Справа № 733/1864/23 Суддя (судді) першої інстанції: Овчарик В.М.
31 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Піскунова О.Ю.
пр-к позивача Бондар Я.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача: інспектор управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту Патрульної поліції Савенчук Олег Олегович про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту Патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача: інспектор управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту Патрульної поліції Савенчук Олег Олегович, - в якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8090084 від 06 листопада 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1700 грн.
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові, та фактично зводяться до незгоди позивача з рішенням суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31 січня 2024 року.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 31 січня 2024 року о 10:20 у справі №733/1864/23 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».
Представник позивач у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.
У судове засідання відповідач та третя особа не з'явилися та явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою інспектора УПП в Чернігівській області Савенчука А.І. серії ЕАТ № 8090084 від 06.11.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом 06.11.2023 року о 15-57 год у населеному пункті с. Єрків, позначеному дорожнім знаком 5.49 на білому фоні, рухався зі швидкістю 116 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 50 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCam LTI 20/20 ТС 0011115 (а.с. 6, 9, 76).
Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних приладів, з якою було ознайомлено ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з прийнятим суб'єктом владних повноважень рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 122 КУпАП, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 8090084 від 16.11.2023, складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч. 4 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що 06 листопада 2023 року позивач, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номерний знак НОМЕР_1 , в с.Єрків Козелецького району Чернігівської області, дорога М01, 73 км, рухався зі швидкістю 116 км/год, чим порушив пункт 12.4 ПДР України, порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволено швидкість не більше 50 км/год).
Згідно п. 12.4 ПДР загальні обмеження швидкості поширюються на всю територію України, згідно яких у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю 50 км/год. Таке обмеження стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» та скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту».
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
В даному випадку перевищення швидкості зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху ТЗ TruCam LTI 20/20 ТС001115.
Колегія суддів зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam LTI» 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.
Колегія суддів зазначає, що прилад TruCam LT1 20/20 № ТС001115 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.
Проведення повірки вказаного приладу передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/27775, що прилад TruCam LTI 20/20 серійний № ТС1115 є придатним до застосування і відповідає необхідним вимогам. Дане свідоцтво чинне до 02 червня 2024 року.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказуючи правомірність винесеної постанови, представник відповідача надав суду диск з відеозаписом та фото з приладу TruCam LTI 20/20 серійний № ТС1115.
Так, на відеозаписі зафіксовано рух автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номерний знак НОМЕР_1 , швидкість руху (116 км/год), а також відображено місце вчинення правопорушення.
Посилання представника позивача на ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», яка на його думку, забороняє використовувати технічні прилади у ручному режимі, судом першої інстанції правильно відхилено, оскільки дана стаття стосується техніки, яка працює в автоматичному режимі, а прилад TruCam LTI 20/20 за своїми технічними характеристиками може працювати також і в ручному режимі.
Крім того, під час розгляду справи позивача було ознайомлено з усіма правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. Позивач мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень в користуванні правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, під час розгляду справи не було.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність використання відповідачем приладу «TruCam LTI 20/20».
Також, судом першої інстанції установлено, що листом директора «Представництва АЗРВІРТ ММС» від 28.11.2023 року № 123/11 зазначено, що станом на 01.11.2023 року були встановлені дорожні знаки 5.49 «Початок населеного пункту» з обох боків в с. Єрків Чернігівської області (а.с. 89).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.
Наразі, беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що вчинення позивачем порушення п.12.4 ПДР підтверджено належними і допустимими доказами.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності постанови по справі про адміністративне правопорушення від 06 листопада 2023 серії ЕАТ № 8090084, відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 31.01.2024р.)