31 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/8439/23
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
повний текст судового рішення
складено 19.09.2023, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 по справі №400/8439/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4, Міністерства оборони України про визнання протиправним витягу з протоколу від 22.12.2022 №314 щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги
07.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просила суд:
- визнати протиправним витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 314 від 22.12.2022 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно направити заяву з доданими документами ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її рідного брата ОСОБА_2 , з яким вони проживали однією сім'єю та вели спільне господарство.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 . Як стверджує ОСОБА_1 , вона разом із своїм братом вели спільне господарство. Позивачка наголошує, що з початком військової агресії російської федерації проти України ОСОБА_2 став на захист своєї держави. Однак, 13.08.2022, під час виконання бойового завдання, її брат загинув. На думку ОСОБА_1 , вона має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що позивачкою не подано доказів на підтвердження наявності у неї права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
ІНФОРМАЦІЯ_4 з позовними вимогами також не погоджується та уважає їх необґрунтованими, оскільки з поданих ОСОБА_1 документів не убачається, що остання була членом сім'ї загиблого ОСОБА_2 або перебувала на його утриманні.
Міністерством оборони України до суду першої інстанції подано письмові пояснення у яких учасник справи ставить під сумнів перебування ОСОБА_1 на утриманні брата - ОСОБА_2 . Також, як зазначає третя особа, позивачкою документально не підтверджено того, що вона не перебуває у шлюбі. На думку Міноборони, рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсованих сум №314 від 22.12.2022 є цілком правомірним та обґрунтованим.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 у справі №400/8439/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно оформити документи для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її брата ОСОБА_2 , з яким вона спільно проживала, була пов'язана спільним побутом та мала взаємні права та обов'язки, тобто була членом його сім'ї, та надіслати їх ІНФОРМАЦІЯ_7.
В решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вищевказане рішення окружний адміністративний суд виходив із того, що ОСОБА_1 та її брат - ОСОБА_2 проживали спільно, були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права і обов'язки, тобто були членами однієї сім'ї, а тому позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_7 подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину рішення та ухвали у відповідній частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги учасник справи зазначає, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. На думку третьої особи, матеріали справи не містять доказів на підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також, як уважає ІНФОРМАЦІЯ_4, позивачка не перебувала на утримані ОСОБА_2 , адже вона працювала та отримувала заробітну плату.
01.11.2023 Міністерством оборони України до П'ятого апеляційного адміністративного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що позивачка не входить до кола осіб, які мають право на отримання одноразової допомоги у зв'язку із загибеллю її брата - ОСОБА_2 .
Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом ОСОБА_1 до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивачка повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 19.09.2023. Натомість, на думку ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_4 є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, які наведено в оскаржуваному судовому акті.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга учасника справи задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що за наслідком розгляду відповідного звернення ОСОБА_1 з доданими документами, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення щодо повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Означене рішення викладено в протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.12.2022 №314.
Як установлено апеляційним судом, підставою прийняття такого рішення слугувала неможливість встановлення комісією чи є повнолітня сестра загиблого непрацездатною (особою з інвалідністю) і чи перебувала вона на утриманні ОСОБА_2 , чи має ОСОБА_1 власну сім'ю, чи проживала вона разом із своїм братом, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов'язки.
Уважаючи своє право на отримання одноразової грошової допомоги порушеним, позивачка за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено випадки за наявності яких одноразова грошова допомога призначається і виплачується.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги наведено у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із вказаною нормою у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Статтею 262 Сімейного кодексу України встановлено, що сестра, брат, мачуха, вітчим мають право на самозахист своїх малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки.
Сестра, брат, мачуха, вітчим мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Згідно із частиною другою статті 264 Сімейного кодексу України повнолітні брати, сестри, пасинки, падчерки зобов'язані піклуватися про брата, сестру, вітчима, мачуху, які виховували їх та надавали їм матеріальну допомогу. Такий обов'язок мають особи і щодо тих, з ким вони проживали однією сім'єю до досягнення повноліття.
Системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що повнолітня сестра має право на самозахист свого неповнолітнього брата, а брат, у свою чергу, після досягнення повноліття, - піклуватися про сестру, яка його виховала та надавала йому матеріальну допомогу. У такому випадку повнолітні брат і сестра мають взаємні права та обов'язки.
Як убачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були рідними сестрою і братом, що підтверджується відомостями про їх батьків, які вказано у свідоцтві про народження ОСОБА_1 від 26.07.1994 серія НОМЕР_1 та свідоцтві про народження ОСОБА_2 від 14.05.1998 серія НОМЕР_2 .
Позивачка та її брат мають рідну тітку ОСОБА_3 (сестра батька), що підтверджується відомостями з її паспорта громадянина України, свідоцтвом про народження від 11.09.1954 серія НОМЕР_3 , свідоцтвом про укладення шлюбу від 21.08.1976 серія НОМЕР_4 , а також свідоцтвом про народження ОСОБА_4 від 26.06.1984 серія НОМЕР_5 .
Матір позивачки - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть від 17.05.2005 серія НОМЕР_6 ), а батько - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть (повторно) від 26.08.2022 серія НОМЕР_7 ).
Таким чином, у віці 17 років ОСОБА_2 став дитиною-сиротою, а позивачка в цей час вже була повнолітньою.
У судовому засіданні 19.09.2023 Миколаївським окружним адміністративним судом з'ясовано, що до досягнення ОСОБА_2 повноліття його виховуванням та матеріальним забезпеченням займалась сестра - ОСОБА_1 .
Означене булло підтверджено самою позивачкою та поясненнями свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Відповідно до довідки від 22.07.2014 № 1178 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі сім'ї з 2 осіб, включно з його сестрою ОСОБА_1 .
Згідно із довідкою про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру від 02.10.2019 № 307922-2019, позивачка з 08.09.1994 зареєстрована за місцем проживання: АДРЕСА_1 .
У лікарському свідоцтві про смерть від 15.08.2022 № 4170 зазначено, що ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за тією ж, що й зареєстровано позивачку.
Згідно пояснень позивачки та свідків судом першої інстанції з'ясовано, що позивачка з братом за місцем реєстрації не проживали з 2014 року. Натомість, вони разом фактично проживали:
- у 2014-2017 роках в гуртожитку Надбузького професійного аграрного ліцею (с. Надбузьке, Миколаївський район, Миколаївська область);
- у 2017-2021 роках за адресою: АДРЕСА_2 ;
- у 2021-2022 роках за адресою: АДРЕСА_3 .
03.01.2021 між ОСОБА_2 (Орендар) з ОСОБА_7 (Орендодавець) укладено договір оренди квартири, відповідно до пунктів 1 і 2 якого брат позивачки як орендар отримав в оренду квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Строк дії договору встановлено до 03.01.2022. Контактною особою в розділі VI «Реквізити і підписи сторін» у договорі оренди квартири зазначено « ОСОБА_8 (сестра)».
На підтвердження виконання умов вищеозначеного правочину позивачкою до матеріалів справи додано акт приймання-передачі від 03.01.2021, який підписано сторонами. У вказаному документі також містяться відомості щодо номера телефону сестри орендаря - ОСОБА_1 .
Апеляційним судом установлено, що аналогічний номер позивачкою зазначено в позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу.
Отже, з урахуванням з'ясованих фактичних обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка та її брат проживали спільно.
Доказів зворотного ані відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, ані третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, до матеріалів справи не додано.
Згідно відомостей пункту 3 військового квитка ОСОБА_2 від 21.06.2019 серія НОМЕР_8 він не був одруженим.
Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 21.10.2022 у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян немає інформації щодо актових записів стосовно ОСОБА_2 про встановлення батьківства, про усиновлення, про шлюб, про народження, а стосовно позивачки - про шлюб.
З 03.05.2019 він проходив військову службу у Збройних Силах України відповідно до записів у пунктах 9, 17 і 19 його військового квитка серії НОМЕР_8 .
Відповідно до довідок АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» за період з 10.10.2020 по 05.03.2022 ОСОБА_2 регулярно перераховував із своєї банківської картки кошти на банківський рахунок своєї тітки ОСОБА_3 (227,5 тис.грн.), а 08.07.2022 - безпосередньо на банківський рахунок позивачки (75,0 тис.грн.).
Згідно показань свідків судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 та її брат спільно вели господарство, тобто мали спільні витрати, разом харчувалися, відпочивали, купували майно для спільного користування (для прикладу, купили дороговартісний телевізор), мали спільні витрати і спільний бюджет. Брат позивачки регулярно перерахував свої кошти за спільною домовленістю між ним, сестрою і їхньою рідною тіткою ОСОБА_3 на банківський рахунок тітки. За свідченнями позивачки і свідків зазначеною банківською карткою користувалася позивачка.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 та його сестра проживали спільно, були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки, тобто були членами однієї сім'ї.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув внаслідок військових дій, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 15.08.2022 № 4170 і довідкою про причини смерті від 15.08.2022.
Сповіщення сім'ї (близьких родичів) померлого (загиблого) від 15.08.2022 № 46/2022 про загибель ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслано на адресу позивачки. Свідоцтво про поховання ОСОБА_2 від 18.08.2022 № 37197 також видано позивачці.
Наказом командира військової частини НОМЕР_9 (по стройовій частині) від 24.09.2022 № 267 передбачено виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення, а також відображено відомості про його сестру - ОСОБА_1 .
Беручи до уваги наведене, апеляційний адміністративний суд уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про те, що ОСОБА_1 входить до переліку осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, адже в досліджуваній ситуації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були рідними братом та сестрою.
Відповідно до статті 26 Сімейного кодексу України рідні брат і сестра не можуть перебувати у шлюбі між собою.
З наведених підстав колегія суддів також уважає необґрунтованими посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 на правові висновки Верховного Суду, які викладено в постановах від 12.12.2019 у справі №466/3769/16, від 27.02.2019 у справі №522/25049/16-ц, від 11.12.2019 у справі №712/14547/16-ц, від 24.01.2020 у справі №490/10757/16-ц, адже в досліджуваних судом касаційної інстанції випадках позивачі та померлі особи не були братом та сестрою.
В контексті означеного слід також відмітити, що спірні правовідносини у таких справах взагалі не стосуються отримання братом/сестрою після військовослужбовця, який загинув, одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Твердження суб'єкта владних повноважень про те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , спростовується установленими фактичними обставинами справи.
На думку суду апеляційної інстанції не є юридично спроможними також посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 на те, що позивачка не перебувала на утримані ОСОБА_2 , адже вона працювала та отримувала заробітну плату.
В контексті вказаного апеляційний суд зауважує, що жодних доказів на підтвердження означеного скаржником до матеріалів справи не додано.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі твердження третьої особи.
Колегія суддів уважає за доцільне також акцентувати увагу на тому, що здійснюючи оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 по справі №400/8439/23, ІНФОРМАЦІЯ_4 не подано жодного доказу на спростування установлених судом першої інстанції обставин та зроблених висновків.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені учасником справи в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення окружним адміністративним судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 по справі №400/8439/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4, Міністерства оборони України про визнання протиправним витягу з протоколу від 22.12.2022 №314 щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко