25 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/13485/23
Головуючий суддя І інстанції - Турова О.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 року в адміністративній справі №160/13485/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану ним відпустку у період роботи з 01.01.2022 року по 30.12.2022 року (30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки);
- зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за невикористану ним відпустку у період роботи з 01.01.2022 року по 30.12.2022 року (30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані ним у період роботи з 01.01.2022 року по 30.12.2022 року календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової відпустки, а саме: за 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки.
Зобов'язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним у період роботи з 01.01.2022 року по 30.12.2022 року календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової відпустки, а саме: за 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки.
Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що в разі якщо особа, яка звільняється у період з 01 січня по 31 березня (І квартал року), не використала відпустку за попередній рік, то вона має право на компенсацію за таку відпустку разом із компенсацією за відпустку у поточному році (році звільнення). В той же час, в разі звільнення особи рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань у період після 01 квітня, право на компенсацію за невикористані у попередньому році дні відпусток, втрачається.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, наказом ТУ ДБР у м. Полтаві від 12.07.2021 року № 111-о/дск, ОСОБА_1 з 13.07.2021 року прийнято на службу до Державного бюро розслідувань на посаду начальницького складу оперативного підрозділу ТУ ДБР у м. Полтаві з подальшим укладанням контракту та присвоєно спеціальне звання капітана Державного бюро розслідувань.
Наказом ТУ ДБР у м. Полтаві від 01.06.2023 року № 57-о/дск капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 звільнено зі служби у Державному бюро розслідувань у запас у зв'язку із невідповідністю займаній посаді з достроковим припиненням (розірванням) контракту від 12.07.2021 року №90.
Крім цього, згідно з наказом від 01.06.2023 року №57-о/дск фінансово-економічному відділу ТУ ДБР у м. Полтаві доручено виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за 16 календарних днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2023 рік.
02.06.2023 року представником позивача надіслано до ТУ ДБР у м. Полтаві адвокатський запит, в якому останній, зокрема, просив надати інформацію щодо невикористаних ОСОБА_1 відпусток за період проходження ним служби, а саме за період з 13.07.2021 року по 01.06.2023 року та надати інформацію щодо виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки за 2022 рік.
Листом від 08.06.2023 року за вих.№14826-23/15-06/14761-23/п ТУ ДБР у м. Полтаві повідомило представника позивача, що відповідно до вимог чинного законодавства та фактично відпрацьованого часу (з 17.03.2021 року по 01.06.2023 року) ОСОБА_1 нараховано наступну кількість днів відпустки:
- за період роботи з 13.07.2021 року по 31.12.2021 року - 13 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 3 календарних дні щорічної додаткової відпустки;
- за період роботи з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року - 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки;
- за період роботи з 01.01.2023 року по 01.06.2023 року - 13 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 3 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки.
ОСОБА_1 використав 12 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік у грудні 2021 року. При цьому, відповідно до пункту 95 Положення №743 та розділу III Інструкції №348 грошовій компенсації підлягає невикористана в році звільнення відпустка. Таким чином, при звільненні зі служби в Державному бюро розслідувань ОСОБА_1 виплачено компенсацію за невикористану у 2023 році відпустку в повному обсязі. Разом з тим, компенсація невикористаної відпустки за 2021-2022 роки не здійснювалась у зв'язку із відсутністю на те правових підстав відповідно до вимог Інструкції №348 та Положення №743.
Відповідно до довідки від 05.07.2023 року за вих.№126вн/1506, виданої ТУ ДБР у м. Полтаві, ОСОБА_1 згідно з обліковими даними кадрового підрозділу ТУ ДБР у м. Полтаві нараховано за період його роботи з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року - 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки. Вказані дні відпустки ОСОБА_1 невикористані в порядку і у строки, встановлені Положенням №743.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористані позивачем відпустки за період роботи з 01.01.2022 року по 30.12.2022 року (30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки), ОСОБА_1 звернувся до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні зі служби в ДБР позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані у 2022 році 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Закон України від 12 листопада 2015 року №794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон №794-VIII) визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань.
Відповідно до статті 1 Закону України ««Про Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України ««Про Державне бюро розслідувань» держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Згідно ч.ч. 1-2 статті 20 Закону України ««Про Державне бюро розслідувань» умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці державних службовців Державного бюро розслідувань повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов'язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи, забезпечувати добір до Державного бюро розслідувань висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників.
На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Розділ ІХ Закону №580-VIII, визначає соціальний захист поліцейських, а враховуючи положення частини другої статті 19 Закону №794-VIII - також соціальний захист осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно до ч. 9 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров'я (через хворобу) або у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.
При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року №743, затверджено Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - Положення №743), яке визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, їх права та обов'язки.
Відповідно до пунктів 81, 82 Положення №743, особи рядового та начальницького складу мають право на такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча відпустка; 4) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 5) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 6) відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення).
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб рядового та начальницького складу становить 30 календарних днів, якщо законом не визначено більший строк відпустки. За кожний повний календарний рік служби в Державному бюро розслідувань після досягнення п'ятирічного стажу служби особі рядового та начальницького складу надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Згідно з пунктом 84 Положення №743, щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано.
Щорічна основна відпустка на прохання особи рядового та начальницького складу може бути поділена на частини за умови, що основна її частина становить 14 календарних днів.
Відповідно до абзацу другого пункту 95 Положення №743, за невикористану в році звільнення відпустку особам рядового та начальницького складу, які звільняються з Державного бюро розслідувань, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Зі змісту зазначених правових приписів слідує, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Зі змісту зазначених правових приписів видно, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації позивачу невикористаної частини відпустки за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.03.2021 року по справі № 320/3843/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Як слідує з довідки ТУ ДБР у м. Полтаві від 05.07.2023 року за вих.№126вн/1506, невикористана позивачем частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік становить - 30 календарних днів, а щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік - 7 календарних днів.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, то при звільненні зі служби в ДБР позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані у 2022 році 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 року в адміністративній справі №160/13485/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко