Справа № 600/1910/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
30 січня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №241670043672 від 17.02.2023 р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до його трудового стажу періоди роботи: з 02.07.1990 р. по 28.02.1991 р. каменщиком 4 розряду тимчасово по договору в Херсонському міжгосподарському агроторговому підприємстві "Славутич" згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.08.1984р., записи №5, №6; - період роботи з 20.03.1993 року по 01.06.1994 року каменщиком в Акціонерному товаристві закритого типу - компанії "Ключі" згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.08.1984р., записи №11, №12; - період отримання допомоги по безробіттю з 06.10.2005 р. по 07.11.2005 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.08.1984р., записи №27, №28.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Судове рішення мотивоване тим, що сама по собі невірність оформлення записів про звільнення в трудовій книжці особи, яка звернулася із заявою про призначення пенсії, не є правовою підставою для не зарахування періодів роботи, вказаних у трудовій книжці особи, до її страхового стажу. У даній ситуації позивачем подано пенсійному органу трудову книжку в яких містяться записи про періоди роботи позивача, які не були враховані, фактично, з формальних підстав. Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки. Записи трудової книжки між собою пов'язані хронологічно, містять реквізити рішень (їх дату та номер) про призначення на посаду, переведення з посади та звільнення з посади того органу, який їх видав, та завірені його печаткою. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи відповідачем суду не надано, а судом не встановлено.
Тому, суд дійшов висновку, що спірний період роботи повинен бути зарахований до страхового стажу позивача, позаяк вказані відповідачем формальні недоліки у записах трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень ст. 55 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки у ОСОБА_1 відсутній страховий стаж необхідної тривалості, а судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що наданими до пенсійного органу документами не підтверджується стаж роботи позивача, який би надавав позивачу право на призначення пенсії за віком.
Позивач, скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (надалі - Закон №796).
За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії ОСОБА_1 була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви про призначення пенсії, 17.02.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення за №241670043672 про відмову в призначенні пенсії.
Згідно відповіді за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 02.07.1990 по 28.02.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.08.1984, оскільки запис на звільнення засвідчено печаткою колгоспу. Дані про відпрацьовані вихододні за цей період відсутні;
- період роботи з 20.03.1993 по 01.06.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.08.1984, оскільки запис на звільнення засвідчено печаткою непридатною для сприйняття змісту;
- період отримання допомоги по безробіттю з 06.10.2005 по 07.11.2005 згідно трудової книжки № НОМЕР_1 від 2408.1984, оскільки відсутня дата наказу в записі № 27 на призначення виплати допомоги.
24.02.2023 р. відповідач повідомив позивач про відсутність підстав для призначення пенсії на підставі рішення про відмову в призначенні пенсії. При цьому зазначив, що необхідний стаж для призначення пенсії з урахуванням зменшення пенсійного віку становить 24 роки.
Не погоджуючись із неврахуванням відповідачем при призначенні пенсії по віку до страхового стажу періодів з 02.07.1990 року по 28.02.1991 року, період з 20.03.1993 року по 01.06.1994 року та період з 06.10.2005 по 07.11.2005, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
За висновком суду першої інстанції, обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця, при цьому на позивача не можуть бути покладені негативні правові наслідки даних обставин та не повинні позбавляти позивача на зарахування спірного періоду до страхового стажу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Апеляційним судом встановлено, що спір у цій справі стосується незарахування пенсійним органом до страхового стажу вищезазначених періодів роботи позивача, що дає право для призначення пенсії відповідно до статті 55 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 03 червня 2021 року у справі №496/1905/15-а вказав, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Як встановлено судом першої інстанції, в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 наявні відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідач суду не надав.
Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (надалі - Інструкція №58).
Положеннями п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Також доречно зазначити про те, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, пенсійним органом безпідставно відмовлено у врахуванні періодів трудової діяльності позивача, зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.08.1984 з 02.07.1990 по 28.02.1991 та період роботи з 20.03.1993 по 01.06.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.08.1984.
Відповідно до ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу для обчислення пенсії зараховується період одержання допомоги по безробіттю.
Період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю включається до страхового стажу (ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відомості про осіб, які підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, подаються державною службою зайнятості (ст. 21 Закону № 1058-IV).
Разом з тим, в Пенсійного фонду не виникало питань до центру зайнятості щодо сплати страхових внесків під час отримання допомоги позивачем, а тому підстави для відмови у зарахуванні періоду отримання допомоги по безробіттю з 06.10.2005 по 07.11.2005 згідно трудової книжки № НОМЕР_1 від 2408.1984 відсутні.
Крім того, щодо доводів скаржника про неточності при внесенні даних до трудової книжки позивача, то колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17 сформулював такий правовий висновок:
« працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.».
Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
У свою чергу, колегія суддів враховує, що Головне управління ПФУ у Чернівецькій області не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки ОСОБА_1 , а вказує лише на окремі недоліки під час заповнення трудової книжки.
Водночас Головне управління ПФУ Чернівецькій області не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому колегія суддів зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.
Таким чином, спірний період роботи позивача підлягає зарахуванню до його страхового стажу, про що суд першої інстанції дійшов правильних висновків.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.