25 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/8285/23
Головуючий суддя І інстанції - Тулянцева І.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року в адміністративній справі №160/8285/23 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, стягнення заробітної плати, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2022 року по 19.04.2022 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невиплати за період з 14.04.2022 по 19.04.2022 ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022.
Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період 14.04.2022 по 19.04.2022 включно в розмірі 1453.04 грн. за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022.
Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська обласна прокуратура, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції протиправно відхилив розрахунок середньоденної заробітної плати, що наданий обласною прокуратурою, зазначивши, що він складений за календарні місяці лютий та березень 2022 року, тобто ті, які передували поновленню на роботі, а не на момент незаконного звільнення.
Крім того, апелянтом зазначено, що Верховним Судом ухвалено постанову від 12.06.2023 у справі №160/22576/21, якою в задоволенні позовних вимог позивача про поновлення на посаді було відмовлено.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач з 2012 року працювала в органах прокуратури, в тому числі, з 2017 року призначена на посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3.
Згідно рішення П'ятнадцятої кадрової комісії №3315 від 13.09.2021 року, прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_2 неуспішно пройшла атестацію.
На підставі рішення кадрової комісії наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 19.10.2021 року №3316к позивачку звільнено з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органів прокуратури з 22.10.2021 року.
Вважаючи вказаний наказ та рішення кадрової комісії протиправними, позивачка звернулася до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №160/22576/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 року № 315 про неуспішне проходження прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички;
визнано протиправним та скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 19.10.2021 № 3316к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 та з органів прокуратури з 22.10.2021 року;
поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 з 23.10.2021 року;
стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23.10.2021 року по 13.04.2022 року у розмірі 43 227, 94 грн. (сорок три тисячі двісті двадцять сім гривень дев'яносто чотири копійки);
допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 20.04.2022 №415к скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 19.10.2021 №3316к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») з 22.10.2021; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органах прокуратури з 23 жовтня 2021 року.
За приписами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845, органами казначейства, при згоді Дніпропетровської обласної прокуратури, було виконано рішення суду в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 23.10.2021 по 13.04.2022 у розмірі 43227,94 (з урахуванням всіх виплат та зборів).
Позивач зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 2022 рік, що був нею сформований в електронному кабінеті платника податку Державної податкової служби України, встановлено, що її прийнято на роботу, однак фактично поновлено на посаді 20.04.2022.
23.02.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою, відповідно до якої просила надати інформацію, чи здійснювалося нарахування та виплата заробітної плати за період з 14.04.2022 по 19.04.2022, у разі відсутності виплати здійснити розрахунок за вказаний період.
Листом від 10.03.2023 №21-170ВИХ-23 Дніпропетровська обласна прокуратура повідомила заявника, що до відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури 04.10.2022 з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області надійшло повідомлення про безспірне списання коштів по справі №160/22576/21 про стягнення з на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 43227,94 грн. Вказане рішення суду виконано, зазначена сума після утримання обов'язкових платежів перерахована на користь заявника відповідно до меморіального ордеру №30 від 06.10.2022. Виконавчих документів про стягнення коштів на користь заявника за період з 14.04.2022 по 19.04.2022 до обласної прокуратури не надходило.
На переконання позивача, остання наділена правом на отримання середнього заробітку відповідно до статті 236 цього Кодексу за період з 14.04.2022 по 19.04.2022, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділена правом на отримання середнього заробітку за період 14.04.2022 по 19.04.2022 включно в розмірі 1453,04 грн. за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються постанови суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною 2 ст.372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
За приписами положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Відповідно ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Частиною 1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок КМУ № 100).
Згідно з п. 5 Порядку КМУ № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку КМУ № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
За змістом п. 10 Порядку КМУ № 100, обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Як свідчать встановлені обставини справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №160/22576/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 з 23.10.2021 року, стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23.10.2021 року по 13.04.2022 року у розмірі 43227.94 грн. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, на виконання судового рішення в частині поновлення позивача на роботі, наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 20.04.2022 №415к поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органах прокуратури з 23 жовтня 2021 року.
Відтак, з зазначених обставин вбачається, що затримка виконання судового рішення складає 4 робочих дні.
В свою чергу, відповідно до довідки про середньомісячну заробітну плату від 15.12.2021, що була предметом дослідження по справі №160/22576/21, середньомісячна плата позивача становить 7810,99 грн., у тому числі середньоденна заробітна плата складає - 363,26 грн.
Отже, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення складає 363,26 грн. х 4 робочих дні = 1453.04 грн.
При цьому, що стосується посилань відповідача на необхідність розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення на підставі календарних місяців, які передували поновленню на роботі, а саме лютий та березень 2022 року, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними та зазначає, що відповідач помилково вважає судове рішення про поновлення як «подію», яка визначає/змінює розрахунковий період, за яким обчислюється середня заробітна плата, яка підлягає стягненню відповідно до статті 236 КЗпП України. Такою «подією» є дата неправомірного звільнення й залишатиметься нею протягом усього часу затримки (зволікання) з виконанням судового рішення про поновлення.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 року по справі № 340/1916/22, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Що стосується посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 12.06.2023 у справі №160/22576/21, якою в задоволенні позовних вимог позивача про поновлення на посаді було відмовлено, як на відсутність правових підстав для стягнення середнього заробітку на підставі приписів ст. 236 КЗпП України, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
У постановах від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а, від 29 січня 2020 року у справі №820/2894/16, від 24 грудня 2020 року у справі №807/2434/15, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19 Верховний Суд, розтлумачивши приписи статті 236 КЗпП, дійшов висновку, що виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, зі сторони відповідача мала місце затримка виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022, допущеного до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді прокурора.
Одночасно з цим, постановою Верховного Суду від 12.06.2023 року касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури було задоволено.
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора було задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі №160/22576/21 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі № 160/22576/21 залишено без змін.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що незастосування статті 236 КЗпП у подібних випадках здатне потурати невиконанню судових рішень.
Також подібне правозастосування сприяє негативній практиці, за якої роботодавець зволікатиме з виконанням рішення про поновлення особи на роботі допоки апеляційний і касаційний суди не переглянуть справу.
У цьому контексті слід зважати й на те, що інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника. Цей інститут не заперечує можливості скасування в апеляційному чи касаційному порядку рішення, допущеного до негайного виконання, проте на стадії апеляційного й касаційного оскарження віддає перевагу інтересам працівника.
Зрештою, стаття 236 КЗпП не містить у собі застереження про те, що скасування рішення про поновлення на роботі звільняє роботодавця від обов'язку оплатити працівнику вимушений прогул при затримці його виконання.
На підставі цих обставин і міркувань, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі, факт подальшого скасування цього рішення в касаційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов'язку здійснити таку виплату.
Інакше застосування статті 236 КЗпП може нівелювати принцип обов'язковості судового рішення та процесуальний інститут звернення рішення суду до негайного виконання.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з доводами відповідача стосовно того, що скасування у касаційному порядку рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року унеможливлює застосування статті 236 КЗпП до спірних правовідносин.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 24.10.2023 року № 420/10861/21, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Вирішуючи питання постановлення окремої ухвали відносно судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 , колегія суддів виходить з приписів ст.ст. 249, 324 КАС України та з наявності такого права, а не обов'язку, а беручи до уваги, що вказані доводи потребують, в тому числі, ретельної перевірки та встановлення обставин, що цьому сприяли в сукупності, поза процесуальними межами розгляду даної адміністративної справи, зазначене клопотання не підлягає задоволенню.
Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000.00 грн., то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що з урахуванням поданих позивачем документів, які підтверджують понесення витрат на правничу допомогу, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), складності, справи, розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи в суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг, становить 3000.00 грн.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року в адміністративній справі №160/8285/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко