 квітня 2023 року по 18 квітня 2023 року позивач перебував на стаціонарної лікуванні Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівської обласному госпіталі ветеранів війни та репресованих імені Ю.Липи», що підтверджується копією виписки№ 1392 із медичної карти стаціонарного хворого;
- в період з 19.04.2023 року по 05.05.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівському обласної госпіталі ветеранів війни та репресованих імені Ю.Липи», що підтверджується копією виписки № 1560 із медичної карти стаціонарного хворого.
В свою чергу, законодавцем чітко встановлено, що додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2022 року №1584 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) лейтенанта ОСОБА_1 , позивач отримав мінно-вибухову травму, закриту хребтово-спиномозкову травму, компресійний перелом L1 хребця третього ступеню з наявністю клина Урбана, нижній парапарез, порушення функцій тазових органів за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі н.п. Довгеньке (Донецька обл.). Не під впливом наркотичного та алкогольного сп'яніння, та був в засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом кулезахисний).
Зважаючи на наявність вказаної довідки, у відповідача були наявні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, твердження відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про те, що позивачем не було надано довідку Військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2022 року №1584 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) лейтенанта ОСОБА_1 , що є підставою для нарахування додаткової винагороди у розмірі 10000 грн. є безпідставним, з огляду на те, що зазначену довідку складено самим відповідачем і на її підставі було прийнято накази від 26.07.2022 року №1245/нагп; від 01.08.2022 року №1259/нагп; від 01.09.2022 року №1442/нагп про виплату позивачу додаткової винагороди.
Разом з тим, колегія суддів критично ставиться до посилань скаржника на те, що позивач не довів, а суд не встановив фактів, які б свідчили про отримання відповідачем з будь-яких джерел документів про причини лікування позивача починаючи з 27.08.2022 року, що напряму впливає на можливість нарахування позивачу додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ №168 за періоди знаходження позивача на стаціонарному лікуванні, виходячи з наступного.
З апеляційної скарги вбачається, що факт перебування позивача на лікуванні, відповідачем не заперечується.
При цьому, всі наявні в матеріалах справи медичні документи позивача за періоди його лікування у спірні періоди, зокрема і довідки ВЛК від 26.07.2022 року та від 26.08.2022 року містять однаковий діагноз - стан після мінно-вибухової травми, закрита хребтово-спиномозкова травма, компресійний перелом L1 хребця третього ступеню з наявністю клина Урбана, нижній парапарез, порушення функцій тазових органів, а вказані ушкодження, у відповідності до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2022 року №1584 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) лейтенанта ОСОБА_1 отримані позивачем саме за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі н.п. Довгеньке (Донецька обл.).
За наведених обставин та письмових доказів колегія суддів приходить до переконання, що з огляду на те, що ОСОБА_1 27 червня 2022 року отримав поранення за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, то за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії він має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, відповідно до Постанови №168.
Враховуючи зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 30 січня 2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова