Справа № 320/2949/23
30 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Собківа Я.М.
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ хліб" про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ хліб" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ хліб" (далі - позивач, ТОВ "Торговий дім "Київ хліб) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило про визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 18 жовтня 2022 року №270530411 та від 18 жовтня 2022 року за №270550411.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року - залишено без змін.
17 січня 2024 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про винесення додаткового рішення, в якому представник позивача просив витрати по сплаті адвокатських послуг покласти на відповідача та надав докази понесених витрат.
29 січня 2024 року до суд від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про винесення додаткового рішення. Представник ГУ ДПС у м.Києві вважає, що розмір гонорару, зазначений у договорі про надання правової допомоги є необґрунтованим. Просить відмовити у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат в повному обсязі.
Дослідивши подані позивачем документи, колегія суддів вважає, що є підстави для прийняття додаткової постанови.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 16 січня 2024 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 статті 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року.
В той же час, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Водночас, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що 26 жовтня 2022 року між Адвокатським бюро Євгена Симбірцева в особі Керуючого, адвоката Симбірцева Євгена Вікторовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ хліб", як клієнтом, укладено Договір (далі - Договір) про надання правової допомоги №26/10/2022.
Відповідно до п. 1.1 Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов'язання надавати необхідні послуги захисту, надання іншої правової допомоги та представництво інтересів Клієнта щодо оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві №270530411 та №270550411 від 18.10.2022 на загальну суму 7 191 863, 80 грн.
Згідно з п. 5.1. за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт сплачує Адвокатському бюро суму адвокатського гонорару у розмірі 200 000, 00 грн.(двісті тисяч) в строк протягом 15 робочих днів з дня підписання акту прийняття виконання послуг за результатами розгляду справи щодо оскарження податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС у м.Києві №270530411 та №270550411 від 18.10.2022 на загальну суму 7 191 863, 80 грн за кожну інстанцію окрему.
Таким чином, гонорар адвоката Симбірцева Є.В. за підготовку відзиву на апеляційну скаргу та представництво інтересів Клієнта в Шостому апеляційному адміністративному суді у справі № 320/2949/23 склав 200 000, 00 грн.(двісті тисяч).
Отже, позивачем у відповідності до вимог КАС України були надані всі встановлені та необхідні документи для стягнення витрат на правову допомогу.
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 статті 134 КАС України).
Згідно п. 4 ч. 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п.п. 9 та 6 ч. 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, за позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Також при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
Судом проаналізовано зміст наданих позивачем документів щодо підтвердження обґрунтованості заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та зазначено, що надані докази свідчать про невідповідність заявленої до стягнення суми витрат встановленим ч. 5 статті 134 КАС України критеріям з огляду на складність та об'єм виконаної роботи в суді апеляційної інстанції.
Зокрема, судом враховано, що при складанні представником відзиву на апеляційну скаргу, ним було повторно досліджено обставини справи, проаналізовано зміст рішення суду першої інстанції та наведено практику Верховного суду, яку він вже зазначав в позовній заяві. При цьому ніяких додаткових заяв та клопотань по суті справи позивачем не заявлялося. З матеріалів справи вбачається, що під час її розгляду в суді апеляційної інстанції відбулось лише одне судове засідання, в якому представник позивача підтримав позицію Клієнта.
Відтак, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу із розглядуваним спором, оскільки предмет спору у справі не є надто складним, містить лише два епізода спірних відносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, кількість проведених судових засідань є мінімальною.
Таким чином, враховуючи категорію складності даної справи, незначний час, витрачений адвокатом на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, лише одне відкрите судове засідання, в якому брали участь сторони, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на правову допомогу, які позивач просить компенсувати, не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, у зв'язку з чим вважає, що присудженню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ хліб" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ хліб" судових витрат на оплату правничої допомоги у розірі 10 000,00 грн, понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 241, 242, 252, 325, 329, 382 КАС України суд,
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ хліб" про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ хліб" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління ДПС в м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ хліб" (код ЄДРПОУ 44375369 адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 64, рахунок за стандартом ІВА№ НОМЕР_1 в АТ «АСВІО БАНК» м. Чернігів) витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків