01 лютого 2024 р. Справа № 480/7035/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 (головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька) по справі № 480/7035/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною,
Позивач, ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі також - відповідач, ГУПФУ в Сумській області), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області пов'язаної з невиплатою заробітної плати у відносинах публічної служби начальнику Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 включно;
- стягнути з Головною управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 заробітну плату (оклад, ранг, вислуга) у відносинах публічної служби за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 включно в сумі 20 175 грн ;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також встановити строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання судового рішення.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 включно.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 включно, у розмірі 20 175 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ГУ ПФУ в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 20 175 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору .
Зазначає, що посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області скорочена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України".
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19 наказом Пенсійного фонду України від 25.07.2019 р. № 332-о, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з 18.04.2018 року.
Проте, на момент поновлення позивача на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, останнє припинено, а посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області скорочена. Крім того, відповідно до штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області відсутня, а отже, позивач не є працівником головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а тому підстав для виплати заробітної плати позивачу не було.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та просив відмовити ГУ ПФУ в Сумській області у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 згідно наказу № 57 від 01 серпня 1994 року був призначений на посаду начальника Охтирського міськвідділу Пенсійного фонду.
Наказом № 31-о від 17.05.2002 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка в порядку переведення, а наказом № 1-о від 27.10.2011 призначений на посаду начальника управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі (з 27.01.2016 управління перейменоване на Охтирське об'єднане УПФУ Сумської області).
04.07.2018 позивач був звільнений з посади начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області у зв'язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
За наслідками оскарження наказу про звільнення, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 1840/2917/18 наказом Пенсійного фонду України від 22.12.2018 № 491-о ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з 05.07.2018.
05.04.2019 ОСОБА_1 звільнений з посади у зв'язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», згідно наказу Пенсійного фонду України від 05.04.2019 №135-о .
За наслідками оскарження наказу, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №480/1693/19 визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 05.04.2019 № 135-о, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області з 18.04.2019, стягнуто з ГУ ПФУ в Сумській області на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 34 653, 44 грн.
Вищевказані обставини встановлені рішеннями Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 1840/2917/18 та від 23.07.2019 у справі №480/1693/19, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрали законної сили, та в силу ч.4 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №480/1693/19, наказом Пенсійного фонду України від 25.07.2019 № 332-о ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області з 18.04.2019 (а.с.31).
Позивачем, як начальником Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, проводився облік перебування його на роботі в табелі обліку використання робочого часу за червень 2023 року (а.с.41), що був направлений ним разом із заявою від 20.06.2023 до ГУ ПФУ в Сумській області (а.с.39-40, 42-43), та отриманий відповідачем згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.38).
Проте нарахування та виплата ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 відповідачем не проведена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області протиправно не здійснено нарахування та виплату позивачу заробітної плати за період з 01.06.2023. по 30.06.2023.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України “Про оплату праці” та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ст. 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Згідно з ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи.
Наказом Державного комітету статистики України від 25.12.2009 №489 затверджені типові форми первинної облікової документації зі статистики праці, серед яких є форма табелю обліку використання робочого часу та табелю робочого часу.
Відтак, враховуючи вищевказані нормативні акти, підставою для нарахування заробітної плати є дані табелю обліку використання робочого часу.
Судом встановлено, що начальником Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області проводився облік перебування його на роботі в табелі обліку робочого часу за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 (а.с. 41).
Проте, нарахування та виплата заробітної плати позивачу за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 включно не проведена.
Колегія суддів зазначає, що жодних належних та допустимих доказів відсутності позивача на роботі за період з 01.06.2023 по 30.06.2023, відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції.
Згідно ст. 50 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).
Пунктом 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу" передбачено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Питання оплати праці державних службовців регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 “Питання оплати праці працівників державних органів” (із змінами та доповненнями) (надалі - Постанова №15), якою з метою упорядкування умов оплати праці працівників державних органів затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів.
02.02.2022 прийнята постанова КМУ № 89 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року №15 і від 24.05.2017 року №358”, яка набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 01.01.2022.
25.04.2023 прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», яка набрала чинності в дня її опублікування в Урядовому кур'єрі, тобто з 28.04.2023.
Відповідно до абзацу першого, третього підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» установити, що на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, Охтирська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій з 24.02.2022.
Таким чином, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити заробітну плату за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 включно, згідно табеля обліку використання робочого часу за червень 2023 року в сумі 20 175 грн (13 050 грн (8700грн х коефіцієнт 1.5) посадовий оклад (згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 №89) + 50% надбавки за вислугу років 6525 грн. + надбавка до посадового окладу за 5 ранг - 600грн. (згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15).
Оскільки відповідачем не висловлено зауважень до розміру суми не виплаченої заробітної плати, визначеної позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 включно в сумі 20 175 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо не перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Пенсійним фондом України, як підставу не нарахування та не виплати заробітної плати є безпідставними, оскільки саме Пенсійним фондом України на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №480/1693/19 був виданий наказ від 25.07.2019 р. № 332-о, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.
Крім того, колегія суддів встановила, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 “Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України” зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 5 “Деякі питання реорганізації територіальних органів Пенсійного фонду України Сумської області”, прийнято рішення утворити Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України, реорганізувавши шляхом злиття Великописарівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області.
Таким чином, Охтирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області припинено, його правонаступником є Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 “Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України” до головного управління було приєднані територіальні управління Пенсійного фонду України Сумської області, в тому числі і Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що підтверджується довідкою державного реєстратора від 19.06.2019 року № 123. Разом із тим, 18.06.2019 юридичну особу Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області припинено.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області є правонаступником як Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, так і Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області протиправно не здійснено нарахування та виплату позивачу заробітної плати за період з 01.06.2023 по 30.06.2023, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 включно, та стягнення з відповідача на користь позивача заробітну плату за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 включно, в сумі 20 175 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі № 480/7035/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 по справі № 480/7035/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій