Справа № 177/2235/23
Провадження № 2/177/110/24
Іменем України
30 січня 2024 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Коваль Н.В.
за участі:
секретаря судового засідання Виноградова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, -
Представник позивача звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача недоплачений розмір матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 2017 по 2021 роки в розмірі 7942,75 грн та витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позову зазначила, що, позивач працює на підприємстві відповідача у Криворізькій дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».
У 2017-2021 роках їй надавалась щорічна відпустка та вона користувалася правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, яка оплачувалась відповідачем не у повному обсязі. За цей період матеріальна допомога була надана у розмірі: 2017 рік - 2105,00 грн., 2018 рік - 2202,50 грн., 2019 рік - 2401,25 грн., 2020 рік - 2627,50 грн., 2021 рік - 4540,00 грн. Тоді як допомога повинна була виплачена у розмірі: 2017 рік - 3 200, 00 грн., 2018 рік - 3 723, 00 грн., 2019 рік - 4 173, 00 грн., 2020 рік - 4 723, 00 грн., 2021 рік - 6 000, 00 грн.
Так, відповідач в порушення п. 3.1.14 Колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень, не надав матеріальну допомогу на оздоровлення в повному розмірі, яка має складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. У зв'язку з чим, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх трудових прав.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В зв'язку з тим, що справу розглянуто без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
09.01.2024 представником відповідача надано відзив на позовну заяву відповідно до якого, представник відповідача посилається на те, що предметом позову є вирішення питання про порушення законних прав та інтересів позивача через недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі, не менше мінімальної заробітної плати, як це було раніше передбачено Колективним договором, тобто цей спір виник з підстав виконання (невиконання) колективного договору, а тому відповідно до п. «в» ч. 1 ст.2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» цей спір є колективним трудовим спором, а тому вказана справа взагалі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Крім того, зазначає, що п. 3.1.14 Колективного договору, матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
В подальшому, відповідно до п.п. 3, 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-УІІІ від 06.12.2016 року, встановлено що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, передбачених колективним договором усіх рівнів. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Спільними постановами керівництва прийнято рішення замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективними договорами, величину 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.
Таким чином, вимога щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати не відповідає вимогам п.п. 3, 5 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016. Разом з тим, не внесення до теперішнього часу відповідних змін до колективного договору не надає права вимагати виплат, які суперечать Закону, оскільки, як вказувалось вище, п. 5 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016 чітко зазначено, що до внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб».
Що стосується стягнення витрат на правову допомогу, представник відповідача вважає витрати в розмірі 2500,00 грн завищеними та необґрунтованими.
Дослідивши письмові матеріали справи, давши їм належну оцінку, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що позивач працює на підприємстві відповідача у Криворізькій дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», що не заперечувалось сторонами по справі, та підтверджується копією трудової книжки (а.с. 14-16).
З довідки про нарахування матеріальної допомоги, видно, що позивачу була виплачена матеріальна допомога: за 2017 рік - 2105,00 грн., за 2018 рік - 2202,50 грн., 2019 рік - 2401,25 грн., 2020 рік - 2627,50 грн., 2021 рік - 4540,00 грн. (а.с.17-21).
Згідно ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Як видно із матеріалів справи, пунктом п. 3.1.14 Колективного договору, який є чинним станом на час виникнення спірних правових відносин, встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачується згідно з положенням за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (а.с. 24,25,27,30).
Відповідно до Постанови № П-5-8г/а від 31.03.2017 постановлено застосовувати з 01.04.2017 замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» (а.с.29).
Згідно з п. 1.4. Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору можуть вноситься за взаємною домовленістю сторін, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові та соціально-економічні інтереси працівників.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», тобто на момент прийняття Постанови № П-5-8г/а від 31.03.2017, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2017 року був встановлений на рівні 1600,00 грн., з 01 травня 2017 року - 1684,00 грн., з 01 грудня 2017 року 1762,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2000,00 грн., 2105,00 грн., 2202,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2018 року був встановлений на рівні 1762,00 грн., з 01 липня 2018 року - 1841,00 грн., з 01 грудня 2018 року - 1921,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2202,50 грн., 2301,25 грн. та 2401,25 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3723,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2019 року був встановлений на рівні 1921,00 грн., з 01 липня 2019 року - 2007,00 грн., з 01 грудня - 2102,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2401,25 грн., 2508,75 грн. та 2627,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4173,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2020 року був встановлений на рівні 2102,00 грн., з 01 липня 2020 року - 2197,00 грн., з 01 грудня 2020 року - 2270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2627,50 грн., 2746,25 грн. та 2837,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4723,00 грн., з 01 вересня 2020 року - 5000,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2270,00 грн., з 01 липня 2021 року - 2379,00 грн., з 01 грудня 2021 року 2481 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2837,50 грн., 2973,75 грн. та 3101,25 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6000,00 грн., з 01 грудня 2021 року 6500,00 грн.
Таким чином, прийняття 31.03.2017 Постанови № П-5-8г/а є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не Постанови № П-5-8г/а від 31.03.2017, а п. 3.1.14 Колективного договору.
Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.
Суд вважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016 не створює юридичних наслідків щодо застосування п. 3.1.14 Колективного договору, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п. 3.1.14. яким визначено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачується згідно з положенням за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
При цьому, оскільки виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у 2017-2021 роках, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні встановленої за 2017-2021 роки.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, тому з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в розмірі 7942,75 грн., що складається з: 1095,00 грн. за 2017 рік (3200,00 грн. - 2105,00 грн.); 1520,50 грн. за 2018 рік (3723,00 грн. - 2202,50 грн.); 1771,75 грн. за 2019 рік (4173,00 грн. - 2401,25 грн.); 2095,50 грн. за 2020 рік (4723,00 грн. - 2627,50 грн.); 1460,00 грн. за 2021 рік (6 000,00 грн. - 4540,00 грн.).
Крім того, відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави, беручи до уваги, що позивач при поданні позову до суду звільнена від сплати судового збору, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Що стосується стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано ордер на надання правничої (правової) допомоги, договір про надання правової допомоги від 04.10.2023, акт про надання правової допомоги від 04.10.2023, квитанцію про сплату витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката (а.с.37, 38-42,43, 44, 45).
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем та підтверджений документально розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, відповідає складності справи, наданим адвокатом послугам, часу витраченому ним на виконання відповідних робіт та надання послуг, обсягу таких послуг. Протилежного відповідачем перед судом не доведено, заяв про необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу не висловлено, заяв про їх зменшення не подано.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017-2021 роки в сумі 7942 гривень (сім тисяч дев'ятсот сорок дві ) гривні 75 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот ) гривень 00 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: