01 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/17275/23
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.06.2023 №253450002978 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити пенсію за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21.06.2023, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи (служби) з 02.04.1973 по 16.05.1973, з 28.06.1973 по 06.06.1975, з 17.09.1980 по 01.06.1981, з 20.08.1979 по 20.04.1998 та з 30.04.1998 по 18.05.2010.
Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно не враховано при обчисленні пенсії до загального страхового стажу позивача період роботи з (служби) з 02.04.1973 по 16.05.1973, з 28.06.1973 по 06.06.1975, з 17.09.1980 по 01.06.1981, з 20.08.1979 по 20.04.1998 та з 30.04.1998 по 18.05.2010. Позивач вважає, що він не повинна зазнавати негативних наслідків через те, що посадова особа, відповідальна за заповнення трудової книжки не забезпечила належне її оформлення. Також вважає, що через припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав він не може бути позбавлена можливості зарахування до стажу спірних періодів роботи на території російської федерації.
Суд ухвалою від 04.12.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом встановленого судом строку подано відзив на позов, в якому останній вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у спірному рішенні.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відзив на позов не надійшов.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
21.06.2023 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 28.06.2023 №253450002978, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності відмовлено в призначенні пенсії за віком.
В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 6 місяців та 22 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період роботи з 02.04.1973 по 16.05.1973, оскільки відсутній рік наказу про зарахування на роботу;
період проходження військової служби з 16.05.1973 по 20.04.1998 згідно військового квитка НОМЕР_1 від 20.04.1998, оскільки вказаний період перетинається з періодами трудової діяльності (необхідна уточнююча довідка);
період роботи з 17.09.1980 по 01.06.1981, оскільки наявне необумовлене виправлення дати наказу про звільнення;
період роботи в російській федерації з 30.04.1998 по 18.05.2010, у зв'язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, тобто при обчисленні пенсії до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 включно.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до положень частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що вимоги щодо внесення записів про звільнення з роботи та завірення печаткою запису про звільнення прямо передбачені Інструкцією №58, також трудова книжка має містити відомості про переведення та звільнення працівника з посади, перейменування підприємства чи реорганізацію, що вбачається з наведених положень Інструкції №58.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З огляду на аналіз зазначених правових норм, суд зауважує, що відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Прийняття на підтвердження стажу роботи інших письмових документів застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.06.2020 у справі №359/2076/17, від 18.11.2022 у справі №560/3734/22.
При цьому, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду у від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що період роботи з 17.09.1980 по 01.06.1981 не включений до стажу, оскільки наявне необумовлене виправлення дати наказу про звільнення, а період роботи з 02.04.1973 по 16.05.1973 - оскільки відсутній рік наказу про зарахування на роботу.
Крім того, суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні зарахуванні страхового стажу.
Так, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. До того ж статтею 58 Конституції України закріплено принцип незворотності нормативно-правових актів у часі.
Відповідно до статей 1, 3, 5, 6, 11 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, учасниками якої у спірні періоди роботи позивача, зокрема, були Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Аналізуючи наведені вище положення Угоди від 13.03.1992, суд дійшов висновку, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією першої по відношенню до громадян України - відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні періоду роботи на території російської федерації з 30.04.1998 по 18.05.2010 до страхового стажу, оскільки останній набутий позивачем до зазначених вище подій.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду військової служби з 16.05.1973 по 20.04.1998 згідно військового квитка НОМЕР_1 від 20.04.1998, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Таким чином, період проходження військової служби до 1 січня 2004 року, зараховується до страхового стажу, зокрема, на підставі військових квитків або довідок з військових комісаріатів.
Період проходження військової служби з 16.05.1973 по 20.04.1998 підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 від 20.04.1998 (а.с13-14), з огляду на що, останній має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.06.2023 №253450002978 є протиправними та підлягає скасуванню.
Щодо наявності підстав для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити пенсію за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21.06.2023, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи (служби) з 02.04.1973 по 16.05.1973, з 28.06.1973 по 06.06.1975, з 17.09.1980 по 01.06.1981, з 20.08.1979 по 20.04.1998 та з 30.04.1998 по 18.05.2010, суд зазначає, що чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв.
А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушених прав у межах спірних правовідносин є необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновку суду, оскільки при розгляді справи за позовом про зобов'язання органів Пенсійного фонду України призначити та виплачувати пенсію, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої пенсії, що не належить до компетенції суду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №233/330/17.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись основними засадами адміністративного судочинства, вимогами законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З наведеного слідує, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відшкодуванню підлягає сума судового збору у розмірі 536,80 грн.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.06.2023 №253450002978.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2023 про призначення пенсії за віком згідно з ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В решті позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.), відповідно до частини задоволених вимог.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 20987385)
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення суду складено 01.02.2024.
Суддя Л.О. Житняк