29.01.2024 Справа № 761/13859/23
Унікальний №761/13859/23
Провадження №2-о/756/59/24
24 січня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.,
за участю секретаря Хітрової А.О.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,
Заявниця звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою, у якій просить встановити факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки встановлення вказаного факту є необхідним для отримання заявником пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2023 вказану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Оболонського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 15.11.2023 головуючим у справі визначено суддю Дибу О.В.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17.11.2023 у вказаній справі відкрито окреме провадження, призначено підготовче судове засідання.
У зв'язку із тим, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судом було поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі.
Заявник в судовому засіданні залишив вирішення поставленого питання на розсуд суду.
Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши пояснення заявника, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та поданої заяви, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з наступних підстав.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) викладено правовий висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту перебування її на утриманні померлого чоловіка з метою призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою ст. 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.1 цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Органи Пенсійного фонду України є спеціально уповноваженими суб'єктами на призначення і виплату пенсій.
Визначаючи, чи пов'язується зі встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення ст. 1 ЦК України.
За змістом ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю фізичних осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023 у справі №214/1309/21 (провадження №61-3264сво22) вказано, що: до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №539/4118/19 (провадження №61-10777сво20) зробила схожий за змістом висновок та зазначила, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З огляду на те, що між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яким відмовлено їй у призначенні пенсії, виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо встановлення факту перебування на утриманні померлого для одержання пенсійних виплат у разі смерті годувальника, та не пов'язаний з будь-якими цивільними права та обов'язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, суд приходить до висновку, що він має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 186, 353 ЦПК України, суд -
Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345) про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - закрити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали складено 29.01.2024.
Суддя Олексій ДИБА