Справа № 357/10612/23
31 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюк Любомира Миколайовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюк Л.М., в якому просила скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00013401 від 04.08.2023, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. на підставі ч.2 ст.132-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00013401 від 04 серпня 2023 року, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. на підставі ч.2 ст.132-1 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.132-1 КУпАП закрито.
Позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 536,80 і за подання апеляційної скарги в сумі 805,20 та на правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 4500,00 грн та 3500,00 грн відповідно, оскільки судом не було здійснено їх розподіл.
Враховуючи, що судове рішення суду апеляційної інстанції було ухвалено в порядку письмового провадження, згідно з ч.3 ст.252 КАС України питання про ухвалення додаткового рішення також підлягає вирішенню в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що при подачі позовної заяви до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 536,80 грн, що підтверджується квитанцією №2482-0548-1500-7959 від 07.09.2023 (а.с.38), а за подання апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 805,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №553 від 28.11.2023.
Беручи до уваги, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 апеляційну скаргу та позовні вимоги задоволено, однак не змінено розподіл судових витрат, тобто не вирішено питання про судові витрати, колегія суддів доходить висновку щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення про присудження за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі, понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, а саме, за подання до суду першої інстанції даного позову в сумі 536,80 грн та до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги в сумі 805,20 грн.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Глущенко А.М. (після зміни прізвища - Шевченко А.М. ) укладено договір від 16.08.2023 №102/23 про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар адвоката на умовах погоджених додатковою угодою (а.с.11-12).
Додатковою угодою №1 від 22.08.2023 до вказаного вище договору сторонами узгоджено, що адвокат зобов'язується здійснити підготовку та подання до суду адміністративного позову щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АА №00013401 від 04.08.2023, а також здійснити представництво клієнта у межах відповідної судової справи в судах першої та апеляційної інстанції. Гонорар адвоката визначається сторонами в фіксованому розмірі та становить: 4500,00 грн - за підготовку та подання позовної заяви, підготовку та подання при потребі заяв/клопотань з процесуальних питань, а також заперечення проти заяв і клопотань, здійснення представництва Клієнта в суді першої інстанції в разі розгляду справи з проведенням судових засідань; 3500,00 грн - за здійснення представництва та захисту інтересів клієнта, в тому числі подання процесуальних документів та/або заяв по суті, в межах судового провадження щодо перегляду справи в апеляційному порядку (а.с.57).
Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг №1 від 22.08.2023 сторони погодили, що адвокатом були надані послуги зі збору та підготовки позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови серії АА №00013401 від 04.08.2023 загальним обсягом 5 годин вартістю 4500,00 грн (а.с.59). Вказані послуги сплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №9315-5704-9694-6548 від 22.08.2023 (а.с.61).
Згідно з поданого до суду апеляційної інстанції акту здачі-приймання наданих послуг №2 від 25.01.2024 адвокатом надано позивачу послуги в Шостому апеляційному адміністративному суді в межах справи 357/10612/23 з підготовки та подання апеляційної скарги від 29.11.2023 на ріщення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2023 загальним обсягом 8 год. та вартістю 3500,00 грн. Проведення оплати за надані послуги в сумі 3500,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №9331-1479-6575-4808 від 25.01.2024.
Додатково матеріали справи містять копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001180 та серії КС №001180 та ордерів на надання правничої допомоги серії АІ №1444992 в суді першої інстанції та серії АІ №1502645 - в суді апеляційної інстанції, а також витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, в якому зазначено про зміну адвокатом Шевченко А.М. прізвища з Глущенко на Шевченко (а.с.12-13).
Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.
Отже, положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги, а тому визначення сторонами фіксованого розміру оплати за надані послуги (гонорар адвоката) у сумі 4500,00 грн в суді першої інстанції та 3500,00 грн в суді апеляційної інстанції звільняє від необхідності визначати в детальному описі витраченого адвокатом часу на кожну окрему дію, вчинену на виконання вказаного договору при надання позивачу правничої допомоги в рамках даної справи. При цьому, в поданих позивачем актах здачі-приймання наданих послуг №1 від 22.08.2023 та №2 від 25.01.2024 зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, тому вони є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
В матеріалах справи наявне клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому він просить відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу (а.с.133-137).
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для відмови в розподілі судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, є встановлення факту, що відповідні витрати не сплачені (не підлягали сплаті), не відповідають умовам договору, до суду не подано детального опису робіт (в разі встановлення погодинної ставки), а також при не підтвердженні факту надання відповідної правничої допомоги поданими до суду доказами.
Суд звертає увагу, що подані до суду докази в повному обсязі підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг із детальним описом виконаних робіт, залучення до надання правничої допомоги адвоката Глущенко А.М. (Шевченко А.М.), відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 16.08.2023 №102/23 з додатками.
Наведене свідчить про безпідставність вимог Державної служби України з безпеки на транспорті, викладених у запереченнях щодо відмови позивачу у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.
При цьому, відповідач не скористався своїм правом на подання належним чином обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу із визначенням розміру судових витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу.
У своєму клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач вказав про наявність сумнівів у заявлених витратах на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано детального переліку послуг, в якому б зазначався конкретний час, витрачений адвокатом на кожну окрему послугу (відповідний вид робіт).
Разом з тим, як зазначалось судом вище, оскільки між позивачем та адвокатом було узгоджено фіксовану суму гонорару за надану правничу допомогу, відсутні підстави для подання детального розрахунку і його відсутність не перешкоджає розподілу заявлених до відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
Посилання відповідача на прогнозовану інфляцію та обмежене фінансування державних органів з Державного бюджету не можуть позбавляти фізичну особу законодавчо визначеного права на відшкодування судових витрат у формі витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо дослідження заявлених до відшкодування судових витрат на правничу допомогу на предмет їх співмірності у відповідності до ч.5 ст.134 КАС України, колегія суддів звертає увагу, що вказана справа належить до окремої категорії справ щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності та є справою незначної складності, в той же час, позивачем оскаржувалось рішення відповідача, яким до неї було застосовано штрафну санкцію у розмірі 8500,00 грн.
В той же час, правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Глущенко А.М. (Шевченко А.М.) на підставі ордерів про надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1444992 та серії АІ №1502645, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001180 від 15.08.2019, позовна заява та апеляційна скарга, а також інші процесуальні документа та зібрані у справі докази від імені позивача підготовлені, підписані і подані до суду саме адвокатом Глущенко А.М. (Шевченко А.М.) Тобто позивачу надавалась кваліфікована правова допомога. Визначена позивачем та адвокатом вартість наданої правової допомоги в суді першої інстанції в сумі 4500,00 грн та в апеляційній інстанції в сумі 3500,00 грн кожна окремо є меншою ніж встановлена ст.8 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата, яка з 01.01.2023 визначена на рівні 6700,00 грн та є встановленим законом мінімально допустимим розміром оплати праці і державною соціальною гарантією.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Отже, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, беручи до уваги співмірність заявлених до відшкодування витрат із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим адвокатом часом та обсягом виконаних робіт, з огляду на не доведеність неминучості та обґрунтованості понесення позивачем витрат, враховуючи, що відповідачем належним чином не обґрунтовано в чому саме полягає нерозумність витрат на правничу допомогу, приймаючи до уваги позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), за встановлених обставин, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, в тому числі в суді першої інстанції в розмірі 4500,00 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 3500,00 грн, є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору та виконаним адвокатом обсягом робіт, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі.
За таких обставин, беручи до уваги, що судове рішення ухвалено на користь позивача, з урахуванням надання належних доказів, які свідчить про понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, беручи до уваги недоведення відповідачем неспівмірності заявлених витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови, якою здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу шляхом стягнення їх за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, посадовою особою якої складено спірну постанову.
Керуючись ст.139, 252, 325 КАС України, колегія суддів
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м.Києв, вул.Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість грн 80 коп.), судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 805,20 грн (вісімсот п'ять грн 20 коп.), витрат на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 4500,00 грн чотири тисячі п'ятсот грн 00 коп.) та витрат на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 3500,00 грн (три тисячі п'ятсот грн 00 коп.).
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст додаткової постанови складено 31 січня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма