Справа № 120/19510/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
30 січня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бердоус Ю. М.,
третьої особи: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому просило скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бертман Р.П. від 22.12.2023 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП №73386463 в сумі 5100 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі № 120/11432/23 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.07.2021 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.07.2021 року виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з урахуванням нарахованої щомісячної доплати до пенсії, встановленої постановою КМУ від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.
Обсяг обов'язків покладених на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням суду у справі № 120/11432/23 охоплював вчинення дій спрямованих на перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021, без обмеження суми пенсійної виплати.
16.11.2023 Вінницьким окружним адміністративним судом по справі видано виконавчий лист № 120/11432/23.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , відповідачем 21.11.2023 відкрито виконавче провадження № 73386463 з виконання виконавчого листа у справі № 120/11432/23.
У відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження, боржник листом від 05.12.2023 № 0200-0902-5/120832 повідомив про виконання рішення суду за ВП № 73386463. Зокрема зазначив, що на виконання рішення суду від 28.09.2023 у справі № 120/114329/23 головним управлінням проведено розрахунок пенсії стягувача, який станом на 01.07.2021 склав 29167,25 грн. та донараховано стягувачу кошти в сумі 16000 грн. за період з 01.07.2021 по 28.02.2022. В подальшому з 01.03.2022 розмір пенсії стягувача становить 30970,67 грн. відповідно до судового рішення від 25.08.2022 у справі № 120/5227/22, яким зобов'язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром.
11.12.2023 вимогою державного виконавця зобов'язано боржника у строк до 20.12.2023 надати до відділу докази фактичного виконання судового рішення, з урахуванням того, що у рішенні від 28.09.2023 по справі № 120/11432/23 суд наголошував на неможливості обмеження розміру пенсії позивача.
Листом від 19.12.2023 № 0200-0902-5/126743 відповідач повідомив про виконання рішення суду в межах покладених судом зобов'язань. Боржник вказав, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/11432/23 надавалась оцінка спірним правовідносинам щодо здійснення перерахунку та виплаті пенсії стягувачу без її обмеження максимальним розміром саме з 01.07.2021. Тобто предметом розгляду у даній справі були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті.
Разом з тим, відповідно до судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.08.2022 у справі № 120/5227/22 з урахуванням нарахованої індексації у 2022 році, розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2022 становить - 30970,67 грн., а з 01.03.2023 - 32470,67 грн.
Боржник зазначив, що розмір виплачуваної пенсії в судовому рішенні не встановлювався та вказує, що у разі не визначення судом порядку проведення перерахунків в подальшому, застосовується норми законодавства, які були чинні на час, з якого проводився перерахунок пенсії.
Відповідач дійшов висновку, що рішення суду виконано неналежно, оскільки боржник на виконання вказаного рішення суду мав би здійснити перерахунок з 01.07.2021, а не на 01.07.2021 (так як стверджує боржник) і як мінімум до набрання рішенням суду по справі №120/11432/23 законної сили, а саме до 31.10.2023, а не до 01.03.2022, при цьому, боржником не обґрунтовано чому саме до 01.03.2022.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бертман Р.П. від 22.12.2023 в рамках виконавчого провадження № 73386463 на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. у зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин і зобов'язано останнього протягом десяти робочих днів виконати рішення.
Вважаючи постанову про накладення штрафу від 22.12.2023 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно з частин 2 та 3 статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 3 Закону України від 2.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктами 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина 6 статті 26 Закону № 1404-VIII).
Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанова від 22.12.2023 про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. винесена відповідачем на підставі статей 63, 75 Закону № 1404-VIII із мотивів невиконання судового рішення.
За змістом ч. 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відтак, з аналізу вказаних норм вбачається, що Законом № 1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При цьому поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Так, оскаржувана постанова про накладення штрафу від 22.12.2023 винесена саме з огляду на висновки головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі № 120/11432/23, з чим позивач не погоджується.
