Справа № 500/8162/23
24 січня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 29.06.2023 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області через відділ обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській з заявою зареєстрованою за № 1514 призначення пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На початку листопада 2023 року у відділі обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачкою було отримано лист № 1900-0207-8/29481 від 11.07.2023 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 192550007445 від 07.07.2023 рокую
Як вбачається із рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 192550007445 від 07.07.2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно даного рішення страховий стаж позивача складає 0 років 0 місяців 0 днів. До страхового стажу не зараховано період трудової книжки НОМЕР_1 від 26.05.1981р., оскільки на титульній сторінці не прослідковується зміна прізвищ ОСОБА_2 , чим порушено вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 29.07.1993р.
Проте, з вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 192550007445 від 07.07.2023 року у призначенні пенсії відмовлено.
Позивач вважає, що рішення Головного управління пенсійного фонду у Вінницькій області є таким, що суперечить Конституції України та ЗУ Про пенсійне забезпечення. Позов просила задовольнити.
Ухвалою суду від 25.12.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 05.01.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 26.05.1981 року, оскільки на титульній сторінці не прослідковується зміна прізвищ ОСОБА_2 , чим порушено вимоги Інструкції №58.
А саме відповідно до свідоцтва про народження Позивачки вона - ОСОБА_3 .
З 13.06.1981 року згідно з свідоцтвом про шлюб її прізвище з ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_5 .
Тоді як з 13.07.2009 вона з ОСОБА_6 стала ОСОБА_1 згідно з свідоцтвом про зміну імені.
Витяги, долучені до позову, до територіальних органів Пенсійного фонду України не надавались.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, які містять відомості про період роботи. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі первинних документів.
Органами Пенсійного фонду не покладається відповідальність на позивача щодо порушення порядку заповнення трудових книжок підприємствами, установами, організаціями, а лише зазначаються правові наслідки за порушення порядку заповнення трудових книжок, зокрема, не зарахування періодів до страхового стажу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.03.2020 року по справі № 155/1180/17 дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи періодів зазначених в трудовій книжці, яка не оформлена в установленому порядку.
Таким чином, страховий стаж у ОСОБА_1 відсутній.
Виходячи із зазначеного, Головним управлінням прийнято правомірне та обґрунтоване рішення від 07.07.2023 року про відмову у призначенні пенсії.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 15.01.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
21.05.1980 року ОСОБА_1 (до зміни прізвища та імені - ОСОБА_7 ) була прийнята на посаду повара IV розряду в Об'єднання підприємств громадського харчування Гусятинського рай СТ (наказ № 110 від 19.05.1980 року).
Після цього, 10.08.1986 року позивачка була переведена на посаду буфетника в Об'єднання підприємств громадського харчування Гусятинського рай СТ (наказ № 105 від 08.08.1986 року). На зазначеній посаді ОСОБА_1 пропрацювала до 10.07.1990 року (наказ № 102 від 10.07.1990 року).
11.07.1990 року позивачка була прийнята на посаду буфетника в Комбінат громадського харчування Копичинського споживчого товариства. На зазначеній посаді ОСОБА_1 пропрацювала до 01.07.1996 року (наказ № 54 від 01.07.1996 року).
З 01.07.1996 року (наказ № 54 від 01.07.1996 року) по 02.01.1998 року (наказ № 8 від 02.01.1998 раку) ОСОБА_1 працювала на посаді буфетника в Комбінаті громадського харчування Гусятинського рай СТ.
Вищевказані обставини підтверджуються записами в трудовій книжці НОМЕР_2 від 26.05.1981р. та довідкою №32 виданою Гусятинським районним споживчим товариством 17.03.2023 року (копії трудової книжки НОМЕР_2 від 26.05.1981р. та довідки № 32 виданої Гусятинським районним споживчим товариством 17.03.2023 року додаються до позовної заяви).
При цьому, згідно довідки № 33 виданої Гусятинським районним споживчим товариством 17.03.2023 року Об'єднання по торгівлі непродовольчими товарами (ОПИТ) і Об'єднання по торгівлі продовольчими товарами (ОППТ), Об'єднання підприємств громадського харчування входили до окладу Гусятинського районного споживчого товариства.
Відповідно постанови правління № 262 від 10.07.1990 року Об'єднання були ліквідовані шляхом реорганізації. Згідно з протоколом №1 конференції уповноважених пайовиків Гусятинського райСТ від 10.07.1990 року Гусятинське районне споживче товариство було реорганізовано в Гусятинську райспоживспілку та відповідно до територіального принципу виділено Гусятинське, Копичинське, Гримайлівське, Хоростківське споживчі товариства, Гусятинську гуртову - торгову базу, Комбінат громадського харчування.
Постановою правління Гусятинської райспоживспілки (№ 55 від 19.05.1996 року) комбінати громадського, харчування було приєднано до Гусятинського комбінату громадського харчування та укомплектовано працівниками по переводу.
Згідно з постановою правління Гусятинського районного споживчого товариства № 25 від 05.12.2005 року комбінат громадського харчування реорганізовано в Гусятинське районне споживче товариство шляхом приєднання всіх активів та пасивів.
Окрім цього, як вбачається із записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 26.05.1981р. та підтверджується листом Гусятинського управління Чортківської філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 24.01.2023 року № 28 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (код НОМЕР_3 ), жителька м. Копичинці дійсно перебувала на обліку в Гусятинському районному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю за наступні періоди:
З 18.07.2002 року призначено виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 22 п.2 Закону України про ЗДССВБ - наказ №289 від 18.07.2002 року.
З 18.07.2002 року по 15.10.2002 року скорочено виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 31 п. 5 пп. 1 Закону України про ЗДССВБ - наказ № 289 від 18.07.2002 року.
З 30.09.2002 року припинено виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 31 п. 1 пп.10 Закону України про ЗДССВБ - наказ № 1810/1 від 30.09.2002 року.
З 05.06.2003 року призначено виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 22 п. 2 Закону України про ЗДССВБ - наказ № НТ0030605 від 05.06.2003 року.
З 05.06.2003 року по 20.06.2003 року скорочено виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 31 п. 5 пп. 1 Закону України про ЗДССВБ - наказ № НТ0030605 від 05.06.2003 року.
З 21.06.2003 року розпочато виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 22 п. 2 Закону України про ЗДССВБ - наказ № НТ0030621 від 21.06.2003 року. З 24.10.2003 року припинено виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 31 п. 1 гп.10 Закону України про ЗДССВБ - наказ № НТ0031024 від 24.10.2003 року.
Як вбачається із довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 247441 від 21.06.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено третю групу інвалідності (загальне захворювання) довічно.
Позивач 29.06.2023 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області через відділ обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській з заявою зареєстрованою за № 1514 призначення пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На початку листопада 2023 року у відділі обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачкою було отримано лист № 1900-0207-8/29481 від 11.07.2023 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 192550007445 від 07.07.2023 рокую
Як вбачається із рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 192550007445 від 07.07.2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно даного рішення страховий стаж позивача складає 0 років 0 місяців 0 днів. До страхового стажу не зараховано період трудової книжки НОМЕР_1 від 26.05.1981р., оскільки на титульній сторінці не прослідковується зміна прізвищ ОСОБА_2 , чим порушено вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 29.07.1993р.
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 192550007445 від 07.07.2023 року у призначенні пенсії відмовлено.
Не погодившись із оскаржуваним рішення пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-Х1І «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-1V), іншими законами і нормативно- правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до ст. 2 Закону № 1788-ХІІ за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальніпенсії.
Згідно до абз. 28 ч. 1 ст. 32 Закону № 1788-ХІІ особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1788-ХІІ визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Отже, особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу не менше 15 років.
За приписами розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1), після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою осо визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3). Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п. 4.10).
Заяву про призначення пенсії позивачка подала за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області через відділ обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, після прийняття рішення передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Відтак, пенсійна справа позивачки після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Отже, у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у ОСОБА_1 , страхового стажу станом 29.06.2023 року понад 15 років, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, окрім як призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Як вбачається із записів в трудовій книжці НОМЕР_2 від 26.05.1981р. останній запис в ній був здійснений 23.10.2003 року, тобто, ще до зміни імені позивачки з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 та до зміни прізвища з ОСОБА_11 на ОСОБА_5 , які відбулись лише 13 липня 2009 року, про що свідчить свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_4 від 13 липня 2009 року.
Окрім цього, зміна імені позивачки з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 та зміна прізвища з ОСОБА_11 на ОСОБА_5 , які відбулись 13 липня 2009 року, підтверджуються також наступними документами, а саме: свідоцтвом про народження (повторне) серії НОМЕР_5 від 13 липня 2009 року, свідоцтвом про шлюб (повторне) серії НОМЕР_6 від 13 липня 2009 року, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного; стану № 00042281073 від 14 листопада 2023 року, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00042280216 від 14 листопада 2023 року.
При цьому, суд звертає увагу суду на той факт, що після 23.10.2003 року позивач жодного разу працевлаштована не була, на обліку в Гусятинському районному центрі зайнятості більше не перебувала та допомоги по безробіттю не отримувала.
Відповідно до пункту 2.13. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993р. зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з досиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки.
Таким чином, оскільки після 23.10.2003 року позивачка більше жодного разу працевлаштована не була, на обліку в Гусятинському районному центрі зайнятості більше не перебувала та допомоги по безробіттю не отримувала, а зміна її імені та прізвища відбулись, лише 13 липня 2009 року, тому зміни на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки НОМЕР_2 від 26.05.1981р. після 13 липня 2009 року внесені не були.
При цьому, зміна прізвищ ОСОБА_2 чітко прослідковується із записів у трудові книжці НОМЕР_2 від 26.05.1981р., із свідоцтва, про зміну імені серії НОМЕР_4 від 13 липня 2009 року, із свідоцтва про народження (повторне) серії НОМЕР_5 від 13 липня 2009 року, із свідоцтва про шлюб (повторне) серії НОМЕР_6 від 13 липня 2009 року. Однак, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області при прийнятті оскаржуваного рішення №192550007445 від 07.07.2023 року вищевказаних документів не врахував та належної оцінки їм не надав.
З огляду на вищевикладене вбачається, що станом на 29.06.2023 року у ОСОБА_1 був наявний страховий стаж понад 15 років, що в свою чергу давало їй право, як особі, якій установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, суд дійшов висновку, що наведене є підставою для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 07.07.2023 № 192550007445 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, щодо позовних вимог "зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області призначити позивачу пенсію", то суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, зважаючи на те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності в частині оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 29.06.2023 року про призначення їй пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи та періоди перебування на обліку і отримання допомоги по безробіттю зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 від 26.05.1981 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.
За наведених обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 536,80 грн, сплачений відповідно до квитанції від 18.12.2023 року.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №192550007445 від 07.07.2023 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи та періоди перебування на обліку і отримання допомоги по безробіттю зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 від 26.05.1981року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.06.2023 року про призначення їй пенсії з 29.06.2023 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок, відповідно до квитанції від 18.12.2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 26 січня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця,Вінницька область,21101 код ЄДРПОУ 13322403).
Головуючий суддя Подлісна І.М.