Справа № 761/25305/22
31 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 09.11.2022 ГУ ДПС у м.Києві про накладення на позивача адміністративного стягнення, винесену на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №15145 від 07.11.2022 та акту фактичної перевірки №34106/26/15/07/ НОМЕР_1 (бланк 004312) від 01.11.2022 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 21 серпня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м.Києві залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 21 серпня 2023 року залишено без змін.
Позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про судові витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки судом не було здійснено їх розподіл.
Враховуючи, що судове рішення суду апеляційної інстанції було ухвалено в порядку письмового провадження, згідно з ч.3 ст.252 КАС України питання про ухвалення додаткового рішення також підлягає вирішенню в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2022 між позивачем та адвокатом Вакуленком С.В. укладено договір №05/22/12-ФО про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту, в тому числі у статусі позивача під час розгляду справ в адміністративних судах.
Додатком №1 до вказаного договору сторонами погоджено, що розмір гонорару адвоката складає 5470,00 грн за 1 годину надання правової (правничої) допомоги.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №9 від 30.10.2023 адвокат Вакуленко С.В. надав ОСОБА_1 правову допомогу щодо:
- вивчення, правовий аналіз матеріалів та надання правового висновку щодо обґрунтованості апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 р. у справі № 761/25305/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - 0,3 год вартістю 1641,00 грн;
- складення Відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 р. у справі № 761/25305/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - 0,7 год. вартістю 3829,00 грн.
У вказаному акті зазначено, що з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта розмір винагороди за надання правової допомоги за договором становить 5470,00 грн із розрахунку 2470,00 грн/год.
Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.
В наданому позивачем акті приймання-передачі наданих послуг №9 від 30.10.2023 зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, в чому вони полягали, кількість витраченого на них часу та вартість наданих послуг, тобто він є належним доказом, що детально описує надані послуги з правової допомоги позивачу.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
Відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому зазначив, що вартість наданих послуг становить 32% від суми стягнення, застосованого контролюючим органом до позивача, тобто заявлений до відшкодування розмір витрат є неспівмірним. Також відповідач звертав увагу, що в судовому порядку розглядаються понад 20 ідентичних справ, в тому числі за позовами головного бухгалтера ТОВ «ОТК «Європлюс» Мілевської І.В. про скасування постанов ГУ ДПС у м.Києві про накладення адміністративних стягнень, що на переконання відповідача спростовує витрачання часу на складання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки здійснюється лише формальна зміна реквізитів. Крім того, відповідач вказав на відсутність доказів на підтвердження фактичного понесення витрат на правничу допомогу позивачем.
Вирішуючи питання щодо дослідження заявлених до відшкодування судових витрат на правничу допомогу на предмет їх співмірності у відповідності до ч.5 ст.134 КАС України, колегія суддів звертає увагу, що вказана справа належить до окремої категорії справ щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності та є справою незначної складності, в той же час, позивачем оскаржувалось рішення відповідача, яким до неї було застосовано штрафну санкцію у розмірі 17000,00 грн.
В той же час, правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Вакуленком С.В. на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги №1393028 від 11.05.2023, який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4322/10 від 27.10.2010, відзив на апеляційну скаргу підготовлений, підписаний і поданий до суду саме адвокатом Вакуленком С.В. Тобто позивачу надавалась кваліфікована правова допомога. Визначена сторонами вартість наданої правової допомоги на рівні 5470,00 грн є меншою ніж встановлена ст.8 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата, яка з 01.01.2023 визначена на рівні 6700,00 грн та є встановленим законом мінімально допустимим розміром оплати праці і державною соціальною гарантією.
При цьому, суд враховує, що в силу п.1 ч.3 ст.134 КАС України розподілу підлягають судові витрати на правничу допомогу в розмірі вартості, що сплачена або підлягає сплаті.
Тобто, відсутність доказів оплати позивачем послуг з наданої правової допомоги не звільняє його від обов'язку здійснення такої оплати за умовами договору про надання правової (правничої) допомоги №05/22/12-ФО від 05.12.2022.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Отже, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, беручи до уваги співмірність заявлених до відшкодування витрат із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим адвокатом часом та обсягом виконаних робіт, з огляду на не доведеність неминучості та обґрунтованості понесення позивачем витрат, враховуючи, що відповідачем належним чином не обґрунтовано в чому саме полягає нерозумність витрат на правничу допомогу, приймаючи до уваги позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), за встановлених обставин, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5470,00 грн є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору та виконаним адвокатом обсягом робіт, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі.
За таких обставин, беручи до уваги, що судове рішення ухвалено на користь позивача, з урахуванням надання належних доказів, які свідчить про понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, беручи до уваги недоведення відповідачем неспівмірності заявлених витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови, якою здійснити розподіл судових витрат на правничу допомогу шляхом стягнення їх за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 252, 325 КАС України, колегія суддів
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5470,00 грн (п'ять тисяч чотириста сімдесят грн 00 коп.).
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст додаткової постанови складено 31 січня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма