Справа № 640/25550/21 Головуючий у 1 інстанції: Кузьменко А.І.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
30 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кобаля М.І.
Кузьмишиної О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:
- визнати протиправною відмову відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - у призначенні позивачу пенсії за віком у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 10 червня 1977 року по 24 серпня 1978 року на Ясинуватському машинобудівному заводі, з 06 березня 1979 року по 31 грудня 1981 року на Донецькій ордена Леніна залізній дорозі станція Ясинувата, з 28 січня 1982 року по 29 листопада 1997 року на Ясинуватському машинобудівному заводі (з 17 січня 1995 року - Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод", з 01 березня 1998 року по 25 листопада 1998 року - період перебування на обліку в Ясинуватському міському центрі зайнятості Донецької області, як безробітної;
- зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві - зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії за віком періоди роботи з 10 червня 1977 року по 24 серпня 1978 року на Ясинуватському машинобудівному заводі, з 06 березня 1979 року по 31 грудня 1981 року на Донецькій ордена Леніна залізній дорозі станція Ясинувата, з 28 січня 1982 року по 29 листопада 1997 року на Ясинуватському машинобудівному заводі (з 17 січня 1995 року - Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод", з 01 березня 1998 року по 25 листопада 1998 року - період перебування на обліку в Ясинуватському міському центрі зайнятості Донецької області, як безробітної та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03 серпня 2021 року відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 10 червня 1977 року по 24 серпня 1978 року на Ясинуватському машинобудівному заводі, з 06 березня 1979 року по 31 грудня 1981 року на Донецькій ордена Леніна залізній дорозі. Станція Ясинувата, з 28 січня 1982 року по 29 листопада 1997 року на Ясинуватському машинобудівному заводі (з 17 січня 1995 року - Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод"), з 01 березня 1998 року по 25 листопада 1998 року - період перебування на обліку в Ясинуватському міському центрі зайнятості Донецької області, як безробітної.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії за віком періоди роботи з 10 червня 1977 року по 24 серпня 1978 року на Ясинуватському машинобудівному заводі, з 06 березня 1979 року по 31 грудня 1981 року на Донецькій ордена Леніна залізній дорозі. Станція Ясинувата, з 28 січня 1982 року по 29 листопада 1997 року на Ясинуватському машинобудівному заводі (з 17 січня 1995 року - Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод"), з 01 березня 1998 року по 25 листопада 1998 року - період перебування на обліку в Ясинуватському міському центрі зайнятості Донецької області, як безробітної.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування періодів роботи позивача з 10 червня 1977 року по 24 серпня 1978 року на Ясинуватському машинобудівному заводі, з 06 березня 1979 року по 31 грудня 1981 року на Донецькій ордена Леніна залізній дорозі. Станція Ясинувата, з 28 січня 1982 року по 29 листопада 1997 року на Ясинуватському машинобудівному заводі (з 17 січня 1995 року - Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод"), з 01 березня 1998 року по 25 листопада 1998 року - перебування на обліку в Ясинуватському міському центрі зайнятості Донецької області, як безробітної до загального страхового стажу ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що, згідно наданих позивачем документів про стаж, загальний страховий стаж складає 08 років 06 місяців 26 днів. До страхового стажу не зараховані періоди роботи трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки, титульний лист трудової книжки заповнений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме, в графі «дата народження» вписана не повна дата народження (зазначенні тільки рік народження). Оскільки відсутній необхідний страховий стаж (25 років), позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 03.08.2021.
12 травня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у яких підтримує позицію суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року прийнято справу № 640/25550/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії до свого провадження (суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року продовжено строк розгляду справи за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії- на строк достатній для всебічного та повного розгляду справи.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком.
Листом від 26 серпня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по заяві від 03 серпня 2021 року.
Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За приписами частини першої ст. 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами частини 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637).
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення 10 червня 1977 року) підтверджується, що позивач в період з 10 червня 1977 року по 24 серпня 1978 року працювала на Ясинуватському машинобудівному заводі, з 06 березня 1979 року по 31 грудня 1981 року працювала на Донецькій ордена Леніна залізній дорозі станція Ясинувата, з 28 січня 1982 року по 29 листопада 1997 року працювала на Ясинуватському машинобудівному заводі (з 17 січня 1995 року - Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод"), з 01 березня 1998 року по 25 листопада 1998 року - перебувала на обліку в Ясинуватському міському центрі зайнятості Донецької області, як безробітна (а.с. 15-17)
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.08.2021 №2600-0212-8/135400, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідач виходив з того, що страховий стаж позивача становить 8 років 6 місяців 26 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки, титульний лист трудової книжки заповнений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в графі «дата народження» вписана не повна дата народження (зазначений тільки рік народження) (а.с. 13).
З даного приводу, слід зазначити наступне.
На момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20 червня 1974 року № 162.
За приписами п. 2.2 Інструкції № 162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
У відповідності до п. 2.4 Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
В силу вимог пункту 2.11 Інструкції № 162, першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Згідно пункту 2.3 Інструкції №162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Як вказав Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 вересня 2021 року у справі №300/860/17, за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Щодо доводів апелянта про те, що титульний лист трудової книжки заповнений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме, в графі «дата народження» вписана не повна дата народження (зазначенні тільки рік народження), то колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 06 квітня 2022 року у справі № 607/7638/17 та від 30 вересня 2021 року у справі №300/860/17 сформулював такий правовий висновок:
« працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії».
Слід зазначити, що записи у трудовій книжці позивача зроблені чітко та розбірливо.
Разом з тим, апелянтом не надано належних доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а лише вказується про неналежне оформлення трудової книжки, як формальну підставу для відмови у зарахуванні.
Колегія суддів наголошує на тому, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
При цьому, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 19.12.2019 року у справі №307/541/17.
Враховуючи вищезазначене, неточності при заповненні трудової книжки позивача, що не стосуються відомостей про періоди її роботи (тобто трудового стажу), не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу відповідних періодів роботи, підтверджених належними записами в трудовій книжці.
Доводи апелянта про те, що позивачу необхідно надати уточнюючі довідки з підприємств з підтвердженням періодів роботи, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
З аналізу положень Порядку №637 вбачається, що будь-які довідки на підтвердження страхового стажу мають надаватися особою, що подала заяву про призначення пенсії, лише за умови відсутності трудової книжки, відсутності у трудовій книжці відповідних записів про періоди роботи або наявність у трудовій книжці неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Разом з тим, у даному випадку, такі обставини відсутні, оскільки, у ОСОБА_1 наявна трудова книжка, у якій вказано всі періоди роботи та відповідачем не надано доказів, що такі записи містять неправильні чи неточні відомості про періоди роботи.
Крім того, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись відповідні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду роботи позивача.
Також, безпідставними є доводи апелянта про те, що позивач мала звертатися до суду для встановлення факту належності трудової книжки з метою подальшого підтвердження страхового стажу, оскільки, відповідно до пункту 26 Порядку №637, в судовому порядку встановлюється факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, виключно за умови, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що періоди роботи позивача з 10 червня 1977 року по 24 серпня 1978 року на Ясинуватському машинобудівному заводі, з 06 березня 1979 року по 31 грудня 1981 року на Донецькій ордена Леніна залізній дорозі станція Ясинувата, з 28 січня 1982 року по 29 листопада 1997 року на Ясинуватському машинобудівному заводі (з 17 січня 1995 року - Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод", з 01 березня 1998 року по 25 листопада 1998 року - період перебування на обліку в Ясинуватському міському центрі зайнятості Донецької області, як безробітної підлягають зарахуванню до загального страхового стажу.
Як наслідок, судом першої інстанції обґрунтовано зобов'язано відповідача врахувати вказані вище періоди роботи позивача до загального стажу та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування період роботи позивача з 10 червня 1977 року по 24 серпня 1978 року на Ясинуватському машинобудівному заводі, з 06 березня 1979 року по 31 грудня 1981 року на Донецькій ордена Леніна залізній дорозі сСтанція Ясинувата, з 28 січня 1982 року по 29 листопада 1997 року на Ясинуватському машинобудівному заводі (з 17 січня 1995 року - Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод"), з 01 березня 1998 року по 25 листопада 1998 року - період перебування на обліку в Ясинуватському міському центрі зайнятості Донецької області, як безробітної.
Доводи апелянта про втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу є безпідставними, оскільки, судом першої інстанції зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування періодів роботи позивача до її загального страхового стажу.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кобаль М.І.
Кузьмишина О.М.