01 лютого 2024 року справа №200/2366/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі № 200/2366/23 (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
В травні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі відповідач), в якому просив суд: визнати протиправною відмову у призначенні позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 02.11.2022 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 02.11.2022 звернувся до відповідача із заявою про отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі. Однак, 18.01.2023 відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. При цьому, вказане рішення не містить обґрунтованих підстав для відмови у призначенні допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі № 200/2366/23 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у призначенні позивачу - ОСОБА_1 допомоги на проживання як внутрішньо-переміщеній особі. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2022 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при розгляді заяви позивача та доданих до неї документів відповідачем з'ясовано, що позивач перебував на обліку як внутрішньо перемішена особа з 27.11.2014 по 02.11.2022 у Шевченківському районі м. Києва відповідно до довідки від 27.11.2014 №3010003566 виданої Управлінням соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації; позивач державну допомогу у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 № 505, станом на 01.03.2022 не отримував.
Враховуючи вищевикладене, відповідач, листом від 18.01.2023 №105/74/і/22-632, повідомив Позивача про відсутність підстав для призначення допомоги, оскільки згідно п.3 Порядку № 332 допомога на проживання не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022, крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Крім того, вказує, що відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 01.02.2023 №91/Б/1221/1979 неможливо встановити переміщення Позивача саме з тимчасово окупованої території, оскільки пункт пропуску Ягодин знаходиться на кордоні з Республікою Польща у Волинській області.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території, а саме з м. Макіївки Донецької області згідно довідки про взяття його на облік в якості внутрішньо переміщеної особи від 02.11.2022 № 3006-5002293237.
02.11.2022 позивач звернувся до структурного підрозділу відповідача - управління соціального захисту населення із заявою про надання допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі.
Листом від 18.01.2023 №105/74/і/22-632 управління соціального захисту населення повідомило позивача щодо відмови у призначенні допомоги на проживання як внутрішньо переміщеної особі з посиланням на те, що допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”. Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Оскільки, станом на 01.03.2022 позивач не отримував щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 № 505, призначити позивачу допомогу не вбачається за можливе.
23.02.2023 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою щодо перегляду рішення про призначення допомоги на проживання ВПО додавши докази повторного переміщення після 24.02.2022 з окупованої території. На таку заяву 03.03.2023 була надана Відповідачем проміжна відповідь.
12.04.2023 позивач листом №105/74/Б-684,Б-685/22-3322 отримав відмову у наданні допомоги на проживання ВПО, в якому вказано, що нормами Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 332 (далі - Порядок) передбачено, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу. Враховуючи викладене, оскільки позивач не отримував щомісячну адресну допомогу та не було повторно переміщений після 24.02.2022, права на отримання допомоги відповідно до Порядку позивач не має.
Позивач не погоджується з відмовою відповідач та за захистом своїх прав звернувся до суду.
До матеріалів справи було надано: Лист Центра обробки спеціальної інформації ДПС України щодо перетину державного кордону України від 01.02.2023 №91/Б/1221/1979 з якого вбачається наступне: - 11.02.2020 Позивач, здійснив виїзд, через контрольний пункт в'їзду-виїзду “Майорське (Зайцево)”, до тимчасово окупованої території Донецької області; - 10.06.2022 - здійснив в'їзд, через пункт пропуску “Ягодин” у Волинській області, перетнувши державний кордон України та Республіки Польща.
Довідку від 27.11.2014 №3010003566 щодо взяття на облік позивача як ВПО, з міста Макіївка, Донецької області до місця перебування - міста Київ.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у ч.1 цієї статті (ч.2 ст.1 Закону № 1706-VII).
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.1 та 2 ст. 4 Закону №1706-VII).
Частиною 1 ст.5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.
За змістом ст.2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
При цьому, згідно із ч.2 та 3 ст.7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
За приписами ч.1 ст.9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком № 505, п. 2 якого передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
У зв'язку із набранням чинності 22.03.2022 постановою № 332, якою був затверджений Порядок № 332 та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова № 505.
П.2 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка”, затвердженому розпорядженням КМУ від 06.03.2022 № 204-р.
Згідно із п.3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30.04.2022 включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови № 505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абз.1 п. 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20.05.2022 заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.
Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою КМУ від 07.05.2022 № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Зміст наведених норм свідчить про те, що п. 2 передбачено коло осіб, яким надається допомога на проживання, а п.3 містить положення щодо розміру та умов надання чи ненадання такої допомоги за певних обставин.
Аналіз положення п. 2 та 3 Порядку № 332 свідчить, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком №332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщені особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р.
При цьому, у разі якщо внутрішньо переміщена особа станом на 01.03.2022 отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, допомога на проживання, яка передбачена Порядком № 332 призначається автоматично без подання додаткового звернення.
Випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов'язав з умовою не включення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24.02.2022, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, а не з датою включення певного регіону до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка”.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 року у справі №160/12308/22.
Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою станом на 24.02.2022 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, на території міста, яке включено у перелік адміністративно-територіальних одиниць, визначених розпорядженням КМУ від 06.03.2022 №204-р.
Суд зазначає, що внутрішньо переміщені особи, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що включені до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка" згідно розпорядження КМУ від 06.03.2022 №204-р та які не отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг мають право на отримання допомоги на проживання згідно Постанови №332, за умови надання відповідної заяви.
02.11.2022 Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи.
На підставі поданої заяви Позивач отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.11.2022 №3006-5002293237. Проте у наданні допомоги на проживання було відмовлено, про що була надана відповідь від 18.01.2023 листом 105/74/і/22-632.
23.02.2023 Позивач повторно звернувся до відповідача з заявою щодо перегляду рішення про призначення допомоги на проживання ВПО додавши докази повторного переміщення після 24.02.2022 з окупованої території. На таку заяву 03.03.2023 була надана Відповідачем проміжна відповідь. 12.04.2023 позивач листом №105/74/Б-684,Б-685/22-3322 отримав відмову у наданні допомоги на проживання ВПО через невизнання Відповідачем повторного переміщення Позивача після 24.02.2022.
Відповідач зазначає, що приймаючи рішення виходив з того, що м. Київ не є територією, на якій ведуться бойові дії або тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України (Наказ №75), та станом на 01.03.2022 Позивач не отримував щомісячну адресну допомогу (п.3 Порядку №332), а тому призначити йому допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам не вбачалось підстав. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 01.02.2023 №91/Б/1221/1979 вбачається наступне: - 11.02.2020 Позивач, здійснив виїзд, через контрольний пункт в'їзду-виїзду “Майорське (Зайцево)”, до тимчасово окупованої території Донецької області; - 10.06.2022 - здійснив в'їзд, через пункт пропуску “Ягодин” у Волинській області, перетнувши державний кордон України та Республіки Польща.
З листа ДПСУ вбачається, що до цього позивач не виїжджав з України, а отже відсутність документального підтвердження факту виїзду позивача з території України за кордон через пункти пропуску в установленому Законом порядку зумовлене саме тим, що в цей період позивач знаходився на тимчасово окупованій території Донецької області, де органи державної влади України, в т.ч Держприкордонслужба, тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Між Російською Федерацією та тимчасово окупованою територією Донецької області відсутні державні кордони.
Суд зазначає, що обставини повторного вимушеного переміщення через інші країни позивача підтверджується належними та допустимими доказами. Окрім того, вказані обставини не оспорюються відповідачем.
За таких обставин, оскільки позивач перемістився з території, яка відповідає двом умовам, визначеним п.2 Порядку №332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р), він належить до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Порядку №332, оскільки він не підпадає під виключення, за якого таким особам допомога на проживання не надається, а відтак відмова відповідача у ненаданні заявленої позивачем допомоги не відповідає критеріям, визначеним ст.19 Конституції України та ст. 2 КАС України.
Між тим, суд акцентує, що положеннями Порядку №332 не передбачено такої підстави для відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам як відсутність нового (повторного) переміщення.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнати протиправною відмову відповідача від 18.01.2023 листом 105/74/і/22-632 та від 12.04.2023 №105/74/Б-684,Б-685/22-3322 у призначенні позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 02.11.2022 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з урахуванням висновків суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі № 200/2366/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі № 200/2366/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 01 лютого 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко