Справа № 1-189/2000
Провадження № 1/204/1/24
30 січня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Троїцьке Луганської області, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України,
В провадженні суду перебуває вказана кримінальна справа.
Відповідно до обвинувального висновку ОСОБА_4 , будучи раніше судимою, на шлях виправлення не стала та знову вчинила злочин за наступних обставин. 28.09.1999 приблизно о 10:00 ОСОБА_4 , знаходячись у гостях у своєї знайомої ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , користуючись тим, що ОСОБА_5 заснула за столом, керуючись корисливим мотивом, таємно викрали з квартири наступне майно: норковий берет вартістю 90 грн., норкову шапку чоловічу вартістю 100 грн., жіночу шкіряну куртку вартістю 500 грн, чоловічу шкіряну куртку вартістю 150 грн., хрустальну вазу вартістю 90 грн., сережки з золота вартістю 350 грн., сукню вартістю 100 грн., станок для гоління «Жилет», вартістю 19 грн., 2 бруска господарського мила, вартістю по 80 копійок за штуку, загальною вартістю 1.60 грн., чоловічі кросівки вартістю 75 грн., пластмасове відро вартістю 5 грн., бросматик вартістю 6 грн., косметичний олівець вартістю 1,50 грн., ножиці для манікюру 3 грн., крем для рук вартістю 1, 20 грн., пудру іноземного виробництва вартістю 20 грн., дві сумки і пакет, 10 літрів браги, які не мають матеріальної цінності, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 1512 грн. 30 коп.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 140 КК України, як таємне викрадення індивідуального майна громадян (крадіжка), що завдало значної матеріальної шкоди потерпілому, скоєне за попередньою змовою групою осіб .
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 08.04.2022 №17/0/9-22 у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану територіальна підсудність справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області визначена Красногвардійському районному суду м.Дніпропетровська.
В даному судовому засіданні 30.01.2024 року прокурор Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася з клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності, посилаючись не те, що з моменту скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення минуло 15 років.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.
Постановою Красноармійського міського суду від 25.07.2000 року по кримінальній справі оголошено розшук підсудної ОСОБА_4 .
Станом на 30.01.2024 року місцезнаходження ОСОБА_4 не встановлено.
Згідно ч. 1, 2 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.02.2023 у справі №735/1121/20, визначені у статті 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.
Велика Палата вважає, що встановлені частиною другою статті 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.
Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Згідно абз. 2 пункту 8 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст. 49 КК України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 у справі № 200/4664/14-к, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд не зобов'язаний встановлювати чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення.
З часу вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 - 28.09.1999 року, минуло більше 24 років.
Відповідно до довідки Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки від 25.01.2024 року, ОСОБА_4 з 25.07.2000 року (часу оголошення в розшук) по теперішній час до кримінальної відповідальності за вчинення інших кримінальних правопорушень не притягувалася.
Згідно довідки Покровського РУП ГУНП в Донецькій області від 10.10.2023 року, ОСОБА_4 значиться в державному розшуку за Покровським РУП ГУНП в Донецькій області.
Згідно інформації Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області від 17.10.2023 року, відсутні актові записи про зміну імені, шлюб, розірвання шлюбу та смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з вимогами пунктів 10 та 11 Перехідних положень КПК України, кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно пункту 5 ч.1 ст. 7-1 КПК України (в ред.1960 року) закінчення строків давності є однією з підстав закриття судом провадження в кримінальній справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 11-1 КПК України (в ред.1960 року) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Згідно ч.1 ст. 248 КПК України (в ред. 1960 року) при наявності обставин, передбачених ст. 6, ч.1 ст. 7 , ст.ст. 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.
З урахуванням наведеного ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності, а провадження у справі закриттю.
Керуючись ст. 49 КК України, ст. 7-1, 11-1, 81, 262, 282 КПК України (в ред. 1960 року), п.п.10,11 Перехідних положень КПК України,
Клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінальної справи - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КК України на підставі ч. 2 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу - закрити.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний ОСОБА_4 - скасувати.
Речові докази долучені до матеріалів кримінального провадження та передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 - залишити в розпорядженні потерпілої.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи діб з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1