01 лютого 2024 року м. Чернігів Справа № 620/4754/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) 25.04.2023 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), у якому просить стягнути з відповідача суму завданої державі невідшкодованої шкоди у розмірі 68 471,34 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх службових обов'язків щодо збереження військового майна, старший лейтенант ОСОБА_1 допустив втрату майна та заподіяв шкоду державі в особі в/ч НОМЕР_1 на загальну суму 68471,34 грн.
Ухвалою судді від 06.08.2019 поновлено в/ч НОМЕР_1 строк звернення до суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Також установлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 18.05.2023 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду 06.06.2023 позовну заяву через невідповідність вимогам процесуального законодавства залишено без руху.
Ухвалою суду від 19.06.2023 позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 ухвалу суду першої інстанції від 19.06.2023 скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 01.11.2023 продовжено розгляд справи.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив на позов та зазначив, що під час службового розслідування не було встановлено всіх передбачених умов, за наявності яких ОСОБА_1 можливо притягнути до матеріальної відповідальності. Також позивачем не доведено наявність вини відповідача у завданні держави шкоди, а висновки службового розслідування фактично суперечать матеріалам службового розслідування. Додатково представник відповідача звертав увагу, що в/ч НОМЕР_1 при проведенні процесуальних дій з метою встановлення наявності та розміру матеріальної шкоди не було дотримано вимоги Положення №243/95-ВР, яке встановлює чіткі строки для завершення службового розслідування. Таким чином, ОСОБА_1 не може бути притягнуто до матеріальної відповідальності на підставі порядку, вимоги якого не дотримано.
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує такі обставини.
ОСОБА_1 з 05.09.2017 по 29.12.2022 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується наказом від 18.05.2018 №103. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 відповідача допущено до тимчасового виконання обов'язків за невакантною посадою командира 1 роти охорони в/ч НОМЕР_1 з 21.09.2021. З 25.07.2022 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків за вакантною посадою командира в/ч НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення (а.с. 19-22, 42, 74).
Позивачем на підставі статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, наказів командира в/ч НОМЕР_1 проведено службові розслідування по факту нестачі майна, яке рахується за 1 ротою охорони в/ч НОМЕР_1 (а.с. 10-115).
За результатами службових розслідувань складено акти, у яких зазначено про неналежне виконання відповідачем своїх службових обов'язків щодо збереження військового майна, внаслідок чого ОСОБА_1 допустив втрату майна по службі ракетно-артилерійського озброєння на суму 2306,43 грн. та 1 роти охорони на суму 66164,91 грн. (по службі КЕС - 1627,50 грн., по речовій службі - 64537,41 грн.). Загалом сума збитків склала 68471,34 грн.
У зв'язку з наведеним, командиром в/ч НОМЕР_1 винесено накази «Про результати службового розслідування» від 06.02.2023 №39 та від 01.03.2023 №62, якими передбачено направлення витягу з наказу, копії акту та матеріалів службового розслідування, що стосуються вини ОСОБА_1 , до в/ч НОМЕР_2 за новим місцем служби, для прийняття рішення про притягнення його до матеріальної відповідальності (а.с. 116-125).
Листом від 13.03.2023 №686 в/ч НОМЕР_1 запропоновано позивачу добровільно відшкодувати завдані державі збитки (а.с. 126-127).
У зв'язку із відмовою ОСОБА_1 сплатити спірні кошти, про що він повідомив листом від 03.04.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 05.12.2018 (справа №818/1688/16) та від 12.12.2018 (справа №734/3102/16-ц), спірні правовідносини мають вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України", дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до статті 3 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.
Завдана особою шкода, не пов'язана з виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4 Закону).
Відповідно до статті 7 Закону розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Статтею 8 Закону передбачено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Відповідно до статті 11 Закону, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
У свою чергу, статтею 10 Закону передбачено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ.
Відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Враховуючи наведені вимоги чинного законодавства, суд звертає увагу, що відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби, здійснюється виключно на підставі відповідного наказу командира військової частини про притягнення його до матеріальної відповідальності. Такий наказ виноситься за наслідками службового розслідування у випадку доведення вини військовослужбовця. Якщо військовослужбовець на момент виявлення збитків переведений для подальшого проходження військової служби до іншого місця несення служби, командир надсилає відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Відповідно до матеріалів справи в/ч НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих державі. При цьому, в обґрунтування позову в/ч НОМЕР_1 покликалась на накази командира від 06.02.2023 №39 та від 01.03.2023 №62 (а.с. 116-125).
Однак, суд зазначає, що вказані накази не можуть слугувати самостійною підставою для стягнення із відповідача в судовому порядку завданих збитків, оскільки ними фактично лише затверджено результати службових розслідувань та визначено розмір завданої шкоди.
Разом з тим, вказаними наказами не передбачено притягнення відповідача до матеріальної відповідальності та його обов'язок з відшкодування завданої шкоди.
Так, відповідно до наказів: виявлену шкоду в сумі 2306,43 грн. наказано занести в книгу втрат матеріальних засобів ракетно-артилерійського озброєння; виявлену шкоду в сумі 66164,91 грн. наказано занести до книги обліку нестач в/ч НОМЕР_1 ; витяги з наказів, копії акту та матеріалів службового розслідування, що стосуються вини ОСОБА_1 , направити до в/ч НОМЕР_2 за новим місцем служби для прийняття рішення про притягнення його до матеріальної відповідальності.
Докази того, що вказані накази від 06.02.2023 №39 та від 01.03.2023 №62 у подальшому були реалізовані шляхом винесення наказу про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, суду надані не були.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що правові підстави для стягнення із відповідача на користь в/ч НОМЕР_1 завданої державі шкоди відсутні.
При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання позивача у спірних правовідносинах на положення статті 12 Закону як підставу для стягнення з відповідача коштів у судовому порядку, оскільки вказана норма застосовується у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби, в тому числі у випадку, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби.
Однак, відповідач не звільнений з військової служби, а вибув з в/ч НОМЕР_1 до іншої частини для подальшого проходження служби, про що свідчить наказ від 29.12.2022 №347 (а.с. 129).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Військовій частині НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 01 лютого 2024 року.
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).
Суддя С.В. Бородавкіна