Справа № 296/87/24
2/296/52/24
про повернення позовної заяви
31 січня 2024 року м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Петровська М.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості за кредитним договором №3135327073 в розмірі 13 245,07 грн, з яких: 7 290,71 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 1 214,41 грн - загальна заборгованість по відсоткам; 4 739,95 грн - загальна заборгованість по комісії;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" понесені судові витрати.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 22 січня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було залишено без руху та надано позивачу строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- двох примірників належним чином засвідчених доказів на підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" грошових коштів (вартість прав вимоги) на виконання договору факторингу №НІ/11/9-Ф від 21 березня 2023 року (на розсуд позивача);
- доказів на підтвердження сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
31 cічня 2024 року на адресу Корольовського районного суду м.Житомира від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" - Романченко Д.П., яка діє на підставі довіреності від 07 грудня 2023 року, через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази на підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" грошових коштів (вартості прав вимоги), а саме: один примірник платіжної інструкції №598390150 від 03.03.2020 щодо перерахування коштів згідно договору відступлення права вимоги, та один примірник платіжної інструкції №19506 від 21.03.2023 щодо перерахування коштів за відступлення права вимоги згідно договору факторингу.
Крім того, в поданій заяві про усунення недоліків представник відповідача Романченко Д.П. зазначила, що законодавством не встановлено заборону на звернення до суду з позовною заявою повторно з тією ж платіжною інструкцією, яка була додана у випадку попереднього звернення до суду із позовом, за результатами розгляду якого такий повернуто ухвалою суду, а також не зазначено необхідність сплати судового збору повторно, що узгоджується з положеннями листа ВСС України від 27 вересня 2012 року. Вказала, що сума судового збору, сплачена згідно платіжної інструкції № 47908 від 27.10.2023, яка знаходилась в справі № 296/11704/23, на рахунок товариства не поверталась.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі за наслідками поданої до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.
Щодо посилання представника відповідача на можливість повторного використання документу зі сплати судового збору, необхідно відзначити наступне.
Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону №3674-VI, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.08.2021 у справі №160/5879/20.
Так, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 22 січня 2024 року судом було встановлено, що додана до позовної заяви платіжна інструкція кредитового переказу коштів №47908 не є належним доказом оплати судовим збором позову у цій справі, оскільки згідно відомостей з автоматизованої системи документообігу суду КП "Д-3" та виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, судовий збір за вказаним платіжним документом був сплачений і зарахований в цивільній справі №296/11704/23, платіжний документ приєднано до вищевказаної справи.
Згідно ухвали суду від 23.11.2023 в справі №296/11704/23 (набрала законної сили 23.11.2023), яка наявна в КП «Д-3», позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами повернуто позивачеві. Судовий збір у справі №296/11704/23, сплачений згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №47908 від 27.10.2023, товариству не повертався.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону №3674-VI (у редакції на момент постановлення ухвали суду від 23.11.2023 в справі №296/11704/23) , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
За таких обставин, позивач має право повернути сплачений ним судовий збір згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №47908 за його клопотанням в справі №296/11704/23. Натомість норми, які б передбачали можливість повторного використання документу про сплату судового збору, який вже зараховано до спеціального фонду державного бюджету України, і таке зарахування відбулось у межах конкретної справи, як в Законі №3674-VI, так і в ЦПК України відсутні.
Суд зазначає, що до внесення змін Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» редакція частини четвертої статті 6 Закону № 3674-VI передбачала право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону, яке виключено).
Змісту даної норми у редакції до набрання чинності Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII кореспондуються роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які містяться у пункті 8 листа від 27.09.2012 № 10-1386/0/4-12 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір", а саме: «Якщо позовну заяву було залишено судом без розгляду з підстав, передбачених частиною першою статті 207 ЦПК, а позивач у порядку частини другої цієї статті знову звернувся з позовом до суду в загальному порядку, він вправі використати при цьому первісний документ про сплату судового збору, але за умови, що суму відповідного збору йому не було повернуто (частина четверта статті 6 Закону). За наявності сумнівів у тому, чи було здійснено таке повернення, суд має право витребувати у позивача належні докази (зокрема, довідку органу Державної казначейської служби України про те, що сума судового збору позивачеві з Державного бюджету України не поверталася).»
Разом з тим, вказане роз'яснення не є актуальним і релевантним правовідносинам у цій справі в світлі чинної редакції ст.6 Закону №3674-VI, яка не містить відповідних положень щодо можливості повторного використання документу, яким підтверджено сплату судового збору, у разі повернення позовної заяви.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі №1540/3297/18 та в ухвалі від 03.11.2021 у справі № 9901/447/21.
З огляду на викладене, посилання представника позивача на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2012 року, як на підставу можливості повторного використання платіжного документу зі сплати судового збору, зарахованого в іншій справі, є безпідставним.
Отже, позивачем не в повному обсязі усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 22 січня 2024 року та не надано суду доказів на підтвердження сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн у цій справі.
Відповідно до ч.3 ст.185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Оскільки позивач вимоги ухвали суду від 22 січня 2024 року не виконав, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в повному обсязі не усунув, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 31 січня 2024 року.
Суддя М. В. Петровська