23 січня 2024 р.Справа № 440/5582/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.
представника відповідача - Дудника В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2023, (головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, повний текст складено 23.06.23 року) по справі № 440/5582/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавариба"
до Полтавської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавариба" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04 квітня 2023 року №UA806020/2023/000062/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2023/000117 від 04 квітня 2023 року.
В обґрунтування позову зазначило, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення, картку відмови та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 позов задоволено.
Полтавська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи митниці щодо наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, відсутності всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначає, що сума коштів, сплачених за товар, у платіжних дорученнях від 20.09.2022 №5, від 05.10.2022 №12, від 20.10.2022 №20, від 09.11.2022 №26, від 13.12.2022 №39 не відповідає сумі, вказаній у проформі-інвойсі від 15.09.2022 № VT/1113, інвойсах від 30.09.2022 № VТ/1176 та VТ/1179, так і загальній сумі контракту. При цьому, в платіжних дорученнях не зазначено, за яку кількість риби відбулася оплата. Отже, банківські платіжні документи не можуть бути ідентифіковані як такі, що стосуються поставки товару, поданої до митного оформлення, адже містять розбіжності числових значень щодо суми попередньої оплати.
Також, просить врахувати, що довідка про транспортні витрати від 31.03.2023 № 31 не містить інформації щодо протяжності у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що унеможливлює здійснити точний розрахунок витрат на транспортування від місця завантаження до кордону з Україною.
Крім того, звертає увагу, що за умовами контракту до вартості товару входить пакування, проте згідно інвойсів від 30.09.2022 вартість товару вагою нетто 11 344 кг при ціні 1,98 дол. США за кг становить 22 461,12 дол. США без урахування вартості послуг пакування та тари (упаковки), вагою 694 кг. Документів, які підтверджують сплату позивачем вартості пакування до митного оформлення не надано, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакувальні матеріали та інші витрати на пакувальні послуги, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару.
Отже, на думку апелянта, основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані декларантом не в повному обсязі, а складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню.
З урахуванням наведеного, вважає, що ним правомірно прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови.
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не прибув, просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14.09.2022 між компанією "Iberica de Congelados, S.A.U." (продавець) та ТОВ "Полтавариба" (покупець) укладено контракт № 7, за умовами якого ТОВ "Полтавариба" придбав рибу свіжоморожену і морепродукти за ціною, в асортименті та обсягах, зазначених в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту (т. 1 а.с. 7-8).
Пунктом 2.2. Контракту передбачено, що загальна кількість та ціна товару визначається в інвойсах.
Товар повинен бути упакований в картонні вироби. Тара входить в ціну товару, є одноразовою і поверненню не підлягає (п. 2.3. Контракту).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Контракту ціна товару, що поставляється за цим контрактом, вказується на кожну окрему партію в інвойсах.
Загальна вартість поставленого за цим Договором товару складає - 3 000 000 доларів США.
Ціна на партію товару, що поставляється за цим Контрактом розуміється в доларах США при поставці товару на умовах CFR, CIF - Одеса; FCA, CFR, CIF - Клайпеда, Литва; CIP, CPT, DAP - Полтава (Інкотермс - 2010) (п. 2.3 Контракту).
Пунктом 4.2. Контракту передбачено, що платежі за товар за умовами контракту здійснюються шляхом передоплати грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця: - до відвантаження товару - згідно проформ - інвойсів; - після відвантаження товару і до моменту отримання товару покупцем - згідно інвойсів, які є основним документом, що підтверджує кількість і суму відправленого товару покупцеві. Оплата за товар може здійснюватися протягом 90 днів після отримання його покупцем, згідно інвойсів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Згідно пункту 6.1 Контракту товар поставляється в експортній упаковці відповідно до типу товару і стандартам країни продавця.
Ціна упаковки і маркування включена в ціну товару (пункт 6.2 Контракту).
ТОВ «Полтавариба» проведено передоплату за товар на загальну суму 1 066 649,76 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №5 від 20.09.2022, №12 від 05.10.2022, № 20 від 20.10.2022, № 26 від 09.11.2022, №39 від 13.12.2022 (т. 1 а.с. 19-23).
У березні 2023 р. позивач, на підставі проформи-інвойса від 15.09.2022, інвойсів від 30.09.2022 № VT/1176 та № VT/1179 придбав у Компанії «Iberica de Congelados, S.A.U.» партію товару - рибу морську морожену: хек без голови та хвоста, патрана тушка в кількості 11 344,00 кг (вага нетто) по ціні 1,98 дол.США/кг на загальну суму 22 461,12 доларів США.
04.04.2023 з метою митного оформлення товару, позивач подав до Полтавської митниці митну декларацію № 23UA806020004265U1, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 22 461,12 доларів США (т. 1 а.с. 9).
На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивач надав: контракт від 14.09.2022, сертифікати якості, проформу інвойс від 15.09.2022 № VT/1113, інвойси від 30.09.2022 № VT/1176 та № VT/1179, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 30.03.2023, сертифікати про походження товару, транспортний документ від 27.03.2023 платіжні доручення в іноземній валюті № 5 від 20.09.2022, № 12 від 05.10.2022, № 20 від 20.10.2022, № 26 від 09.11.2022, № 39 від 13.12.2022, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 174 від 31.03.2023, довідку про транспортні витрати № 31 від 31.03.2023, договір № 27/03 на виконання перевезення вантажу транспортно-експедиційні та інформативні послуги від 27.03.2023, договір організації перевезення № 010922-01 від 01.09.2022, запит до постачальника №2-з від 04.01.2023, відповідь на запит від 04.01.2023, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 № 440/238/23, експертну декларацію 23LTLC0100EKOE1A53 від 30.03.23 (т. 1 а.с. 7-8, 10-41).
З підстав встановлення митним органом не відповідностей у поданих декларантом документах, 04.04.2023 останнім запропоновано позивачу надати протягом 10 днів додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи на весь асортимент продукції виробника товару, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарі; банківський документ, що підтверджує оплату товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (т. 1 а.с. 41).
04.04.2023 ТОВ «Полтавариба» на запит митного органу повідомило, що до митної декларації надавало запит від 04.01.2023 до компанії «Iberica de Congelados, S.A.U.», відповідь на нього з перекладом, платіжні доручення, проформу інвойс від 15.09.2022, експортну декларацію від 30.03.2023, судове рішення у справі № 440/238/23. На підтвердження транспортування декларант надавав ланцюг договорів, рахунок № 174 від 31.03.2023, довідку про транспортні витрати від 31.03.2023.
Просило взяти до уваги, що згідно договору № 27/03 від 27.03.2023 на виконання перевезення транспортно-експедиційні та інформативні послуги в п. 3 Умови розрахунків вказано, що розрахунок проводиться протягом десяти днів з моменту отримання рахунку на оплату. Десять днів з моменту виставленого рахунку не минуло.
Акт виконаних робіт буде наданий після завершення транспортно-експедиційних послуг. Інших документів на протязі 10 днів підприємство надати не має змоги (т. 1 а.с.102).
04.04.2023 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 806020/2023/000062/2 та складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806020/2023/000117 (т. 1 а.с. 44-45).
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 14.09.2022 № 7) з урахуванням проформи інвойсу від 15.09.2022, інвойсів від 30.09.2022.
Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
В якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору зазначено:
- до митного оформлення подано платіжні доручення від 20.09.2022 №5, від 05.10.2022 №12, від 20.10.2022 №20, від 09.11.2022 №26, від 13.12.2022 №39, відповідно до яких ТОВ "Полтавариба" перерахувало підприємству «Ibericadecongelados, S.A.U.» 1 066 649,76 дол. США у якості оплати за товар відповідно до контракту від 14.09.2022 №7 та проформи-інвойсу від 15.09.2022 № VT/1113, але сума сплачена за товар згідно платіжних доручень не співпадає ні з сумою у зазначеній вище проформі-інвойсі (1 069 200 дол. США), ні з сумою, вказаною у інвойсах від 30.09.2022 № VТ/1176 та VТ/1179 (320 738,22 дол. США), які надані до митного оформлення, ні з вартістю партії товару, що декларується за даною МД (22 461,12 дол. США). Загальна сума контракту складає 3 000 000,00 дол. США, що також не відповідає сумі попередньої оплати, зазначеній у платіжних дорученнях. А отже, дані банківські платіжні документи не можуть бути ідентифіковані як такі, що стосуються даної поставки товару, адже містять розбіжності числових значень щодо суми попередньої оплати;
- довідка про транспортні витрати від 31.03.2023 № 31 не містить інформації щодо протяжності у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що унеможливлює здійснити точний розрахунок витрат на транспортування від місця завантаження до кордону з Україною;
- під час обрахунку вартості встановлено, що згідно інвойсів від 30.09.2022 № VТ/1176 та VТ/1179 вартість товару вагою нетто 11 344 кг при ціні 1,98 дол. США за кг становить 22 461,12 дол. США без урахування вартості послуг пакування та тари (упаковки), вагою 694 кг. Пункт 2.3 контракту від 14.09.2022 №7 передбачає, що упаковка включена в ціну товару. Ціна товару по контракту включає вартість пакування, однак відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України унеможливлює перевірку складових митної вартості (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товару, тобто неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакувальні матеріали та інші витрати на пакувальні послуги, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару).
- не надано додаткові документи на запит митного органу.
Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено, а саме - МД від 02.03.2023 № UA100350/2023/433110, де розрахунок митної вартості складає за товар - 2,7834 доларів США/кг (т. 1 а.с. 48-49).
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Доводи апелянта щодо невідповідності суми коштів сплачених за товар, між наданими до митного оформлення платіжними дорученнями та проформою-інвойсом від 15.09.2022 № VT/1113, інвойсами від 30.09.2022 № VТ/1176 та VТ/1179, загальній сумі контракту, в зв'язку з чим банківські документи не можуть бути ідентифіковані як такі, що стосуються поставки товару, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що в платіжних дорученнях, в графі " призначення платежу" містяться відомості з посиланням на номер та дату контракту, інвойс та товар, та зазначено, що оплата проведена за заморожену рибу згідно контракту від 14.09.2022 № 7 та інвойсу від 15.09.2022 № VT/1113.
В свою чергу поставка партії товару здійснена позивачем на підставі проформи-інвойсу від 15.09.2022 № VT/1113 та інвойсів від 30.09.2022 № VТ/1176 та VТ/1179.
Колегія суддів зазначає, що платіжними дорученнями, які декларантом надавались відповідачу, підтверджується факт розрахунків між сторонами. Зовнішньоекономічний договір носить довгостроковий характер, а поставка товару здійснюється партіями. Оплата здійснюється шляхом передоплати. Тобто, між сторонами не здійснюється розрахунок за кожну поставлену партію товару окремо.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта, що надані декларантом банківські документи не можуть бути ідентифіковані як такі, що стосуються поставки товару є безпідставними .
Посилання апелянта на відсутність у довідці про транспортні витрати протяжності маршруту в кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодною законодавчою нормою такої вимоги не встановлено і це не впливає на митну вартість, яка має бути перевірена органом митного контролю.
Щодо доводів скаржника про ненадання декларантом документу про сплату послуг пакування товару та упаковки, а також не включення такої суми до вартості товару у інвойсах.
Судом встановлено, що за умовами контракту, укладеного між позивачем та компанією "Iberica De Congelados, S.A.U." від 14.09.2022, ціна упаковки і маркування включена в ціну товару.
Отже, декларантом не понесені окремі витрати на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Доводи апелянта на те, що ціна товару на рівні 1,98 дол США за 1 кг. сформовано за вагою "НЕТТО" та не включає в себе вартість пакування, з посиланням на здійснений апелянтом розрахунок, колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені жодними доказами.
Доводи апелянта про відсутність у інвойсі від 30.09.2023 № VТ/1179 посилання на контракт від 14.09.2023 , колегія суддів вважає такими, що не ніяким чином не впливають на ціну товару, що передбачена контрактом з огляду на наступне.
Так, дійсно інвойс від 30.09.2023 № VТ/1179 не містить посилання на контракт від 14.09.2023.
Водночас, ТОВ «Полтавариба» надавало митному органу лист компанії "Iberica De Congelados, S.A.U." на запит позивача від 04.01.2023 з перекладом, в якому остання повідомила, зокрема, що сума за придбаний товар по контракту від 14.09.2023 № 7 була розподілена як оплата по інвойсам фактурам: № VT/1178 від 30.09.2022 року у сумі 213812,28 доларів США; № VT/1179 від 30.09.2022 року у сумі 267278,22 доларів США. Згідно інвойсів № VT/1178, № VT/1179 від 30.09.2022 на адресу ТОВ "Полтавариба" відвантажено 242975 кг риби мороженої хек (тушка) розміром 100-200 по ціні 1,98 доларів США/кг, з яких отримано підприємством 152826 кг на суму 302595,48 доларів США, залишок товару прямує до покупця згідно умов контракту. Інвойси № VT/1178, № VT/1179 від 30.09.2022 є невід'ємною частиною контракту № 7 від 14.09.2022 (т. 1 а.с. 32-33).
Отже, зазначеним листом підтверджується придбання позивачем товару за інвойсом від 30.09.2023 № VТ/1179, який складено на підставі контракту від 14.09.2023.
Крім того умови оплати товару не є ціноутворюючим фактором, про що також зазначено Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі № 815/3558/16.
Доводи скаржника як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці додаткових документів колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Колегія суддів зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Крім того, колегія суддів зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Полтавської митниці залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 по справі № 440/5582/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 01.02.2024 року