31 січня 2024 р. Справа № 520/25434/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Громадської організації "Мережа антикорупційних центрів" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 06.11.23 по справі № 520/25434/23
за позовом Громадської організації "Мережа антикорупційних центрів"
до Харківської міської ради
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Громадська організація "Мережа антикорупційних центрів", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243), щодо відмови у наданні Громадській організації “Мережа антикорупційних центрів” відповіді на запит за №04 від 28.08.2023 року, зареєстрованим за вх.№3/154/181-23 від 29.08.2023 року щодо надання публічної інформації про розмір грошових коштів (включно із преміями, матеріальною допомогою, відпустками тощо), виплачених за грудень 2022 року та січень 2023 року міському голові Харківської міської ради, його заступникам та кожному працівнику Харківської міської ради та виконавчого комітету вказати окремо із зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові та посади кожного працівника, оформленої листом №6710/33-23 від 05.09.2023 року;
- зобов'язати Харківську міської ради (ЄДРПОУ 04059243) повторно розглянути запит на отримання публічної інформації Громадської організації “Мережа антикорупційних центрів” №04 від 28.08.2023 року, зареєстрованим за вх.№3/154/181-23 від 29.08.2023 року, та надати повну, достовірну та об'єктивну інформацію протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду.
- стягнути з Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243) на користь Громадської організації “Мережа антикорупційних центрів”, ЄДРПОУ 40839567, сплачений судовий збір.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що Громадська організація «Мережа антикорупційних центрів» звернувся із запитом №04 від 28.08.2023 року До Харківської міської ради Харківської області, у якому просив:
- надати інформацію про розмір грошових коштів (включно із преміями, матеріальною допомогою, відпустками тощо), виплачених за грудень 2022 року міському голові Харківської міської ради, його заступникам та кожному працівнику Харківської міської ради та виконавчого комітету вказати окремо із зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові та посади кожного працівника.
- надати інформацію про розмір грошових коштів (включно із преміями, матеріальною допомогою, відпустками тощо), виплачених за січень 2023 року міському голові Харківської міської ради, його заступникам та кожному працівнику Харківської міської ради та виконавчого комітету вказати окремо із зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові та посади кожного працівника.
Листом Харківської міської ради №6710/33-23 від 05.09.2023 року не надано повної та точної інформації на запит на публічну інформацію .
Так, Харківська міська рада вищевказаним листом надала інформацію про розмір посадових окладів із зазначенням найменування посад. Таким чином, спотворила інформацію та не надала повної відповіді на запит щодо запитуваної інформації.
Отже, Харківська міська рада не надала чіткої відповіді на запит, чим порушила права Позивача, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації», адже фактично приховала запитувану інформацію, надавши її не в повному обсязі.
Спірним листом позивачу відмовлено у задоволенні запиту на інформацію у зв'язку з тим, що запитувана інформація є персональними даними та інформацією з обмеженим доступом - конфіденційною та згоди на поширення своїх персональних даних відповідні працівники не надавали.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні повної та точної відповіді на запит на публічну інформацію, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року адміністративний позов Громадської організації "Мережа антикорупційних центрів" до Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що за приписами частини п'ятої статті б нього Закону не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При цьому зазначене положення (при дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті) не поширюється тільки на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
В абзаці другому частини третьої статті 5 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» визначено, що не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону № 2939-VI.
Таким чином, не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну Інформацію інформація про прізвища, ім'я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів і договорів, які містять вказану інформацію.
Позивач зазначає, що не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформаціїУ Законом може бути заборонено віднесення інших відомостей, що є персональними даними, до інформації з обмеженим доступом.
Виплата заробітної плати посадовим та службовим особам, які працюють в бюджетних установах здійснюється з державного чи місцевого бюджетів, а інформація щодо розпорядження бюджетними коштами не може бути обмежена.
Таким чином на переконання представника позивача, запитувана ним інформація згідно Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про захист персональних даних» не належить до інформації з обмеженим доступом (а саме, до конфіденційної, таємної або службової) та не підпадає під обмеження щодо її поширення.
Крім того, представником позивача було надано до Другого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: систематичного та оперативного оприлюднення інформації, і надання інформації за запитами на інформацію. Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації», кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.
Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність передбачених частиною другою статті 6 згаданого Закону підстав обмеження у доступі.
На переконання представника позивача, відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
12.12.2023 Харківська міська рада отримала копію ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду та апеляційну скаргу, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. (а.с. 117-118)
Крім того, 25.01.2024 року ухвала Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги також були надіслані відповідачу на його офіційну електронну адресу (а.с. 157).
Проте, станом на 31.01.2024 року Харківською міською радою не надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу Громадської організації "Мережа антикорупційних центрів".
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Громадська організація «Мережа антикорупційних центрів» звернулася до Харківської міської ради із запитом на інформацію від 28.08.2023 № 04 (реєстраційний індекс від 29.08.2023 № 3/154/181-23), у якому просила:
-надати інформацію про розмір грошових коштів (включно із преміями, матеріальною допомогою, відпустками тощо), виплачених за грудень 2022 року міському голові Харківської міської ради, його заступникам та кожному працівнику Харківської міської ради та виконавчого комітету, вказати окремо із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та посади кожного працівника;
-надати інформацію про розмір грошових коштів (включно із преміями, матеріальною допомогою, відпустками тощо), виплачених за січень 2023 року міському голові Харківської міської ради, його заступникам та кожному працівнику Харківської міської ради та виконавчого комітету, вказати окремо із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та посади кожного працівника.
Листом від 05.09.2023 № 67/0/33-23 запитувачу надана відповідь на запит на інформацію, а саме надано інформацію про встановлені зазначеною Постановою та Наказом посадові оклади, в іншій частині, оскільки запит містив прохання надати доступ до персональних даних, проте цей запит не відповідав вимогам ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» (з урахуванням приписів якого здійснено розгляд запиту) та ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ГО «Мережа антикорупційний центр» запропоновано подати запит з дотриманням приписів чинного законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що положення ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» як норми спеціальної дії мають пріоритет у правозастосуванні щодо норм ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», мають виключну пряму дію та поширюються на правовідносини, коли запитується інформація про особу.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 № 2657-XII (далі по тексту - Закон № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі по тексту - Закон № 2939-VI).
Згідно з частиною 2 статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати, поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Закон № 2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Статтею 1 Закону № 2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
У свою чергу, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону "Про доступ до публічної інформації" визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до статті 5 Закону "Про доступ до публічної інформації", одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №2939-VI, цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Частина перша статті 6 Закону України №2939-VI визначає види публічної інформації з обмеженим доступом, а саме: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Статтею 7 Закону України №2939-VI визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 цього ж Закону, розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Приписами ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Як зазначено вище, відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації", не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в ч.ч. 1, 2 ст.13 цього Закону, зокрема інформація щодо юридичних осіб, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
З матеріалів справи встановлено, що Громадська організація «Мережа антикорупційних центрів» звернулася до Харківської міської ради із запитом на інформацію від 28.08.2023 № 04 (реєстраційний індекс від 29.08.2023 № 3/154/181-23), у якому просила:
-надати інформацію про розмір грошових коштів (включно із преміями, матеріальною допомогою, відпустками тощо), виплачених за грудень 2022 року міському голові Харківської міської ради, його заступникам та кожному працівнику Харківської міської ради та виконавчого комітету, вказати окремо із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та посади кожного працівника;
-надати інформацію про розмір грошових коштів (включно із преміями, матеріальною допомогою, відпустками тощо), виплачених за січень 2023 року міському голові Харківської міської ради, його заступникам та кожному працівнику Харківської міської ради та виконавчого комітету, вказати окремо із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та посади кожного працівника.
Листом від 05.09.2023 № 67/0/33-23 запитувачу надана відповідь на запит на інформацію, а саме надано інформацію про встановлені зазначеною Постановою та Наказом посадові оклади, в іншій частині, оскільки запит містив прохання надати доступ до персональних даних, проте цей запит не відповідав вимогам ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» (з урахуванням приписів якого здійснено розгляд запиту) та ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ГО «Мережа антикорупційний центр» запропоновано подати запит з дотриманням приписів чинного законодавства.
Згідно з положеннями статті 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації", одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (п. 1,2 частини першої цієї статті).
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Так, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: систематичного та оперативного оприлюднення інформації, і надання інформації за запитами на інформацію. Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації", кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.
Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність передбачених частиною другою статті 6 згаданого Закону підстав обмеження у доступі.
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Аналогічну позицію наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 9901/510/18, 14 травня 2020 року у справі № 9901/589/19.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів зазначає, що обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VI.
Конституційний суд України рішенням від 20 січня 2012 року у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України установив, що перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів-суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.
Розпорядження бюджетними коштами включає здійснення витрат з державного чи місцевого бюджету. Заробітна плата та інші виплати (премії, матеріальна допомога тощо) посадовим та службовим особам є витратами з бюджету. Частиною 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Статтею 31 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.
На підставі абзацу 2 частини 3 статті 5 Закону України "Про захист персональних даних", не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Це підтверджується положенням статті 5 Закону України "Про захист персональних даних", у якій йдеться про те, що не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень, а також "не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Отже, інформація про заробітну плату, премії, види грошового забезпечення, будь-які інші виплати з державного чи місцевого бюджету працівнику державного органу, не є конфіденційною, не може бути обмежена в доступі і підлягає наданню на запит.
Аналогічну правову позицію щодо вирішення спору в подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2020 року в справі № 820/4282/17, від 28 грудня 2022 року у справі №420/8015/22.
З аналізу наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що інформація, яка стосується розміру заробітної плати працівників Харківської міської ради, які отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів, є відкритою і має бути надана у відповідь на запит на інформацію.
Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідь відповідача на запит від 05.09.2023 № 67/0/33-23 не можна вважати належним розглядом запиту на отримання публічної інформації, оскільки фактично звернення позивача у відповідності до Закону №2939-VI не розглянуто, так як відповідачем не надано повної та обґрунтованої відповіді та/або роз'яснень причин відмови на поставлене в запиті питання.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи у наданні інформації не дослідив законодавчих підстав для обмеження у доступі до інформації, а тому не у повній мірі виконав свої повноваження.
Також, колегія суддів вказує, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, але з дотриманням, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Таких висновків дійшов Верховний Суд дійшов висновку у постанові від 26.02.2021 у справі №460/1684/19.
Виходячи з того факту, що запит Громадської організації «Мережа антикорупційних центрів» про надання публічної інформації від 28.08.2023 відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про захист персональних даних», а також з наявності встановленого законодавцем обов'язку розпорядників інформації надавати публічну інформацію, колегія суддів дійшла висновку, що відповідь розпорядника інформації листом від 05.09.2023 № 67/0/33-23 є неправомірною в розумінні Закону №2939-VІ та порушує право позивача на доступ до інформації.
Відтак, колегія суддів вважає, що для ефективного захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати Харківську міську раду (ЄДРПОУ 04059243) повторно розглянути запит на отримання публічної інформації Громадської організації “Мережа антикорупційних центрів” №04 від 28.08.2023 року, зареєстрованим за вх.№3/154/181-23 від 29.08.2023 року, та надати відповідь з урахування висновків суду.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року по справі № 520/25434/23, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі 440/3005/19.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 2684 грн. згідно з квитанцією № 32528798800007690251 від 07.09.2023 року та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 1610 грн. 40 коп. згідно з квитанцією №8162-1702-9292-0753 від 22.11.2023 р. та 2415 грн. 60 коп. згідно з платіжною інструкцією №448 від 08.12.2023 р.
Колегія суддів дішла висновку, що оскільки позовні вимоги Громадської організації "Мережа антикорупційних центрів" задоволено, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Харківської міської ради на користь позивача на загальну суму 6710 гривень.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Громадської організації "Мережа антикорупційних центрів" - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 по справі № 520/25434/23 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позов Громадської організації "Мережа антикорупційних центрів" до Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243) у наданні Громадській організації “Мережа антикорупційних центрів” відповіді на запит за №04 від 28.08.2023 року, зареєстрованим за вх.№3/154/181-23 від 29.08.2023 року щодо надання публічної інформації про розмір грошових коштів (включно із преміями, матеріальною допомогою, відпустками тощо), виплачених за грудень 2022 року та січень 2023 року міському голові Харківської міської ради, його заступникам та кожному працівнику Харківської міської ради та виконавчого комітету вказати окремо із зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові та посади кожного працівника, оформленої листом №6710/33-23 від 05.09.2023 року.
Зобов'язати Харківську міську раду (ЄДРПОУ 04059243) повторно розглянути запит на отримання публічної інформації Громадської організації “Мережа антикорупційних центрів” №04 від 28.08.2023 року, зареєстрованим за вх.№3/154/181-23 від 29.08.2023 року, та надати відповідь з урахування висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Громадської організації “Мережа антикорупційних центрів” (61195, м. Харків, вул. Наталії Ужвій, буд. 64, кв.57, код ЄДРПОУ 40839567) судові витрати на судовий збір в загальній сумі 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський