Справа № 202/4882/23
Провадження № 2/202/134/2024
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
(з а о ч н е)
31 січня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
У березні 2023 року позивач в особі свого представника - адвоката Самодерженкової Т.О. звернувся через систему «Електронний суд» з позовом, в якому зазначив, що 01 квітня 2021 року між ним і ОСОБА_2 був укладений договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Ісаченко М.О. та зареєстрований у реєстрі за № 567.
Відповідно до пункту 1 договору він як позикодавець передав у власність позичальника ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 405059,20 грн., що еквівалентно 14560 доларів США за курсом НБУ, встановленим на день укладення цього договору.
В свою чергу, позичальник зобов'язується у строк до 01 квітня 2023 року включно у порядку та на умовах, передбачених договором, повернути позикодавцю таку суму грошових коштів в національній валюті, що буде еквівалентна 14560 доларам США за офіційним курсом НБУ, встановленим на день повернення позики.
Передачу грошей було здійснено до підписання цього договору (01.04.2021 року), що підтверджується розпискою позичальника.
Відповідно до пункту 4 договору позика повертається частинами в національній валюті, починаючи з травня 2021 року, кожного місяця до першого числа включно, в сумі не менш еквіваленту 315 (триста п'ятнадцять) доларів США за курсом НБУ станом на день сплати частини позики, на один календарний місяць.
Відповідач не здійснила жодного платежу за договором позики у встановлений строк, що дає підстави відповідно до п. 16 договору позики стягнути ці грошові кошти достроково.
Сума основного боргу за офіційним курсом НБУ на 02.03.2023 року (36,5686 грн. за 1 дол. США), що еквівалентна 14560 доларам США, становить 532 438,82 грн.
За цих підстав просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 532438 грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5324,39 грн., а всього 537763 грн. 21 коп.
Розпорядженням Верховного Суду від 15.03.2022 року за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» змінено територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.
Зазначена справа підсудна Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 06 квітня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для сплати судового збору в розмірі 4259 грн. 51 коп.
Після сплати позивачем судового збору у вказаному розмірі ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2023 року у справі було відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2023 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання, яке відбулося 25 січня 2024 року, сторони не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи без її участі, в якій позов підтримала.
В свою чергу, відповідач неодноразово викликалася у судове засідання за своїм зареєстрованим місцем проживання, відзив на позов не надала, враховуючи наведене справу розглянуто в її відсутність на підставі наявних даних та доказів.
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:
Судом установлено, що 01 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Ісаченко М.О. та зареєстрований в реєстрі за № 567.
Відповідно до цього договору відповідач отримала грошові кошти в сумі 405 059,20 грн., що еквівалентно 14560 доларів США за офіційним курсом НБУ, встановленим станом на день укладення цього договору (1 долар США дорівнює 27 грн. 82 коп.), а позичальник зобов'язується у строк до 01 квітня 2023 року включно у порядку та на умовах, передбачених цим договором, повернути позикодавцю таку суму грошових коштів в національній валюті, що буде еквівалентна 14560,00 доларам США за курсом НБУ станом на день повернення позики (остаточного розрахунку).
Згідно з копією розписки від 01.04.2021 роки ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14560 доларів США, які зобов'язалася повернути в повному обсязі до 01.04.2023 року.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення суми боргу позивач посилається на те, що відповідач свої зобов?язання за договором позики не виконала, суму боргу не повернула.
Вирішуючи спір між сторонами спір щодо стягнення суми боргу, суд виходить із положень статті 1046 ЦК України, відповідно до якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 також зроблений висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі особливості виконання грошового зобов'язання: «Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.
Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов'язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов'язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).
Як укладення, так і виконання договірних зобов'язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України).
За загальними правилами доказування, визначеними у статтях 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору позики та передання позивачем відповідачу на виконання цього договору грошових коштів у сумі, еквівалентній 14560 доларам США, оскільки це підтверджується розпискою відповідача про отримання нею цих грошових коштів та її зобов'язання повернути їх у строк до 01.04.2023 року.
Підстав ставити під сумнів дійсність правочину, укладеного між сторонами та підтвердженого розпискою відповідача від 01.04.2021 року, в суду немає, оскільки відповідач доказів на його спростування не надала, суму боргу не оспорювала.
Отже, суд вважає доведеним, що відповідач не виконала свої зобов'язання з повернення грошових коштів у строк, визначений договором позики, а тому позов в частині стягнення суми боргу за договором позики є обґрунтованим.
При цьому суд враховує, що за умовами договору позики відповідач зобов'язалася повернути позику в сумі, що еквівалентна 14560 доларам США, за офіційним курсом продажу в НБУ на дату здійснення платежу.
Станом на день розгляду справи курс гривні до долара США становить 37,5252 грн. за 1 долар США.
Відтак, розглядаючи справу в межах заявлених вимог відповідно до статті 13 ЦПК України суд вважає, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 532438 грн. 82 коп.
При вирішенні питання про розподіл судових втрат, суд виходить із положень статті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку зі зверненням до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 4259 грн. 51 коп., який у зв'язку з задоволенням позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у вказаному розмірі.
Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 532438 (п'ятсот тридцять дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 82 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4259 (чотири тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 51 коп., а всього 536 698 (п'ятсот тридцять шість тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 33 коп.
Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 31 січня 2024 року.
Суддя Наталія МАРЧЕНКО