Отже, у межах заявленого спору необхідно встановити факт виконання чи невиконання виконавчого листа № 120/11432/23, виданого 16.11.2023 Вінницьким окружним адміністративним судом.
Як встановлено судом раніше, обсяг обов'язків покладених на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням суду у справі № 120/11432/23 охоплював вчинення Головним управлінням дій спрямованих на перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 без обмеження максимального розміру виплати, яка в свою чергу була обмежена внаслідок нарахування доплати до пенсії стягувача у розмірі 2000 грн., саме з 01.07.2021.
Відповідач, виконуючи рішення суду у справі № 120/11432/23, здійснив перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.07.2021, однак за період з 01.03.2022 по 28.02.2023 повторно застосував обмеження максимального розміру пенсії, зафіксувавши розмір до виплати на рівні 30970,67 грн., а з 01.03.2023 на рівні 32470,67 без нарахованої щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн.
Суд у рішенні від 28.09.2023 по справі № 120/11432/23 суд вказував про таке "... питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром було предметом судового розгляду у справах №120/7323/21-а, №120/5227/22, №120/2992/23 і ухвалені в цих справах рішення суду мають преюдиційний характер для правовідносин між сторонами. Серед іншого це означає, що під час проведення наступних перерахунків пенсії позивача пенсійний орган не вправі застосовувати обмеження максимального розміру пенсії з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішення, що набрало законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач провів з 01.07.2021 року нарахування позивачеві щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14.07.2021 року, внаслідок чого розмір пенсійної виплати склав 34470,67 грн. Однак з розрахунку пенсії встановлено, що фактично до виплати з 01.07.2021 позивачу визначена пенсія у розмірі 32470,67 грн.".
У рішенні від 28.09.2023 по справі № 120/11432/23 суд також звернув увагу, що чинним законодавством України не визначено жодних законних підстав для обмеження пенсії позивача розміром нарахованим, на виконання рішення суду, при цьому, рішення суду у справах №120/7323/21-а, №120/5227/22, №120/2992/23 та наведені у них висновки залишаються обов'язковими для виконання (врахування) відповідачем.
Тобто, не дивлячись на обґрунтованість та зрозумілість рішення суду в якому вказано про неможливість обмеження максимальним розміром пенсії позивача, відповідач, зафіксувавши розмір пенсії сумою 30970,67 грн. у періоді з 01.03.2022 по 28.02.2023, та з 01.03.2023 у сумі 32470,67 грн фактично обмежив розмір пенсії позивача що є порушенням прав останнього, підтверджених рішенням суду, що набуло законної сили.
Представником позивача не наведено нормативно - правового чи підзаконного акту, яким передбачено вчинення дій з перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок, як і не вказано правового обґрунтування, що б дозволяло та надавало право суб'єкту владних повноважень не виконувати судове рішення, трактуючи зміст його резолютивної частини на власний розсуд.
Натомість позивач у період з березня 2022 по березень 2023 року без достатніх на те підстав переглянув розмір перерахованої пенсії ОСОБА_1 , застосувавши обмеження максимального розміру пенсії стягувача та зафіксувавши його на рівні 30970,67 грн, тоді як до виплати належала сума 32470,67 грн, а з 01.03.2023 на рівні 32470,67, тоді коли до виплати належала сума 34470,67 грн, що призвело до неповного виконання рішення суду у справі № 120/11432/23.
Тобто, не дивлячись на обґрунтованість та зрозумілість рішення суду, відповідач, фактично обмежив розмір пенсії позивача, що є порушенням прав останнього, підтверджених рішенням суду, що набуло законної сили.
Зазначене свідчить про невиконання позивачем рішення суду без поважних причин та, як наслідок, про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови від 22.12.2023 про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 73386463.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.
Відтак, відповідачем правомірно, з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову від 22.12.2023 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу в сумі 5100,00 грн за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 73386463.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.