31 січня 2024 року Справа № 480/9040/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9040/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №184050004812 від 03 серпня 2023 року щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із дати звернення за призначенням пенсії - 26 липня 2023 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що маючи достатньо стажу роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії. Однак, відповідач своїм рішенням від 03.08.2023 відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю, станом на 11.10.2017, необхідного для призначення пенсії спеціального стажу - 26 років 6 місяців.
Позивач вважає таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у призначенні пенсії за вислугу років протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 07.08.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі №480/8270/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що при винесені оскаржуваного рішення діяло у межах та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства, так як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років у останньої відсутній необхідний спеціальний стаж.
Враховуючи наведені обставини, ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , 26.07.2023 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії у відповідності до п. “е” ч. 1 ст. 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”.
Рішенням від 03.08.2023 № 184050004812 Головне управління ПФУ в Закарпатській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу.
Також у спірному рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивача - 30 років 10 місяців 28 днів, спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 24 роки 03 місяці 9 днів (а. с.6).
Не погодившись з наведеною відмовою, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до п. 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Так, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.
Тобто, пенсії за вислугу років згідно приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення» страхового і спеціального стажу.
У свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст.7 Закону №1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Отже, особливістю пенсій за вислугу років є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до ст. 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею 52 Закону № 1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, у тому числі, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають: а) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Із копії трудових книжок позивача серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 судом вбачається, що позивач працювала на посадах, які надають право на отримання пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Даних про те, що позивач на даний час працює трудова книжка не містить.
Таким чином, оскільки позивач на час звернення до пенсійного органу має страховий стаж 30 років 10 місяців 28 років, з яких більше 28 років спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, то він має право на призначення пенсії відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також, варто зазначити, що відповідач у спірному рішенні зазначає, що пільговий стаж роботи позивача підлягає обрахунку саме по 11.10.2017 (дата набрання чинності Закону №2148-VII).
Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, виходячи з наступного.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VII від 03.10.2017 (набрав чинності 11.10.2017) розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, вказаною нормою не було внесено жодних змін до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, що відновлена за рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019.
Отже, доводи відповідача, що спеціальний стаж роботи позивача підлягає обрахунку саме по 11.10.2017 є помилковими.
З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 03.08.2023 № 184050004812 про відмову в призначенні пенсії є необґрунтованим, не відповідає вимогам правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування спірного рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із дати звернення за призначенням пенсії - 26 липня 2023 року, суд зазначає наступне.
В справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, а також у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Суд враховує, що згідно вимог ст. ст. 80, 81, 85 Закону № 1788-XII заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
З урахуванням викладеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із дати звернення за призначенням пенсії, з 26.07.2023.
А тому позовні вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області призначити позивачу пенсію за вислугу років не підлягають задоволенню.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії № 184050004812 від 03.08.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Берестовська, 1, код ЄДРПОУ 21108013) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_3 ) пенсію за вислугу років відповідно до “е” ч. 1 ст. 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” з 26.07.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063).
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик