Справа № 500/7485/23
31 січня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи,
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем за мобілізацією та по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
У 2023 позивач, на ім'я командира своєї військової частини подав рапорт про звільнення його від проходження військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема через необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю І групи - рідним дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким разом проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 згідно довідки Білобожницької сільської ради Тернопільської області №01-14/460 від 10.08.2023 та акту обстеждення на встановлення факту проживання від 18.08.2023.
Відповідно до довідки МСЕК №111179 від 08.06.2006, ОСОБА_2 є інвалідом, у нього довічно встановлена І група інвалідності.
Згідно заключення ЛКК №4/567 від 09.08.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує постійного стороннього догляду.
Висновком №4/567 від 09.08.2023 про результати комплексного визначенню індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, встановлено, що ОСОБА_2 потребує надання соціальних послуг з догляду, є інвалідом І групи, вдівцем, бездітним.
Відповідно до акту про обстеження на встановлення факту проживання від 18.08.2023, за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрований ОСОБА_2 , також проживає, але не зареєстрований ОСОБА_1 .
У вказаному акті встановлено, що станом на момент його складання у житловому будинку за вказаною адресою зареєстрований та проживає ОСОБА_2 , який є особою, що внаслідок хвороби потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, догляд здійснює ОСОБА_1 .
Позивач, ОСОБА_1 , згідно даного Акта проживає без реєстрації за тією ж адресою, що і ОСОБА_2 .
Проте листом №347/09 від 06.09.2023 відповідач повідомив позивача, що його рапорт був розглянутий та вказав, що серед документів, долучених до рапорта відсутні підстави для звільнення з лав Збройних Сил України через сімейні обставини (для догляду за рідною тіткою), що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 27.12.2023.
14.12.2023 відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вказує, що позивач по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації.
Представник відповідача звертає увагу суду, що документи, подані позивачем разом із рапортами про звільнення з військової служби, підтверджують виключно наявність у особи, а саме громадянина ОСОБА_2 , потребу у постійному сторонньому догляді, але не дають підстав стверджувати про наявність у позивача обов'язку здійснювати такий догляд. Оскільки належного підтвердження того, що Позивачем раніше здійснювався і здійснюється на теперішній час постійний догляд за ОСОБА_2 або, що відомості про Позивача внесені до відповідного розділу Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг з рапортом не були подані.
Командиром військової частини НОМЕР_2 рапорт позивача не задоволено, а лише зазначено, що із доданих до рапорту документів підстав на звільнення його не має, тобто позивачу треба було доопрацювати вказаний рапорт та надати підтверджуючі документи його догляду за особою з інвалідністю І групи або взяття таких обов'язків на себе.
Тому військова частина НОМЕР_1 діяла в межах наданих їй повноважень, зокрема щодо повернення рапорту із доданими документами на доопрацювання.
Представник позивача надіслав до суду 26.12.2023 заяву про розгляд справи без його участі.
Ухвалою суду від 27.12.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.01.2024.
29.01.2023 представник позивача надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Враховуючи неявку всіх учасників та подане клопотання, суд прийшов до переконання про розгляд справи в письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 направив командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи.
Листом від 06.09.2023 №347/09 Командування військової частини НОМЕР_1 повідомило позивача про розгляд вказаного рапорту та про відсутність підстав для його звільнення з лав Збройних Сил через сімейні обставини (для догляду за дядьком).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану”, Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває і до сьогодні.
При цьому, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України “Про оборону України” від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частинами 3, 4, 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.
Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).
Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац 13 пункту 14.10 Інструкції № 170).
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п'ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах визначених в Законі № 2232-XII, а саме серед інших у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.
Як встановлено судом, позивач проходить військову службу за призовом у Військовій частині НОМЕР_1 .
Бажаючи звільнитися з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", позивач подав рапорт командуванню ВЧ НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме у зв'язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І групи (за своїм дядьком). Спір виник через відмову відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII а саме через необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю І групи - рідним дядьком позивача.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.
Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за своїм родичем позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена поданими до рапорта документами.
Листом від 06.09.2023 №347/09 Командування військової частини НОМЕР_1 повідомило ОСОБА_1 про розгляд вказаного рапорту та про відсутність підстав для його звільнення з лав Збройних Сил через сімейні обставини (для догляду за рідним дядьком).
Згідно заключення ЛКК №4/567 від 09.08.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 потребує постійного стороннього догляду.
Висновком №4/567 від 09.08.2023 про результати комплексного визначенню індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, встановлено, що ОСОБА_2 потребує надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.
Згідно акту обстеження сім'ї та встановлення факту здійснення догляду №461 від 10.08.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснює догляд на непрофесійній основі за інвалідом 1 групи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є вдівцем, одиноким, бездітним, часто хворіє не здатний до самообслуговування потребує постійного стороннього догляду. Інших близьких осіб для здійснення догляду немає.
Відповідно до довідки №01-14/460 від 10.08.2023 року виданої відділом соціального захисту Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області про те що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щоденно надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до постанови КМУ №859 від 23.09.2020 р. «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі». Інваліду 1 групи Гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вдівець, бездітний, який потребує постійного стороннього догляду нездатний до самообслуговування. Інших близьких родичів для здійснення догляду немає.
Відповідно до довідки №01-14/462 від 11.08.2023 року, виданої відділом соціального захисту Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_1 компенсаційну виплату не призначено по причині перевищення середньомісячного сукупного доходу рівня прожиткового мінімуму для сім'ї.
Позивач зазначає, що необхідність здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_2 на непрофесійній основі підтверджується рядом наступних документів:
- Довідкою №01-14/461 від 10.08.2023 року;
- Довідкою №01-14/462 від 11.08.2023 року;
- Актом проведення обстеження сім'ї та встановлення факту здійснення догляду №461 від 10.08.2023 року;
- Висновком 09.08.2023 року №4/567;
- Заключенням ЛКК №4/567;
- Довідкою до акта огляду МСЕК №111179 від 08.06.2006 року;
- Актом обстеження на встановлення факту проживання від 18.08.2023.
Суд зауважує, що військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби у разі наявності у нього необхідності здійснювати догляд за особою з інвалідністю І групи.
Факт наявності у позивача рідного дядька, ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду відповідачем не оспорюється, однак, факт здійснення такого догляду саме ОСОБА_1 доданими доказами не підтверджено.
Крім того, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що він здійснював догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до призову на військову службу.
Також, перебуваючи на військовій службі, позивач жодним чином не міг здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що вказано у Акті про обстеження сім'ї та встановлення факту здійснення догляду №461 від 10.08.2023 та Довідці №01-14/462 від 11.08.2023, виданих Білобожницькою сільською радою Чортківського району Тернопільської області за адресою с. Білобожниця, вул. Залізнична,32.
При цьому, законодавець не визначив потребу особи з інвалідністю І групи, в даному випадку ОСОБА_2 , у постійному сторонньому догляді як підставу для звільнення з військової служби ОСОБА_1 , а пов'язав її з наявністю у військовослужбовця необхідності, тобто встановленого обов'язку, здійснювати такий догляд.
Крім того, суд зауважує, що представник позивача ні в позовній заяві ні інших заявах по суті не зазначив, а хто саме на даний час здійснює догляд за дядьком ОСОБА_1 , враховуючи те, що позивач проходить військову службу, а також хто здійснював такий догляд до 18.08.2023 (до встановлення факту спільного проживання), враховуючи те, що згідно висновку МСЕК №111179 від 08.06.2006 (а.с.23) ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої групи (незрячим) ще з 14.04.2006 року.
Суд звертає увагу, що підпункт "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначають вичерпний перелік сімейних обставин або інших поважних причин, які є підставою для звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації.
Наявність у військовослужбовця обов'язків, необхідність виконання яких визначена законодавцем як підстава для звільнення з військової служби, має бути підтверджена відповідними документами.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що серед документів, долучених до рапорта відсутні підстави для звільнення з лав Збройних Сил України через сімейні обставини (для догляду за рідним дядьком).
Враховуючи наведені вище обставини справи, суд доходить висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За положеннями статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 31 січня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
Головуючий суддя Осташ А.В.